Ухвала суду № 8034353, 19.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-6162/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2008р.

у справі № 2-27/4462-2007А

за позовом Приватної фірми «Мастер Геймс»(далі ПП «Мастер Геймс»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі ДПІ м.Сімферополі АР Крим)

про визнання протиправними та скасування першої і другої податкових вимог, -           

встановив:

У березні 2007р. позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування першої податкової вимоги від 19.02.2007р. №1/488 та другої податкової вимоги від 30.03.2007р. №2/957.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було узгоджено суму податкового боргу шляхом подачі уточнюючого розрахунку до ДПІ у м.Севастополі АР Крим 09.02.2007р., тобто десятиденний строк сплати боргу порушено не було. Крім того, виїзна планова документальна перевірка відповідно до направлення №332/23-7 від 16.02.2007р. здійснювалась з 19.02.2007р. по 02.03.2007р., отже, направлення позивачу контролюючим органом першої податкової вимоги №1/488 від 19.02.2007р. є незаконним.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2008р., позовні вимоги були задоволені. Визнано протиправною та скасовано другу податкову вимогу ДПІ у м.Сімферополі АР Крим від 30.03.2007р. №2/957. Також суд спонукав відповідача здійснити зміни у особовому рахунку позивача шляхом зменшення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств на суму 107316,00грн. на підставі уточнюючого розрахунку №16197 від 22.02.2007р. податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок з податку на прибуток приватних підприємств за 3 квартал 2006р.. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач правомірно діяв, надсилаючи уточнені розрахунки відповідно до положень п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». Також суди дійшли висновку, що відповідачем було протиправно сформовано та направлено на адресу позивача другу податкову вимогу від 30.03.2007р. №2/957.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ м.Сімферополі АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позову відмовити.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

На адресу позивача, контролюючим органом була направлена перша податкова вимога №1/488 від 19.02.2007р., якою позивачу була визначена сума податкового боргу по узгодженим податковим зобов’язанням з податку на прибуток станом на 19.02.2007р. у сумі 241674,46грн.. (а.с.14 т.1).

Відповідно до п.4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 5.1 ст.5 вище зазначеного закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники

Керуючись вище викладеним, позивач подав до контролюючого органу уточнюючи розрахунки:

- №8570 від 09.02.2007р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 35177,00грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 1759,00грн. за 3 квартали 2005р. (а.с.37 т.1);

- №8598 від 09.20.2007р. про донарахування податку на прибуток у розмірі 118372,00грн. і штрафні санкції у розмірі 5919,00грн. за півріччя 2006р. (а.с.36 т.1);

- №8599 від 09.02.2007р. донарахування податку на прибуток у розмірі 170316,00грн. і штрафні санкції у розмірі 5366,00грн. за 3 квартали 2006р. (а.с.38 т.1).

Зазначені уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок були прийняті відповідачем 09.02.2007р та проведені по картці особового рахунку, що підтверджується копією особової картки, долученої до матеріалів справи (а.с.141 т.1).

Згодом позивач самостійно виявив помилки в уточнюючих розрахунках, наданих до контролюючого органу раніше та подав нові уточнюючи розрахунки з податку на прибуток:

- №16197 від 22.02.2007р. суму податкового зобов’язання з податку на прибуток зменшено на суму 107316,00грн. за 2006 рік (а.с.10 т.2);

- №16198 від 22.02.2007р. суму податкового зобов’язання з податку на прибуток зменшено на суму18372,00гн. за 3 квартали 2006 року (а.с.11 т.2);

- №16199 від 22.02.2007р. суму податкового зобов’язання з податку на прибуток зменшено на суму1562,00грн. за 2005 рік (а.с.12 т.2).

Відповідно до облікової картки платника, проведені були уточнюючи розрахунки №16198 від 22.02.2007р. та №16199 від 22.02.2007р. (а.с.4 т.2). Уточнюючий розрахунок №16197 від 22.02.2007р. проведено по обліковій картці не було.

Дана обставина знайшла своє відображення у Висновку №24 судово-економічної експертизи, з якого вбачається, що за умови відображення уточненого розрахунку наданого позивачем, №16197 від 22.02.2007р. на суму 107316,00грн., станом на 30.03.2007р. сальдо розрахунків становить переплата по особовому рахунку у сумі 9834,08грн. (а.с.20 т.2).

Крім того, відповідно до Направлення №332/23-7 (са.с.43), контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.09.2006р. За результатами перевірки був складений Акт №1971/23-7-20748947 від 26.03.2007р., в якому були зазначені наступні порушення: Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(а.с.125 т.І). Як вбачається з акту перевірки, порушення Закону України «Про податок на прибуток»виявлено не було.

Також слід зазначити, що уточнюючі розрахунки були прийняті контролюючим органом та внесені до облікової картки позивача всі, крім №16197 від 22.02.2007р.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», у разі коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків суми такої недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно до законодавства накладаються на платника податків (його посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються. Отже, позивач діяв відповідно до норм вище зазначеного закону, в той час як контролюючий орган протиправно сформував та направив позивачу другу податкову вимогу №2/957 від 30.03.2007р..

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2008р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 березня 2008р. –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак