Рішення № 80320505, 07.02.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №641/13019/13-ц

Провадження №2/639/140/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» 22.11.2013 року звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» у Комінтернівському районі міста Харкова, ОСОБА_3, в якому просить стягнути зі ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № DNH4KP38770392 від 22.07.2006 року в розмірі 35833,78 грн.; стягнути солідарно з ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова, ОСОБА_3 на користь Банку 200,00 грн; а також стягнути зі ОСОБА_3 судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP38770392 від 22.07.2006 ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5908,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Зобов'язання відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено порукою, а саме Договором поруки від 22.03.2011 року, укладеним з поручителем – ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова, у відповідності до п. 4 якого та ст. 554 ЦК України, поручитель та боржник відповідають перед Банком як солідарні боржники, розмір відповідальності поручителя встановлюється у сумі 200,00 грн.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в розмірі, передбаченому умовами Договору.

Як зазначено в позові, ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання за вказаним кредитним договором не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв’язку з чим станом на 22.07.2013 року має заборгованість у розмірі 36033,78 грн., яка складається з: 3265,17 грн. - заборгованість за кредитом; 12618,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17958,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; а також штрафи у розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та 1692,08 грн (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати.

09.12.2013 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до судового розгляду (а.с. 21).

Окрім того, ухвалою суду від 09.12.2013 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову по вказаній справі (а.с. 23).

21.01.2014 року заочним рішенням суду позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 35833 грн. 78 коп.; стягнуто солідарно зі ОСОБА_3, ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 200 гривень 00 коп.; стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 360 грн. 34 коп. (а.с. 35-37).

Ухвалою суду від 02.11.2017 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1, скасовано заочне рішення від 21 січня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» у Комінтернівському районі м. Харкова та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 50-51).

09.11.2017 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова закрито провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «ВЕРУС» в особі філії ТОВ «УФА «ВЕРУС» про стягнення заборгованості (а.с. 66-67).

Також, 09.11.2017 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова (а.с. 69-70).

21.11.2017 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу прийнято до провадження судді Труханович В.В. Призначено справу до розгляду в судове засідання (а.с. 75).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.12.2017 цивільну справу передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, за місцем реєстрації відповідача (а.с. 82-83).

16.01.2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова повернуто справу до Жовтневого районного суду м. Харкова, як направлену в порушення вимог ч. 2 ст. 31 ЦПК України (а.с. 90).

24.01.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу прийнято до провадження судді Іванової І.В. Призначено справу до розгляду в судове засідання (а.с. 97).

21 червня 2018 року ухвалою суду, у зв'язку з призначенням повторного автоматичного розподілу справи та визначенням для розгляду даної справи судді Баркової Н.В., цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості прийнято до провадження судді Баркової Н.В. (а.с. 116).

Ухвалою суду від 19.11.2018 року задоволено клопотання представника відповідача – адвоката ОСОБА_1 про витребування доказів. Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду наступні відомості: 1. Яке призначення мають платежі по рахунку № 29090500282264 в АТ КБ «Приватбанк», відкритому на ім’я ОСОБА_3 у зв'язку з укладанням кредитного договору № DNH4KP38770392 від 22.07.2006, позначені шифрами - 60724LFZАХХ50; - 60829LFZААRN5; 2. чим відрізняються ці платежі один від одного; 3. чи означає шифрування 60829LFZААRN5, що вказаний платіж надійшов від реалізації заставного майна; 4. чи надходили на вказаний рахунок кошти від реалізації заставного майна, коли і в якому розмірі(а.с. 143-145).

Представник відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, а також на інші обставини, викладені в письмових поясненнях, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача на початку розгляду справи надавав заяву про розгляд справи за його відсутності, повідомлявся про день і час розгляду справи, в судові засідання не з’являвся, у зв’язку з чим справа розглянута у відсутність представника позивача.

Суд, дослідивши письмові докази, надані в обґрунтування позову та заперечень проти позову, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного ЗАТ ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» зі ОСОБА_3договору № DNH4KP38770392 від 22.07.2006 року, відповідач отримав кредит у розмірі 5908,50 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 24 місяці по 22.07.2008 рік (а.с. 8).

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 129-131).

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Згідно умов укладеного кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років (а.с. 9-12).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, судом встановлено, що в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис ОСОБА_3 (а.с. 9-12).

Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого в нього перед Банком виникла заборгованість, яка, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 4-5), станом на 22.07.2013 рік склала 36033,78 гривень, з яких: 3265,17 грн - заборгованість за кредитом; 12618,47 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17958,06 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; а також штрафи у розмірі 500,00 грн (фіксована частина) та 1692,08 грн (процентна складова).

Однак, стороною відповідача заявлено про застосування позовної давності (а.с. 106).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

В даному випадку сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, 22 липня 2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до 22 липня 2008 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 5908,50 грн, які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 28 числа кожного місяця кошти у сумі 316,62 грн (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач зі своєї сторони виконав обов'язки за умовами договору, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 24 місяців до 22 липня 2008 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 28 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Такий підхід відповідає висновкам, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та правовим позиціям, сформульованим Верховним Судом України, у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, а також у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 та від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № DNH4KP38770392 від 22.07.2006 остання оплата на погашення боргу внесена 15.12.2008 на суму 765,61 грн. (а.с. 4-5).

Сторона відповідача стверджує, як вбачається з заяв по суті справи та письмових пояснень, що останній платіж ОСОБА_3 здійснено 23.07.2007 року, а платіж 15.12.2008 року в сумі 765,61 грн він не здійснював.

Позивачем на підтвердження сплати коштів 15.12.2008 року саме ОСОБА_3 надано меморіальний ордер N 60724AXX54 від 15.12.2008 (а.с. 126).

Однак, суд зазначає, що вказаний меморіальний ордер не підтверджує факту сплати саме відповідачем ОСОБА_3 15.12.2008 року коштів в рахунок погашення своєї заборгованості перед Банком, оскільки в графі «платник» зазначено «UAH ОСОБА_4». Крім того, у відповідності до пункту 1.4 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку.

Згідно з пунктом 6.5 Глави 6 вказаної Інструкції, платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.

Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає інформацію про платіж і номер, дату договору, за яким передбачено можливість застосування договірного списання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наданий суду доказ - меморіальний ордер N 60724AXX54 від 15.12.2008 року не може бути беззаперечним підтвердженням сплати коштів 15.12.2008 року в сумі 765,61 грн. саме ОСОБА_3, оскільки не спростовує погашення заборгованості Банком шляхом списання з рахунків відповідача вказаної суми та переведення її на рахунок № 29090500282264, призначений для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Отже, остання оплата ОСОБА_3 на погашення боргу перед Банком здійснювалась 23.07.2007 року на суму 76,16 грн., що зафіксовано в наданому позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 4-5) та не заперечувалось стороною відповідача. Тобто, суд приходить до висновку, що позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права наступного дня після крайньої дати періоду щомісячної сплати (а.с. 8), а саме ще 29.08.2007 року.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 АТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду лише 22.11.2013 року, про що свідчить відмітка суду (а.с. 1-2), тобто після спливу строку позовної давності.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд, застосовуючи строк позовної давності, приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові. Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за вказаним вище договором у розмірі 35833,78 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються і покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 251-253, 256-259, 261, 267, 526, 530, 599, 610, 612, 631, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299;

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК №465525, виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 04.04.1997 року, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя Н.В. Баркова