Ухвала суду № 8033756, 08.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-13751/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 08.12.2009 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову господарського суду Луганської області від 06.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007

у справі          № 8/25н-ад

за позовом          Спільного підприємства з іспанським інвестором „Інтерсплав”

до          Державної податкової інспекції у м. Свердловську

за участю прокурора Луганської області

про визнання протиправним та нечинним податкового

повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство з іспанським інвестором „Інтерсплав” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську № 0000102344/0 від 19.12.2006.

Постановою господарського суду Луганської області від 06.03.2007 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську № 0000102344/0 від 19.12.2006.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 залишено без змін постанову господарського суду Луганської області від 06.03.2007.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судоми першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснена невиїзна документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість за періоди: травень 2005 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2006 року та складено акт № 316/23-30/05827201 від 19.12.2006.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102344/0 від 10.12.2006, яким позивачу як платнику податку на додану вартість зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вісім звітних податкових періодів загальною сумою 12166973 грн., у тому числі травень 2005 року на 1056500 грн., лютий 2006 року на 305199 грн.., березень 2006 року на 494224 грн., квітень 2006 року на 1460028 грн., травень 2006 року на 1967086 грн., червень 2006 року на 20020884 грн., липень 2006 року на 2472043 грн., серпень 2006 року на 2391009 грн., визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 658728 грн.

Під час апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначена сума визначена відповідачем помилково, застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 329364 грн.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що всі вищезазначені умови у звітних податкових періодах позивачем дотримані, дані податкових декларацій з податку на додану вартість за всі вісім звітних податкових періодів досліджені судом першої інстанції, а зазначені декларації долучені до матеріалів справи.

Судами встановлено, що актами та довідками перевірок, складеними відповідачем, відповідачем підтверджено правомірність визначення та декларування позивачем податкових зобов’язань та правомірність формування податкового кредиту у всіх спірних звітних податкових періодах, у випадках неможливість підтвердження бюджетного відшкодування обумовлена відповідачем неотриманням станом на дату складання акту зустрічної перевірки по ланцюгу постачання до виробника, не підтвердженням правовідносин з постачальниками, не проведенням зустрічних перевірок по взаємовідносинах по ланцюгу придбання щодо підтвердження сум ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпунктів 7.7.1 та 7.4.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Колегія судів погоджує висновки суду першої та апеляційної інстанції, що позивачем дотримані всі норми. підпунктів 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначені як висновками акту перевірки, так і спірним рішенням. Визначивши їх у якості правових підстав зменшення бюджетного відшкодування відповідач не надав доказів та не довів факти їх порушень.

Аналіз матеріалів справи посвідчує, що з моментів виникнення бюджетного відшкодування до моменту прийняття спірного рішення відповідач не здійснив всі заходи щодо проведення зазначених перевірок та надання доказів, які б спростували правомірність визначення позивачем податкового кредиту та заявлені до стягнення суми бюджетного відшкодування.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Свердловську на постанову господарського суду Луганської області від 06.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 у справі № 8/25н-ад залишається без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 06.03.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 у справі № 8/25н-ад –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В.Карась

А.О.Рибченко