Рішення № 80331922, 04.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4746/18

Провадження № 2/638/1359/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 6473,68 грн, а також суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову зазначає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 13.08.2012 року, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9782,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. 30.10.2013 року позичальник помер. Відповідно до отриманої позивачем інформації від П'ятої харківської нотаріальної контори спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1, якому позивачем було направлено лист-претензію, однак жодних дій на погашення суми боргу спадкоємцем не було виконано. У зв'язку із чим АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з даною позовною заявою.

Від представника АТ КБ «ПриватБанк надійшла заява, в якій він просить справу розглянути за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з'явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.02.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 13.08.2012 року, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9782,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на дату смерті заборгованість останнього перед банком за кредитним договором від 13.08.2012 року становила 6473,68 гривень, яка складається з наступного: 3259,96 гривень - заборгованість за кредитом; 3216,72 гривень - заборгованість за відсотками.

30.10.2013 року позичальник помер, що встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.11.2016 року.

20.11.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» була направлена претензія кредитора до П'ятої харківської нотаріальної контори. 26.12.2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» отримало відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов'язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 цього Кодексу).

За правилом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

До спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Проте, до суду не надано належних доказів наявності після смерті ОСОБА_2 спадкового майна, його виду, переліку та його вартості, а також того, що таке майно перебувало в місці відкриття спадщини та фактично прийнято відповідачем. Відсутність таких доказів позбавляє суд визначити межі майнової відповідальності відповідача перед позивачем, а також її співмірність з заявленою сумою заборгованості.

Суд сприяв реалізації позивачем його прав щодо надання особистих пояснень в судових засіданнях, подання доказів, заявлення відповідних клопотань про витребування доказів тощо, шляхом визнання явки представника позивача у судове засідання обов'язковою, однак представник позивача в судові засідання не з'явився, жодних письмових клопотань на аресу суду не надсилав.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч.1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов'язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Враховуючи вказані обставини, приймаючи до уваги недоведеність позивачем наявності, об'єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову банку до спадкоємця боржника.

На підставі ст. ст. 525, 526, 630, 1216, 1218, 1220, 1282 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 43, 76-78, 81, 83, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 04.03.2019 року.

Сторони:

позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, м.Київ, вул.Грушевського буд.1Д;

відповідач ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк