Постанова № 80320194, 05.03.2019, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/47/19

05 березня 2019 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Олійника П. В.

з участю секретаря Рубельського О. С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Рівненській області про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління національної поліції в Рівненській області в якому просить постанову серії ДПО 18 №421749 від 25.12.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1,2 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу закрити.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 25.12.2018 року рухався на власному автомобілі Volkswagen Caddi, д.н.з ВК 52-70 ВХ з дотриманням правил дорожнього руху відповідно до п.3.2 ПДР України вулицею Грушевського в зоні дії дорожнього знаку «Рух механічних засобів заборонено» оскільки фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час руху транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, шляхом включення червоного проблискового маячка та звукової сигналізації. Після зупинки транспортного засобу до автомобіля підійшло два працівники поліції, представились та повідомили, що ним порушено вимоги ПДР України в частині руху по вулиці Грушевського в зоні дії дорожнього знаку «Рух механічних засобів заборонено». Після зупинки транспортного засобу ним було ввімкнено аварійну сигналізацію. Після чого інспектор виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 №421749 від 25.12.2018 року, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. на підставі ч. 1,2 ст. 122 КУпАП.

Вказану постанову вважає такою, що винесена всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1,2 ст. 122 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2018 року відповідачем було винесено постанову серії ДПО18 №421749 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст. 122 КУпАП. Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddi, д.н.з ВК 52-70 ВХ, рухаючись по вул.. Грушевського в м. Костопіль, не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух механічних засобів заборонено» здійснив подальший рух в зоні дії знаку, а також при зупинці на вимогу поліції, аварійна світова сигналізація не була увімкнена, чим порушив п.9.9 б ПДР України.

Відповідно до вимог п. 9.9 б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Пунктом 3.2 ПДР України передбачено, що дорожній знак «Рух механічних транспортних засобів заборонено» забороняє рух усіх механічних транспортних засобів. Дія знаку не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками; за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що рухався по вул. Грушевського в м. Костопіль в зоні дії дорожнього знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено» тому що проживає по вул. Грушевського, однак даний факт нічим не підтверджується, оскільки згідно копії паспорту серії МЮ №050539 виданого Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 9 серпня 2005 року він зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Кім того, позивач зазначає, що після зупинки транспортного засобу ним було ввімкнено аварійну сигналізацію, однак даний факт спростовується відеозаписом, з якого чітко видно, що аварійну світлову сигналізацію він увімкнув після зауваження поліцейського.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, а в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1,2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення субєкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За результатами судового розгляду адміністративного позову, суд дійшов переконливого висновку, що при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідач діяв у межах своїх повноважень, а притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.,21 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було правомірним, обґрунтованим та відповідало тяжкості вчинення адміністративного правопорушення, поведінці позивача.

Згідно із ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказують на те, що таке нею прийняте обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання оскаржуваної постанови законною. Зазначене повністю виключає можливість визнання таких дій відповідача неправомірними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 222, 258, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Рівненській області про скасування постанови - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 7 березня 2019 року. .

СуддяОСОБА_2