Ухвала суду № 80330137, 07.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5056/19

н/п 2-з/640/55/19

УХВАЛА

про повернення заяви

"07" березня 2019 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у якому просить накласти арешт та заборонити відчуження на об'єкти нерухомого майна, згідно з переліком, які належить ОСОБА_2, та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної та приватної власності.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 28.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю. Однак, ухвалою від 04.03.2019 року прийнято рішення про передачу справи за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова. Вищевказану ухвалу від 04.03.2019 року по справі №640/4593/19 про передачу справи за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова, позивач вважає незаконною та необгрунтованою, в зв'язку з чим, оскаржуватиме її безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Одночасно з пред'явленням позову про стягнення з ОСОБА_2 частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного позову. Однак, ухвалою суду від 04.03.2019 року разом із позовною заявою ОСОБА_1 було вирішено, без передати за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова і заяву від 25.02.2019 року про забезпечення вказаного позову. Тобто, на даний час, позовна заява подана, провадження у справі не відкрито, а подана разом з позовом заява про забезпечення позову - не розглянута по суті, що може призвести до вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання рішення, у разі задоволення позову.

Суд, дослідивши заяву з додатками, зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Разом з тим, заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, тобто заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Як вбачається з заяви та додатків до неї, 28.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю.

Однак, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 року прийнято рішення про передачу справи за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова, на підставі частини 1 статті 30 ЦПК України.

Одночасно з пред'явленням позову про стягнення з ОСОБА_2 частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного позову.

Однак, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 року по справі №640/4593/19, разом із позовною заявою ОСОБА_1 було вирішено передати за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова і заяву від 25.02.2019 року про забезпечення вказаного позову.

Таким чином, позивачем вже подана заява про забезпечення позову одночасно з пред’явленням позову, однак позивач повторно 06.03.2019 подав заяву про забезпечення позову, хоча подана разом з позовом заява про забезпечення позову від 25.02.2019 - не розглянута по суті, тому повторне звернення з заявою про забезпечення позову без вирішення первинної заяви про забезпечення позову - положеннями ст. 152 ЦПК України не передбачено. Крім того, станом на теперішній час відсутні відомості про належну підсудність розгляду справи, враховуючи незгоду позивача з ухвалою суду від 04.03.2019 року про непідсудність основної справи цьому суду.

Крім того, заявник посилається на те, що заява про забезпечення позову подано до цього суду з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, 2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Як вбачається з позовної заяви у справі №640/4593/19, предметом спору є стягнення коштів від здачі в орендну шести об’єктів нерухомого майна, два з яких знаходяться у Київському районі м. Харкова (нежитлової будівлі та земельної ділянки по вул. Толстого,12).

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Тобто, визначальним для з’ясування підсудності є не кількість та площа нерухомого майна, а саме місцезнаходження об’єкта з найвищою вартістю. Матеріали справи не містять відомостей, що нерухоме майно, вартість якого є найвищою, знаходиться саме в Київському районі м. Харкова. При цьому, підсудність справи визначається саме предметом позовних вимог (щодо шістьох об’єктів нерухомого майна), а не кількістю нерухомого майна (десять об’єктів), на яке позивач просить накласти арешт в рахунок забезпечення позову.

Згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст.ст 151, 152 ЦПК України, то заява підлягає поверненню заявнику, що не позбавляє право на повторне подання відповідної заяви, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 151, 153, 260,261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю – повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення ухвали.

Ухвала може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.

Суддя –