Ухвала суду № 8034343, 19.01.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-6844/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Брайка А.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року

у справі № 17/74

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»(далі ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»)

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -           

встановив:

У травні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0000212305/0/63 від 09.10.2006р., яким визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 4592,00грн. та визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 2296,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, тобто податковий кредит підтверджений належним чином. Крім того, податковим законодавством не передбачена солідарна відповідальність платників податку, а право та обов’язок перевіряти діяльність платників податків надано виключно податковим органам.

Постановою господарського суду Полтавської області від 20 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, позовні вимоги були задоволені. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000212305/0/63 від 09.10.2006р. Стягнуто з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковий кредит ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»на суму 4592,00грн. підтверджений належним чином оформленою податковою накладною та є правомірним. У Законі України «Про податок на додану вартість»зазначено, що сума податку, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та у задоволенні позову відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., про що складено акт №527/23-120/00191282 від 26.09.2006р.

Вказаною перевіркою податковим органом було, зокрема, встановлено, що в порушення п.1.3, 1.7 ст.1, п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суми бюджетного відшкодування в розмірі за липень 2005р. на суму 4592,00грн.. А саме, встановлено, що не здійснено сплату ПДВ по ланцюгу придбання товару, оскільки 08.10.2004р. за рішенням власника було скасовано державну реєстрацію ПП «АЙС», що був постачальником для ПП «Мегамет»який, в свою чергу, поставив товар позивачу.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000212305/0/63 від 09.10.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4592,00грн. та визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 2296,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач уклав угоду №583/73 від 25.03.2005р. (а.с.82-83) з ПП «Мегамет», щодо закупівлі продукції для власних господарських потреб. Відповідно до платіжного доручення від 20.09.2005р. на суму 27552,00грн. (а.с.86) продукція була оплачена, згідно з накладною №96 від 25.07.2005р., продукція була відпущена позивачу та отримана ним податкова накладна №61 від 25.07.2005р. на суму 27552,00грн. в тому числі ПДВ у сумі 4592,00грн. (а.с.88).

Підпунктом 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №61 від 25.07.2005р. відповідає вище зазначеним вимогам.

Посилання податкового органу на те, що податкова накладна є недійсною, спростовується тим, що на час укладення договору ПП «Мегамет»було зареєстровано органами ДПА в якості платника податку на додану вартість, мало індивідуальний податковий номер, а тому мало право видавати податкові накладні.

Відповідно до п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В ході судового розгляду даної справи не було встановлено, що на час видачі податкової накладної, що підтверджує виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Мегамет», за ініціативою відповідного податкового органу або цієї особи було здійснено анулювання реєстрації платника ПДВ - ПП «Мегамет».

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Відповідач не заперечує, що порушення в ході проведення вищевказаної перевірки виявлено в діях особи, з якою безпосередні господарські правовідносини мав контрагент позивача - ПП «Мегамет».

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак