Рішення № 80332817, 26.02.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3242/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд,

у складі: головуючого - судді Хилько Л.І.,

за участю: секретаря - Бабіч О.В.,

представників: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Балакіної Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості №UA901010/2018/000136/1 від 13.11.2018 р..

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.10.2018 р. в місті Берліні (ФРН) згідно договору купівлі-продажу бувшого в користуванні автомобіля він придбав за ціною 1700 Євро готівкою автомобіль марки PEUGEOT, модель 206+, 2012 року виготовлення, кузов № НОМЕР_2.

13.11.2018 р. даний автомобіль був заявлений Кіровоградській митниці ДФС в режимі імпорту по митній декларації № UА901010/2018/010312, де в графі 43 було зазначено застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (ст. 58 Митного кодексу України). Однак, 13.11.2018 р. відповідачем винесене спірне рішення про коригування митної вартості відповідно до якого, митну вартість належного автомобіля скориговано та визначено на підставі ст.59 Митного кодексу України, тобто, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Ознайомившись з таким рішенням, позивач вважає його таким, що не відповідає ст.ст.55, 58, 59 МК України, Правилам заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товару "автомобіль марки PEUGEOT, модель 206+, кузов № НОМЕР_2, 2012 року випуску, модельний рік виготовлення 2011, країни виробництва - Франція", не надання декларантом запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53, 368 МК України, які містили б відомості щодо вартості товару і які використовуються для цілей оподаткування товару, що переміщується громадянами через митний кордон України; інформацію про те, що заявлена митна вартість, нижча ніж вартість ідентичних та подібних товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" за ціною договору, виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД, в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути застосований та прийнято рішення про коригування митної вартості № UА901010/2018/000136/1 від 13.11.2018 (а.с.36-41).

Представник позивача подано відповідь на відзив та просив позов задовольнити, оскільки доводи та аргументи відповідача, викладені у такому відзиві, не спростовують доводів позивача (а.с.84-91).

Представником відповідача в свою чергу подано додаткові пояснення, згідно яких він просить суд в задоволені позову відмовити (а.с.70-72, 95-97).

Відповідно до ст.243 КАС України, складення рішення у повному обсязі відкладено до 07.03.2019 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини рішення суду в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи по суті.

Дослідивши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.10.2018 р. в місті Берліні (ФРН) згідно договору купівлі-продажу позивач придбав за ціною 1700 Євро автомобіль марки PEUGEOT, модель 206+, кузов № НОМЕР_2, 2012 року випуску.

13.11.2018 р. з метою належного митного оформлення автомобіля до Кіровоградської митниці ДФС позивачем подано митну декларацію № UА901010/2018/010312.

Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору на рівні 1700 Євро (стаття 58 Митного кодексу України) (а.с.44-51).

13.11.2018 р. Кіровоградською митницею ДФС винесене рішення про коригування митної вартості № UА901010/2018/000136/1, відповідно до якого митну вартість даного автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 59 МК України, тобто, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Рішення вмотивовано тим, що у зв'язку з проведенням порівняння рівня заявленої митної вартості ТЗ з рівнями митної вартості автомобілів марки PEUGEOT, модель 206+, з технічними характеристиками (об'єм циліндрів двигуна 1398см3, потужність двигуна 50 кВт) 2012 календарного та модельного років випуску та з наближеними даними, з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну. Додатково проведено перевірку згідно інформаційного електронного довідника SCHWAСКЕ Net (враховуючи VIN код транспортного засобу, показник одометра зафіксований при перетині митного кордону України і відображений в Акті митного огляду від 06.11.2018 № UА205010/2018/216545) та встановлено, що згідно заявлених даних транспортного засобу на рівні 4000 Євро.

Отже, враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за МВВ за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно до ст.59 МК України на рівні 4000 Євро (а.с.42).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи,в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі - МК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 ст. 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Кодексу).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Позивачем разом із МД надано відповідні документи, необхідні для митного оформлення, що в свою чергу не заперечується (а.с.47-51).

Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 ст. 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у МД, було визначено за основним методом, а до самої МД декларантом подано, зокрема, договір купівлі-продажу від 25.10.2018 (а.с.47).

Водночас, коригування митної вартості товару було проведено відповідачем у зв'язку з тим, що при проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості ТЗ з рівнями митної вартості автомобілів даної марки, моделі, технічних характеристик (об'єм циліндрів двигуна та його потужність), календарного і модельного років випуску та з наближеними даними, з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, було виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні всіх вищезгаданих товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну.

Додатково, було проведено перевірку згідно інформаційного електронного довідника SCHWAСКЕ Net (враховуючи VIN код транспортного засобу, показник одометра зафіксований при перетині митного кордону України і відображений в Акті митного огляду від 06.11.2018 № UА205010/2018/216545) та встановлено, що згідно заявлених даних транспортного засобу митна вартість становить 4000 Євро (а.с.42, 73-75).

При цьому, за результатами процедури консультування між митницею та декларантом не надано додаткову цінову інформацію.

Отже, згідно ст.59 Митного кодексу України митну вартість товару визначено за другорядним методом, а саме за основу її визначення взято інформацію про ринкову вартість автомобіля з інтернет джерела - електронного довідника SCHWAСКЕ Net.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Суд констатує, що відповідач, реалізовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого ч.5 ст.54 МК України, не довів перед судом наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Крім того, відповідачем аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару. Ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Також, у рішенні про коригування митної вартості товару відповідач посилається на те, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий ніж вартості та їх рівні вищезгаданих товарів по митним оформлень проведеним митницями України в митному режимі "Імпорт" в максимально наближені терміни до дати експорту товару в Україну. На вказане також посилається представник відповідача у поданому відзиві. Отже, враховуючи послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно до ст.59 МК України.

Однак, до суду не було надано письмових доказів щодо обґрунтованості застосування вказаного методу визначення митної вартості товару. При цьому, надана представником 21.01.2019 р. за вх.№1101 інформація за період з 12.08.2018 по 12.11.2018 з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ПІК ЄАІС) документально не підтверджується (а.с.67-68), відповідні витяги (роздруківки з ПІК ЄАІС "Цінова інформація для формування судових доказів") також не надані (а.с.98).

У рішенні про коригування митної вартості товару відповідач додатково зазначає те, що проведено перевірку згідно інформаційного електронного довідника SCHWAСКЕ Net (враховуючи VIN код ТЗ, показник одометра) та встановлено, що митна вартість такого ТЗ становить 4000 Євро (а.с.73, 74-75).

Суд критично ставиться до такої інформації Schwacke, яка, як свідчить матеріали справи, по суті й визначила митну вартість товару, виходячи із наступних мотивів.

По-перше, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту Schwacke.

Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689, на який посилається представник відповідача, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних відносинах інформація із програмного продукту Schwacke від 13.11.2018 є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у Schwacke відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі й тих, які продаються чи придбаваються на території ФРН. Не послався відповідач й на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір, які б надавали право митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.

Крім того, відповідачем здійснено коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Schwaсke від 13.11.2018 р. з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад із німецької на українську мови такого витягу з програмного комплексу Schwaсke від 13.11.2018 свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 4000,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 4000,00 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 2650,00 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ 2650,00 EUR" (а.с.73-75). Однак, будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості 4000,00 EUR, а не 2650,00 EUR, відповідач не зазначив.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту Schwacke від 13.11.2018 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку оцінка Schwacke була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформацію про стан ТЗ в наслідок експлуатації.

Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту Schwacke.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів), який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи спірне рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх фактичних обставин.

Згідно до частин 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч.4 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, суд вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, за подання даної позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.2).

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги суду також надано: договір про надання правничої допомоги (витяг) від 15.11.2018 р. (а.с.15), акт №1 від 26.11.2018 р. надання послуг (виконання робіт) по договору про надання правничої допомоги від 15.11.2018 р. (а.с.16), квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.11.2018 р. №1 (а.с.17), ордер КР №74069 від 15.11.2018 р. (а.с.22), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.23). При цьому, як вбачається з акту №1 від 26.11.2018 р. надання послуг (виконання робіт) по договору про надання правничої допомоги від 15.11.2018 р. (а.с.16) до обсягу виконаних адвокатом робіт включено: підготовка та направлення позовної заяви - 1500 грн.; прийняття участі у судових засіданнях - 1000 грн..

Таким чином, всі понесені позивачем судові витрати у справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України від 13.11.2018 року № UA901010/2018/000136/1.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (код - 39640963) понесені судові витрати на оплату правничої допомоги у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Згідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07 березня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько