Рішення № 80343416, 21.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Справа № 160/9321/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області б/н від 19.06.2018 року про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 19.03.2018 року про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди навчання в ПТУ №106 м. Макіївка, Донецька область, з 01.06.2014 року по 01.09.2017 року на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Донбас», до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду служби в Радянській армії з 27.06.1990 року по 29.04.1992 року, з 22.06.1992 року по 30.06.2000 року, на підприємстві Шахтоуправління ім. Кірова ВО «Макіїввугілля», з 01.11.2006 року по 24.03.2008 року, на підприємстві ТОВ «Ексіменерго» паливо-енергетична компанія.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним були надані всі документи, необхідні для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак, відповідачем було прийнято рішення від 19 червня 2018 року про відмову в призначенні пенсії з тих підстав, що позивач не має достатньо пільгового стажу в підземних умовах, а також не надав жодного документу для підтвердження роботи на пільгових умовах. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням і вважає, що воно підлягає скасуванню, оскільки записами з трудової книжки ОСОБА_2 підтверджується навчання та робота, загальний стаж за якими дорівнює пільговому стажу - 28 років 3 місяці 24 дні.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 21.01.2019 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16 січня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що за наслідками розгляду та перевірки наданих позивачем документів було встановлено відсутність в останнього необхідного пільгового стажу для призначення пенсії у відповідності до положень ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідач у відзиві зазначив, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових роботах, а саме, не зазначено характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, а також відомості, щодо проведення атестації робочих місць. Крім того, пільгові довідки, видані Шахтоуправлінням «Ім. Кірова» ВО «Макіїввугілля» та ПАТ «Шахтоуправління Донбас», які не зареєстровані на підконтрольній території України, що позбавляє пенсійний орган зарахувати період роботи на цих підприємствах до пільгового стажу. Період роботи з 01.11.2006 року по 24.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ексіменерго» паливно - енергетична компанія також не може бути зараховано до пільгового стажу, оскільки на період його роботи на даному підприємстві не була проведена атестація робочих місць. Також, на думку відповідача не може бути зарахований до пільгового стажу і період навчання позивача в професійно - технічному училищі № 106 м.Макіївка та період служби в Радянській Армії. З урахуванням того, що у позивача був відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах і було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

19 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Разом із заявою до пенсійного органу були подані наступні документи: військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду; документи про стаж; паспорт, трудова книжка.

Рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.06.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 статті 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У вказаному рішенні відповідач вказує, що на день звернення заявнику виповнилося 45 років. Станом на 19.03.2018 року підтверджено загальний стаж - 24 роки 2 місяця 22 дні, пільговий стаж за списком №1 - 14 років 2 місяця; пільговий стаж, що дає право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості по професіях, затверджених постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202, складає 8 років 12 днів. Станом на 19.03.2018 року вимоги підпункту 1 пункту 2 статті 114, пункту 3 статті 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявником не виконані, у зв'язку із чим, відсутні підстави для призначення пільгової пенсії.

26 червня 2018 року позивач отримав лист №362/03.23-26, в якому відповідач повідомив про прийняття рішення від 19.06.2018 року про відмову в призначенні пенсії.

17 вересня 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою про надання рішення від 19.06.2018 року, а також просив письмово роз'яснити підстави відмови у призначенні пенсії.

Листом від 28.09.2018 року №Я14991-18 позивача повідомлено, що станом на 19 червня 2018 року ОСОБА_2 не надано жодного документа для підтвердження роботи на пільгових умовах, у зв'язку з чим було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

Не погодившись з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають пільгових характер роботи, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Так, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років (ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XIІ).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За змістом частини 3 статті 114 Закону України № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

В силу приписів частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-XII, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і у пільговому розмірі» та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року. В період з 01 січня 1992 року і по теперішній час застосовувались списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, від 16.01.2003 року № 36, від 24.06.2016 року № 46, в яких посади працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, входять до Списку № 1.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку № 637 також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступники.

Наведений пункт доповнено новим абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09.12.2015 року наступного змісту: «у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Як вбачається з записів трудової книжки НОМЕР_2 та військового квітка НОМЕР_3, ОСОБА_2 навчався і працював:

- з 01.09.1989 року по 18.10.1991 року - навчання за професією електрослюсар підземний в ПТУ № 106 м. Макіївка;

- з 27.06.1990 року по 24.04.1992 року - служба в лавах Радянської Армії;

- з 22.06.1992 року по 29.09.1994 року - електрослюсар підземний 4-го розряду з повним робочим днем в шахті ДП «Донецька вугільна компанія» ВП «Шахтоуправління імені С.М.Кірова»;

- з 30.09.1994 року по 19.09.2000 року - електрослюсар підземний 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 20.09.2000 року по 27.02.2001 року - виконуючий обов'язки механіка підземної дільниці з повним робочим днем в шахті;

- з 28.02.2001 року по 13.07.2006 року - електрослюсар підземний 5-го розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 20.07.2006 по 08.08.2006 року-заступник начальника підземної дільниці зайнятим на підземних роботах в шахті повний робочий день ТОВ «Донпромбізнес»;

- з 09.08.2006 року по 17.10.2006 року - горний майстер підземної дільниці, зайнятим на підземних роботах в шахті повний робочий день;

- з 18.10.2006 року по 24.03.2008 року - заступник механіка дільниці підземної з повним робочим днем на підземних роботах в шахті;

- з 14.04.2008 року по 31.10.2008 року - електрослюсар підземний 4-го розряду з повним підземним робочим днем на дільниці конвеєрного транспорту ВАТ «Шахтоуправління Донбас»;

- з 01.11.2008 року по 28.02.2009 року - електрослюсар підземний 4-го розряду з

повним підземним робочим днем на дільниці конвеєрного транспорту ВАТ «Шахта «Донбас»;

- з 01.03.2009 року по 30.09.2012 року - електрослюсар підземний 4-го розряду з

повним підземним робочим днем на дільниці конвеєрного транспорту ПАТ «Шахтоуправління Донбас»;

- з 01.10.2012 року по 21.09.2017 року - майстер гірничий з повним підземним робочим днем.

- з 25.09.2017 року по теперішній час - електрослюсар підземний 4-го розряду з повним підземним робочим днем ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Першетравенське».

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, відповідачем не наведено підстав у зв'язку із чим ним не зараховано до пільгового стажу період навчання в ПТУ №106 м.Макіївка та період служби в Радянській Армії з 27.06.1990 року по 29.04.1992 року.

Статтею 56 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР встановлено перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, до стажу роботи зараховується також період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону № 103/98-ВР).

Згідно зі статтею 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Як вбачається з записів в трудовій книжці позивача, оформленій 22.06.1992 року, в період з 01.09.1989 року по 18.10.1991 року позивач навчався в Професійно - технічному училищі м. Макіївки.

Відповідно до довідок, наданих Державною професійно - технічною установою «Макіївське багатопрофільне професійно - технічне училище», ОСОБА_2. дійсно навчався в Професійно - технічному училищі № 106 м. Макіївка в період з 01.09.1989 року по 26.06.1990 року та був відрахований у зв'язку із призовом на службу в Радянську Армію. З 17.10.1991 року по 21.10.1991 року продовжив навчання та отримав спеціальність - електрослюсар підземний, що підтверджується копією Диплому серії НОМЕР_4.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження (п. «в» ч. 3 ст. 56 Закону № 103/98-ВР).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.

На період проходження ОСОБА_2 військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.

Пунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначені на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Згідно з записом № 3 в трудовій книжці позивача, з 22.06.1992 року, тобто менш ніж через 3 місяці з моменту звільнення з лав Радянської Армії (29.04.1992 року) він був прийнятий на роботу в Шахтоуправління ім. С.М. Кірова ВО «Макіїввуголь» на посаду електрослюсар підземний четвертого розряду з повним робочим днем в шахті. Стаж роботи після служби в армії зараховано відповідачем до Списку №1 та не є спірним.

Таким чином, період навчання в Професійно-технічному училищі № 106 м. Макіївки в період з 01.09.1989 року по 27.06.1990 року та період служби в Радянській Армії з 27.06.1990 року по 26.04.1992 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Щодо неврахування до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві Шахтоуправління «Ім. Кірова» ВО «Макіїввугілля» з 22.06.1992 року по 30.06.2000 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку стажу, що зроблений Першотравенським ОУПФУ та залучений до матеріалів справи, відповідачем період роботи ОСОБА_2 з 22.06.1992 року по 30.06.2000 року не зараховується до пільгового стажу за Списком № 1.

Між тим, згідно записів в трудовій книжці позивача, 22.06.1992 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу електрослюсарем підземним четвертого розряду з повним робочим днем в шахті в Шахтоуправління ім. С.М. Кірова ПО «Макіїввуголь» (наказ № 412/к від 22.06.1992 року, запис № 3). 30.09.1994 року ОСОБА_2 був переведений на посаду електрослюсаря підземного п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті (наказ № 624/к від 30.09.1994 року, запис № 4). 01.08.1996 року Шахтоуправління ім. С.М. Кірова ПО «Макіїввуголь» перейменовано в Шахту ім. С.М. Кірова (запис № 5). 20.02.1997 року Шахту ім. С.М. Кірова перейменовано в Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» (запис № 6). 20.09.2000 року позивач був переведений виконуючим обов'язки механіка підземної ділянки з повним робочим днем в шахті (наказ №888/к від 20.09.2000 року, запис №7). 28.02.2001 року ОСОБА_2 був переведений електрослюсарем підземним п'ятого розряду з повним робочим днем в шахті на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» (наказ №205/к від 28.02.2001 року, запис № 8). Згідно записів №№ 9, 10, 11, 12 в трудовій книжці позивача, Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» було реорганізовано в Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля».13.07.2006 року позивач був звільнений за власним бажанням з Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля» (наказ № 667/к від 13.07.2006 року, запис №13).

Довідкою, виданою 02.03.2018 року Відособленим підрозділом «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля» також підтверджено, що в період з 22.06.1992 року по 13.07.2006 року позивач працював на посадах, що дають право на пільгову пенсію за Списком № 1 на даному підприємстві.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що період роботи позивача з 22.06.1992 року по 30.06.2000 року не зараховується до пільгового за Списком № 1 з підстав того, що пільгові довідки видані юридичними особами, які не зареєстровані на підконтрольній території України.

Дійсно, статтею 9 Закону України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон № 1207-VII) передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконним, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органом та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Зі змісту преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014року №1207-VІІ вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

В силу приписів статей 1, 3 Закону № 1207-VII, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд зазначає, що неврахування уточнюючих довідок, які видані підприємством з непідконтрольної території, буде порушувати конституційне право позивача на отримання пенсії, а тому не погоджується з доводами відповідача, що зазначені довідки не можуть бути прийняті до уваги з підстав того, що видані підприємством з непідконтрольної Україні території.

При цьому, у суду не виникає сумнівів в достовірності цих довідок, крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що довідки є недійсними.

Як вбачається зі змісту довідок та записів в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи із зазначенням відомостей щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, робота на яких визначає право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, періоди роботи, професія (посада), за якою позивач працював у спірні періоди, не мають розбіжностей та співпадають.

З'ясування достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавство для призначення права на пенсію, має бути перевірено саме Управлінням. В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності характеру роботи, що дає право на пільгову пенсію, у зв'язку з знаходженням архівних документів на території, непідконтрольній державі Україна.

Щодо періоду роботи на підприємстві ТОВ «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія з 01.11.2006 року по 24.03.2008 року, суд зазначає, що згідно з довідкою ТОВ «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія від 19.09.2017 року № 267 позивач у період з 01.11.2006 року по 24.03.2008 року працював повний робочий день на посаді заступника механіка дільниці підземної, що передбачена Списком 1 розділу 1, підрозділу 1, пунктом 1.16 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» № 36 від 16.01.2003 року. Відповідно до довідки ТОВ «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія від 19.09.2017 року № 268, посада заступник механіка дільниці підземного вперше проведена в 2011 року (наказ про атестацію робочих місць № 2 від 17.06.2011 року).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 року в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 року №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд, зокрема, зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Таким чином, відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи в ТОВ «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія, оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах за цей період, а також підтверджують проведення атестації робочого місця позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.06.2014 року по 31.08.2017 року на ТОВ «Шахта «Донбас» з підстав відсутності відомостей щодо сплати страхових внесків, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі частини 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).

Враховуючи, що в період з 01.06.2014 року по 31.08.2017 року можлива відсутність інформації про сплату страхових внесків в системі персоніфіковоного обліку, дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування суд зазначає, що відповідно до пункту 20 Постанови КМУ від 12.08.1993 року №637 у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний стаж може підтверджуватись за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За наведених норм чинного законодавства та обставин, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, а тому, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу роботи позивача вищезазначеного періоду підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з чим, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Між тим, як вбачається зі спірного рішення, відповідачем взагалі не наведено підстав та мотивів відмови у призначенні пенсії, а лише вказано про невідповідність поданих позивачем документів приписам підпункту 1 пункту 2 статті 114, пункту 3 статті 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не було доведено правомірність дій щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що з підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до положень п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до пенсійного органу було надано всі необхідні документи щодо призначення пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_2.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області б/н від 19.06.2018 року про відмову в призначенні пенсії незалежно від віку за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити пенсію ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1 період навчання в ПТУ №106 м. Макіївка Донецької області з 01.09.1989 року по 26.06.1990 року, період служби в Радянській Армії з 27.06.1990 року по 29.04.1992 року, період роботи з 22.06.1992 року по 30.06.2000 року у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля», період роботи з 01.11.2006 року по 24.03.2008 року на підприємстві ТОВ «Ексіменерго» паливо-енергетична компанія, період роботи з 01.06.2014 року по 01.09.2017 року на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління Донбас».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева