Рішення № 80319033, 06.03.2019, Кремінський районний суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Кремінна

Справа № 414/412/19

Провадження № 2/414/225/2019

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Кремінна цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПрибатБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «КБ «Приватбанк» звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому вказав, що з відповідачем було укладено договір кредиту № б/н від 11 лютого 2012 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі сплатою відсотків річних на суму залишку. Позивач зі своєї сторони умови договору виконав, надав відповідачу кредит. Відповідач в свою чергу умови виконання договору порушувала, внаслідок чого станом на 14 січня 2019 року виникла заборгованість 22748,06 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 3027,53 грн., 10372,51 грн. заборгованості по відсотках, заборгованості по пені 7788,59 грн., штрафів 500 грн. та 1059,43 грн., а тому позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Представник позивача в судове засіданні не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні вимоги визнала в частині тіла кредиту та процентів, в іншій частині просила звільнити її від сплати, оскільки мешкає на території проведення АТО та на законодавчому рівні звільнена від сплати неустойки. Також надала суду копії документів, що свідчать про ІІ групу інвалідності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Ч.ч. 3,4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Згідно ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що знає про отримання матір"ю ОСОБА_1 кредитної картки, але де вона тнатепер перебуває вона не знає. Вона користувалася кредитним лімітом, на даний час вона не знає, де знаходиться її картка, оскільки ОСОБА_1 хворіє на психічну хворобу та є інвалідом ІІ групи.

Як вбачається з заяви про надання кредитної картки та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, між сторонами виникли договірні відносини та укладено договір кредиту, внаслідок чого позивач надав відповідачу кредит 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування грошовими коштами, а відповідач зобов’язалася повертати грошові кошти в передбачені договором терміни та сплачувати за користування грошима відсотки, а у разу несвоєчасного погашення заборгованості сплачувати ще й неустойку (а.с. 10-33).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 14 січня 2019 року утворилася заборгованість 22748,06 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту 3027,53 грн., 10372,51 грн. заборгованості по відсотках, заборгованості по пені 7788,59 грн., штрафів 1559,43 грн. (а.с. 6-9).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Як вбачається з ч.ч. 2,3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту ч. 1 ст. 651 ЦК України вбачається, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами укладено договір кредиту, відповідач отримала кредит 9450,00 грн., з умовами договору та графіком погашення була ознайомлена, їх в повній мірі не виконувала, платежів своєчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість. Заборгованість відповідає розрахунку, що наданий до позовної заяви. Відповідач факт невиконання зобов’язання визнала у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р та від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, населений пункт м. Кремінна Луганської області є таким, де проходила АТО.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що неустойка (пеня та штраф) не підлягає стягненню з відповідача за даним кредитним зобов’язанням, оскільки, як вбачається з розрахунків, вона нарахована позивачем після прийняття Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а тому з відповідача підлягає стягненню сума без врахування пені 7788,59 та штрафів – 1559,43 грн. грн., а загалом - 9348,02грн., водночас сума стягнення складає -13400,04 грн.

Згідно з п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 р. вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Відповідач у справі є інвалідом ІІ групи, що підтверджується Довідкою МСЕК серія 12ААА №774262 (а.с. 42,43).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 грн. підлягають компенсації відповідачем у розмірі 1133,39 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1921 грн. х 59% / 100%).

Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином компенсації підлягають 50% від суми присуджених судових витрат – 1133,39 грн., оскільки позивачем позовні вимоги визнані, а суми неустойки не підлягають стягненню відповідно до закону, і таким чином складають 566,70 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 16, 525, 526, 536, 549-551, 611, 625, 629, 651, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 49, 76, 141,142, 200, 206, 207, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрований 92900, Луганська область, м. Кремінна, пров. Костянтина Запорожця (в минулому пров. Інтернаціональний), 85 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299,- 13400,04 грн .заборгованості по кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Повернути на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, 566,70 грн. частину сплаченого ним судового збору на розрахунковий рахунок №31211206012151, код 899998, Казначейство України, за платіжним дорученням № 7 PROM8B6DWP від 28 січня 2019 року через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є.М. Акулов