Ухвала суду № 80334915, 06.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.03.2019Справа № 910/15048/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/15048/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення"

треті особи 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) Національний банк України

про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від скаржника (стягувача): Липовський Д.В. - представник

від боржника 1 (відповідача 1): не з'явився

від боржника 2 (відповідача 2): не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

державний виконавець: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/15048/16 позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено; в тому числі 1) визнано недійсним Договір купівлі - продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1197, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар»; 2) зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року, за наступними клієнтами-боржниками Банку, зокрема: ОСОБА_5 (ІПН-НОМЕР_6): 1) Оригінал кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 3) Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007 року за №1527. ОСОБА_6 (ІПН-НОМЕР_7): 1)Оригінал кредитного договору від 28.03.2007року №62/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору №62/ФКВ-07 від 28.03.2007року; 3)Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007року за М20531. ОСОБА_7 (ІПН - НОМЕР_1): 1)Оригінал кредитного договору від 13.04.2007року №85/ФКВ-07; 2)Оригінал Договору поруки від 13.04.2007року №85/П-07; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 13.04.2007 року за №0660; ОСОБА_8 (ІПН- НОМЕР_2): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 18.07.2007року №184/ФК 2)Оригінал Іпотечного Договору від 18.07.2007 року б/н; ОСОБА_9 (ІПН - НОМЕР_3): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 31.08.2007року №282/Ф. 2)Оригінал Іпотечного Договору від 31.08.2007року за №2012; ОСОБА_10 (ІПН- НОМЕР_4): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 07.09.2007року №300/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору№300/ФКВ-07 від 07.09.2007року; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 07.09.2007 року №2064; ОСОБА_11 (ІПН - НОМЕР_5): 1)Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/01-08; 4)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 5)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року.

23.12.2016 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/15048/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №910/15048/16 залишено без змін.

04.12.2018 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшла скарга на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києва Диких Олексія Олександровича, в якій скаржник просить суд: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16; 2) визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16; 3) зобов'язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити всіх заходів щодо виконання наказу №910/15048/16 від 23.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» призначено до розгляду на 17.12.2018 (суддя Мельник В.І.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 розгляд скарги відкладено на 21.01.2019.

18.01.2019 до Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшли письмові пояснення по скарзі, які суд долучив до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17, у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/264 від 11.02.2019 справу № 910/15048/16 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/15048/16, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 суддею Барановим Д.О. прийнято до розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві; розгляд скарги призначено на 20.02.2019.

У судовому засіданні 20.02.2019 судом було оголошено перерву до 06.03.2019.

06.03.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/15048/16 щодо розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16 таким, що не підлягає виконанню в частині.

У судовому засіданні 06.03.2019 судом було розглянуто вказану заяву боржника 1 та відмовлено в її задоволенні, оскільки не вбачається наслідкового зв'язку між поданою стягувачем скаргою та заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, про що зазначено у протоколі судового засідання від 06.03.2019.

У судовому засіданні 06.03.2019 скаржник (стягувач) надав усні пояснення по суті скарги, просив її задовольнити.

Представник боржника 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар») у судове засідання 06.03.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049480605.

Представник боржника 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні енергозберігаючі системи опалення») у судове засідання 06.03.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049480613.

Представник третьої особи 1 (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) у судове засідання 06.03.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана представником третьої особи 1 за довіреністю 28.02.2019 (за ідентифікатором пошуку 0103049480621).

Представник третьої особи 2 (Національного банку України) у судове засідання 06.03.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049480630.

Державний виконавець у судове засідання 06.03.2019 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103049480648.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом враховані строки розгляду скарги, встановлені статтею 342 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/15048/16, суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Судом встановлено, що 09.08.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№54468349 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16, яким зобов'язано боржника 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар») вчинити дії, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 року, за наступними клієнтами-боржниками Банку, зокрема: ОСОБА_5 (ІПН-НОМЕР_6): 1) Оригінал кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 3) Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007 року за №1527. ОСОБА_6 (ІПН-НОМЕР_7): 1)Оригінал кредитного договору від 28.03.2007року №62/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору №62/ФКВ-07 від 28.03.2007року; 3)Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007року за М20531. ОСОБА_7 (ІПН - НОМЕР_1): 1)Оригінал кредитного договору від 13.04.2007року №85/ФКВ-07; 2)Оригінал Договору поруки від 13.04.2007року №85/П-07; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 13.04.2007 року за №0660; ОСОБА_8 (ІПН- НОМЕР_2): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 18.07.2007року №184/ФК 2)Оригінал Іпотечного Договору від 18.07.2007 року б/н; ОСОБА_9 (ІПН - НОМЕР_3): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 31.08.2007року №282/Ф. 2)Оригінал Іпотечного Договору від 31.08.2007року за №2012; ОСОБА_10 (ІПН- НОМЕР_4): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 07.09.2007року №300/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору№300/ФКВ-07 від 07.09.2007року; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 07.09.2007 року №2064; ОСОБА_11 (ІПН - НОМЕР_5): 1)Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/01-08; 4)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 5)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року.

Судом встановлено, що державний виконавець звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» з вимогою від 20.11.2017 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16, та у відповідь боржником 1 державному виконавцю було надано заяву про винесення постанови про повернення виконавчого документа на підставі п. 6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаній заяві боржник 1 повідомив державного виконавця, що 31.05.2018 на виконання рішення суду у справі №910/15048/16 він у добровільному порядку передав стягувачу оригінали документів відповідно до Акту приймання-передачі документів від 31.05.2018.

Як вбачається з акту приймання-передачі документів від 31.05.2018, складеному між стягувачем (Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк») та боржником 1 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар») на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/15048/16, боржник 1 передав, а стягувач прийняв наступні документи:

- ОСОБА_5 (ІПН-НОМЕР_6): 1) Оригінал кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 2) Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору від 28.03.2007 року №61/ФКВ-07; 3) Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007 року за №1527;

- ОСОБА_6 (ІПН-НОМЕР_7): 1)Оригінал кредитного договору від 28.03.2007року №62/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору №62/ФКВ-07 від 28.03.2007року; 3)Оригінал Іпотечного договору від 28.03.2007року за М20531;

- ОСОБА_7 (ІПН - НОМЕР_1): 1)Оригінал кредитного договору від 13.04.2007року №85/ФКВ-07; 2)Оригінал Договору поруки від 13.04.2007року №85/П-07; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 13.04.2007 року за №0660;

- ОСОБА_8 (ІПН- НОМЕР_2): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 18.07.2007року №184/ФК 2)Оригінал Іпотечного Договору від 18.07.2007 року б/н;

- ОСОБА_9 (ІПН - НОМЕР_3): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 31.08.2007року №282/Ф. 2)Оригінал Іпотечного Договору від 31.08.2007року за №2012;

- ОСОБА_10 (ІПН- НОМЕР_4): 1)Оригінал кредитного договору з додатком 1 від 07.09.2007року №300/ФКВ-07; 2)Оригінал Додаткового договору від 20.08.2008 року б/н до кредитного договору№300/ФКВ-07 від 07.09.2007року; 3)Оригінал Іпотечного Договору від 07.09.2007 року №2064;

ОСОБА_11 (ІПН - НОМЕР_5): 1)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/01-08.

Судом встановлено, що 06.06.2018 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексієм Олександровичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№54468349.

У вказаній постанові державним виконавцем зазначено, що згідно з листом боржника від 04.06.2018 та доданого до нього Акту приймання-передачі документів від 31.05.2018 передано всі оригінали кредитних договорів згідно з виконавчим документом за виключенням договорів відносно позичальника ОСОБА_11, а саме: Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року, які згідно з даним листом у боржника відсутні.

За таких обставин, керуючись п. 6 с. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було постановлено виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16 повернути стягувачу (Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк»).

Звертаючись з даною скаргою до суду, скаржник (Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») вказує на те, що державним виконавцем були порушені норми ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено порядок виконання рішень немайнового характеру.

Враховуючи викладене, скаржник (стягувач) просить суд: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16; 2) визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16; 3) зобов'язати Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити всіх заходів щодо виконання наказу №910/15048/16 від 23.12.2016.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання рішення господарського суду передбачено статтями 339-345 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як встановлено судом, 09.08.2017 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№54468349 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16, яким зобов'язано боржника 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар») вчинити дії, а саме передати оригінали документів стягувачу.

Таким чином, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду немайнового характеру, яке не може бути виконане без участі боржника, а саме про зобов'язання боржника повернути стягувачу документи.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду від 27.08.2018 у справі №910/21543/16.

Порядок виконання рішень немайнового характеру передбачений у розділі VIII (статті 63-67) Закону України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме передбачено:

- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження;

- разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність;

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником;

- у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом;

- у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать, що у строк, встановлений ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», боржником рішення суду виконано не було, спірні документи стягувачу не передано.

Одночасно з цим, як встановлено судом, 04.06.2018 боржником 1 державному виконавцю було надано заяву про винесення постанови про повернення виконавчого документа на підставі п. 6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаній заяві боржник 1 повідомив державного виконавця, що 31.05.2018 на виконання рішення суду у справі №910/15048/16 він у добровільному порядку передав стягувачу оригінали документів відповідно до Акту приймання-передачі документів від 31.05.2018. Будья-які інші документи, що зазначені у рішенні суду, у боржника відсутні.

За таких обставин, 06.06.2018 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексієм Олександровичем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№54468349.

У вказаній постанові державним виконавцем зазначено, що згідно з листом боржника від 04.06.2018 та доданого до нього Акту приймання-передачі документів від 31.05.2018 передано всі оригінали кредитних договорів згідно з виконавчим документом за виключенням договорів відносно позичальника ОСОБА_11, а саме: Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року, які згідно з даним листом у боржника відсутні.

Однак, дослідивши матеріали виконавчого провадження, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків державного виконавця про наявність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, виходячи з наступного.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що при її винесенні державний виконавець керувався пунктом 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Застосований державним виконавцем пункт 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» кореспондується з нормою частини 1 статті 60 Закону України, відповідно до якої під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Вказана норма міститься у розділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який називається «Порядок звернення стягнення на майно боржника».

Тобто, процесуальні норми Закону України «Про виконавче провадження» розрізняють порядок виконання рішень майнового характеру про передачу стягувачу майна (розділ VII Закону України «Про виконавче провадження»), які можуть бути виконані без участі боржника шляхом вчинення примусових виконавчих дій, та порядок виконання рішень немайнового характеру про зобов'язання боржника вчинити дії (розділі VIII Закону України «Про виконавче провадження»), які не можуть бути виконані без участі боржника.

У даній справі господарським судом було прийнято рішення та видано наказ про зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії, а саме повернути спірні документи позивачу, що підлягає виконанню в порядку, встановленому статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» (а не про витребування чи вилучення майна у відповідача). У зв'язку з цим, посилання державного виконавця на положення пункту 6 частини 1 статті 37 вказаного Закону України є безпідставними.

До того ж, господарський суд критично ставиться до висновків державного виконавця про встановлення факту відсутності у боржника спірних документів з огляду на наступне.

Так, на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про визнання наказу у справі №910/15048/16 таким, що частково не підлягає виконанню.

Вказана заява обґрунтована тими обставинами, що боржником 1 було передано (за Актом приймання-передачі від 31.05.2018) стягувачу всі оригінали документів. вказані у наказі Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16, крім наступних документів щодо позичальника ОСОБА_11: 1)Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 4)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року.

23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (первісний кредитор) та ОСОБА_5 (новий кредитор) було укладено Договір №1-1 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №146/КВ-08 від 14.01.2008, відповідно до умов якого новий кредитор набув прав вимоги за вказаним кредитним договором зі всіма договорами про внесення змін (позичальник - ОСОБА_11.).

За актом приймання-передачі документів від 23.04.2015 новий кредитор отримав від первісного кредитора Кредитний договір від 14.01.2008 року №146/КВ-08 та Додатковий договір №1 від 26.09.2008 до Кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08.

Також, 23.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (первісний кредитор) та ОСОБА_5 (новий кредитор) було укладено Договір №1-1/2 про відступлення права вимоги за Договором поруки №146/ПОР/02-08 від 14.01.2008, відповідно до умов якого новий кредитор набув прав вимоги за вказаним кредитним договором зі всіма договорами про внесення змін (позичальник - ОСОБА_11.).

За актом приймання-передачі документів від 23.04.2015 новий кредитор отримав від первісного кредитора Договір поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08 та Додатковий договір № 1 від 26.09.2008 року до Договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року.

Враховуючи викладені обставини, у заяві про визнання наказу у справі №910/15048/16 від 23.12.2016 таким, що частково не підлягає виконанню, боржник 1 просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва №910/15048/16 від 23.12.2016 в частині повернення банку наступних документів: - 1)Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3) Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 5)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року.

Однак, суд зазначає, що провадження у даній справі тривало з серпня 2016 року по червень 2017 року та справа розглядалась у господарських судах трьох інстанцій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/15048/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі №910/15048/16 залишено без змін.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 у справі №910/15048/16 набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.

Судом у справі №910/15048/16 було встановлено, що за Актом приймання передачі прав вимоги за Договором купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 позивачем було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар», а останнім прийнято оригінали кредитних договорів що зазначені в Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги №2 від 08.10.2014 з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитними договорами (тобто, 1)Оригінал кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/01-08; 4)Оригінал Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 5)Оригінал Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року).

Враховуючи наведені обставини, судом було задоволено позовну вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» повернути банку вказані договори.

При цьому, під час розгляду справи відповідач 1 не повідомляв суду про існування Договору №1-1 від 23.04.2015 про відступлення права вимоги за Кредитним договором №146/КВ-08 від 14.01.2008 та Договору №1-1/2 від 23.04.2015 про відступлення права вимоги за Договором поруки №146/ПОР/02-08 від 14.01.2008.

За таких обставин, враховуючи дату прийняття рішення суду (05.12.2016), яким були встановлені обставини наявності саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» 1)Оригіналу кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 2)Оригіналу Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до кредитного договору від 14.01.2008 року №146/КВ-08; 3) Оригіналу Договору поруки від 14.01.2008 року №146/ПОР/02-08; 5)Оригіналу Додаткового договору 1 від 26.09.2008 року до договору № 146/ПОР/02-08 від 14.01.2008 року, у зв'язку з чим судом було зобов'язано відповідача 1 повернути вказані документи позивачу, у державного виконавця були відсутні обґрунтовані підстави ставити від сумнів встановлені судом обставини та висновки суду, викладенні у рішенні.

Висновки державного виконавця про фактичну відсутність документів у боржника та поважність причин невиконання останнім судового рішення є передчасними та необґрунтованими.

У даному випадку судом враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010 Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).

Відтак, у даному випадку внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу, останнього було позбавлено його законного права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на його користь.

При цьому, приймаючи до уваги, що прийняте судом рішення немайнового характеру не може бути виконано без участі боржника, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» покладається основний обов'язок щодо його виконання. Участь державного виконавця у виконавчому провадженні обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, з огляду на недотримання державним виконавцем порядку виконання рішення немайнового характеру, господарський суд дійшов висновку, що скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в частині вимог про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16, та в частині вимог про визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16 підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про зобов'язання Печерський районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити всіх заходів щодо виконання наказу №910/15048/16 від 23.12.2016, суд зазначає, що вказані вимоги не узгоджуються зі способами захисту, передбаченими ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, та є передчасними.

Таким чином, скарга Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києва Диких Олексія Олександровича підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на дії головного державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києва Диких Олексія Олександровича задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексія Олександровича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018 у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16.

3. Визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.06.2018, винесену головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких Олексєм Олександровичем у виконавчому провадженні ВП№54468349, відкритому з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 у справі №910/15048/16.

4. В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 11.03.2019.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов