Ухвала суду № 80332154, 01.03.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25373/18-ц

У Х В А Л А

01 березня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні спадковим майном,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спадковим майном.

Предстаником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та іншим третім особам вчиняти дії (передання в оренду/суборенду, найм, розміщення будь-яких об'яв/оголошень щодо здавання їх в оренду/суборенду/найм, розміщення будь-яких об'яв/оголошень, переобладнання/ремонту, тощо) щодо квартир: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 № АДРЕСА_3.

Також представником заявлено в рамках забезпечення позову вимогу про здійснення опису і опломбування квартир, що входить до спадкової маси, в т.ч. для фіксування фактичного стану із фіксацією об'єктів, які знаходяться в середині цих квартир та передання квартир на відповідальне зберігання нотаріусу.

Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.149, ч.1 ст. 150 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд, вивчивши матеріали заява про забезпечення позову, приходить до висновку про відмову в її задоволені, оскільки заявлені вимоги не є видом забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України .

Крім того, в даному випадку не вбачається співмірності та не доведено, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) виконання рішення суду, не надано жодного доказу на підтвердження своїх обґрунтувань у заяві, а саме, грошової оцінки майна на яке висунуто вимогу про накладення арешту, а тому підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-153, 352 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні спадковим майном - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Матійчук Г.О.