Ухвала суду № 80344075, 11.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

11 березня 2019 рокум. Ужгород№ 260/304/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Разом з позовною заявою Фізична особа-підприємець Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію постанови про накладення штрафу №ЗК414/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-185 в розмірі 446 760 грн.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржувана постанова відповідача є виконавчим документом, отже, з аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вбачається, що відповідачем вже звернуто до виконання оскаржувану постанову, процедура виконання якої передбачає накладення арешту на рахунки та майно боржника, а також стягнення з боржника виконавчого збору. Позивач в заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, адже державним виконавцем вже накладено арешт на грошові кошти та все майно позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши заяву фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Проаналізувавши мотиви, якими фізична особа-підприємець Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів того, що виконавцем за заявою відповідача було розпочато примусове виконання постанови про накладення штрафу №ЗК414/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-185 від 13.09.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

В поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що існує очевидна небезпека того, що невжиття заходів забезпечення позову у справі ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, адже державним виконавцем вже накладено арешт на грошові кошти та все майно позивача. Однак, суд констатує, що позивачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження свого посилання про те, що державним виконавцем було накладено арешт на майно та кошти фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2, а саме: постанови виконавця про звернення стягнення на майно боржника.

Окрім того, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови буде фактично вирішенням справи по суті до постановляння рішення в даній справі, оскільки позовною вимогою прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за №ЗК414/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-185.

Разом з тим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).

У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця Абед ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі, якщо ухвалу було оскаржено та не скасовано судом апеляційної інстанції, така ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя ОСОБА_2