Рішення № 80318923, 26.02.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1365/18

провадження №: 2/398/126/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" лютого 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Крімченко С.А.,

при секретарі Куліковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрії цивільну справу за позовом керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача Державне підприємство «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» без самостійних вимог на предмет спору, про розірвання договору оренди та повернення майна,-

Встановив:

Керівник Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області звернувся суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 і просить :

-розірвати договір оренди від 2.12.2014 року № 96-34 індивідуально визначеного майна , що належить до державної власності : нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: м.Олександрія, смт. Пантаївка , вул.. Шкільна,3 вартістю 250850 грн., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- зобов»язати ОСОБА_1 повернути за актом приймання передачі державне індивідуально-визначене майно : нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: м.Олександрія, смт. Пантаївка , вул.. Шкільна,3 вартістю 250850 грн.

Позов мотивує тим, що порушення встановленого законом порядку користування майном державної форми власності будь-ким із суб’єктів господарювання є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

Необхідність звернутися до суду з позовом виникла з причин невиконання зобов'язань з боку відповідача.

Спірний договір оренди від 2.12.2014 року № 96-34 індивідуально визначеного майна , що належить до державної власності : нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: м.Олександрія, смт. Пантаївка , вул.. Шкільна,3 вартістю 250850 грн., був укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Однак, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.02.2018 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, а тому даний спір відлягає розгляду судом загальної юрисдикції .

При цьому, Регіональне відділення, як Орендодавець за договором, не і здійснює належний захист інтересів держави, не використовує надані йому повноваження щодо розірвання договору через невиконання зобов’язань відповідачем, повернення майна та стягнення заборгованості з орендної плати у примусовому порядку. Вказане є підставою для втручання органів прокуратури шляхом звернення до суду з позовом в порядку представництва інтересів держави.

Зазначає, що 2 грудня 2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Орендар) було укладено договір оренди N«96-34, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрії, смт. Пантаївка, вул. Шкільна, 3 та перебувають на балансі державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація». А 31 грудня 2014 року зазначене майно було передано Орендарю у користування згідно ОСОБА_2 приймання-передавання строком на 2 роки 11 місяців по 14 листопада 2017 року (п.10.1. Договору).Додатковою угодою від 09.11.2017 договір продовжено на 2 роки 11 місяців: з 15 листопада 2017 року по 14 жовтня 2020 року включно.

Згідно розрахунку плати за базовий місяць, який є невід’ємною і складовою частиною договору, орендна плата становить 637,02 грн. на місяць (за оренду 312 кв.м. площі, грошовою оцінкою 123813 грн.).

Але , відповідно до укладених сторонами додаткових угод від 20.03.2017 та у подальшому 09.11.2017, змінилася вартість переданого в оренду майна (згідно висновку на 30.09.2017 становить за незалежною оцінкою 250850 грн. без ПДВ), орендна плата за базовий місяць збільшена за домовленістю сторін і становить 5135,63 грн.. Крім того, п.3.1. Договору викладено у редакції, відповідно до якої «з 15 листопада 2017 року орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2017 року на індекси інфляції за жовтень- листопад 2017 року».

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3. Договору передбачено обов’язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Однак, в порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем не перераховується орендна плата у встановленому розмірі, у зв’язку з чим заборгованість перед Орендодавцем станом на 23.02.18. становить : 11960,70 грн. основного боргу з урахуванням індексації (за період з вересня 2017 по січень 2018) та 724,40 пені (за період з 13,10.17. по 23.02.18.) , а всього 12685 грн. 10 коп.

Порушення умов Договору у даному випадку є «істотним» в розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України, з огляду на систематичне невнесення відповідачем орендної плати (два і більше разів), на сплату якої розраховувала держава, надаючи майно у користування.

Невиконання умов договору в частині сплати орендної плати, порушення вимог чинного законодавства про оренду, суттєво шкодить економічним інтересам держави, призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного бюджет, негативно впливає на державну політику у сфері орендних відносин, яка спрямована і передбачає створення умов структурної перебудови і розвитку економіки України.

Вказане свідчить про необхідність розірвання спірного договору оренди та повернення майна державі для забезпечення його раціонального та продуктивного використання у подальшому.

В судовому засіданні представник прокуратури ОСОБА_3 підтримала позов і просить його задоволити. В судовому засіданні зазначила, що відповідачка систематично не сплачувала орендну плату за користування об»єктом оренди, що є істотним порушенням договору оренди, так як друга сторона значною мірою позбавлялася того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Сплата орендної плати після відкриття провадження по справі не є підставою для відмови від розірвання договору оренди і вимоги про передачу об»єкта оренди.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області ОСОБА_4 підтримав позов і просить його задоволити. В судовому засіданні зазначив, що відповідачка не сплачувала орендну плату більше 3 місяців підряд.Сплатила заборгованість по орендній платі після відкриття провадження по даній справі в липні 2018 року в сумі 12700 грн.ОСОБА_2 потім знову перестала сплачувати орендну плату, про ним надано письмову інформацію.Але відповідач продовжує користуватися об»єктом оренди , займатися господарською діяльністю.Договір був укладений з фізичною особою-підприємцем, але 26.02.2018 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, що теж є підставою для дострокового розірвання договору оренди.Судова практика на сьогодні виходить з того, що право на відмову від договору виникає у наймодавця пісня настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць.Наймодавець має право відмовитися від договору в такому випадку, незалежно від того,внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні.Ввважає, що є всі підстави для розірвання договору оренди і повернення орендованого майна.

Представник відповідача ОСОБА_2позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.Зазначив, що той факт, що відповідачка припинила підприємницьку діяльність не є підставою для розірвання з нею договору оренди, так як в договорі оренди №96-34 від 2.12.2014 року не встановлено, що орендоване державне майно буде використовуватися для підприємницької діяльності, в ньому вказано, що майно передається для розміщення їдальні. Крім того, орендарями державного майна можуть бути і фізичні особи. Відповідачка сплатила заборгованість по орендній платі в сумі 12685 грн. 10 коп., що підтверджується квитанцією від 25.07.2018 року.Ввважає безпідставними доводи позивача про те, що станом на 20.08.2018 року за позивачкою рахується заборгованість в сумі 15900 грн., так як позивачем не були збільшені позовні вимоги. Зазначив, що відповідачка не сплачувала орендну плату, так як тяжко хворіла її мати і майже всі кошти йшли на лікування,тому вона повинна була бути звільнена від відповідальності за порушення зобов»язання. Представник відповідача визнав, що про дану обставину відповідачка не повідомляла позивача.

Представник третьої особи «ОСОБА_5 підприємство «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» ОСОБА_6 вважає, що позов підлягає задоволенню. Зазначила, що відповідачка не сплачує орендну плату їхньому підприємству як балансоутримувачу в розмірі , передбаченому договором оренди.Ними був поданий також позов про стягнення орендної плати з відповідача.

Суд , заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи , прийшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 2 грудня 2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області ( Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Орендар) було укладено договір оренди N 96-34, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрії, смт. Пантаївка, вул. Шкільна, 3 та перебувають на балансі державного підприємства «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація». Згідно п.2.1 Договору майно передається в оренду для розміщення їдальні

31 грудня 2014 року зазначене майно було передано Орендарю у користування згідно ОСОБА_2 приймання-передавання строком на 2 роки 11 місяців, по 14 листопада 2017 року (п.10.1. Договору).

Додатковою угодою від 20.03.2017 року п.2.1 Договору оренди від 2.12.2014 року №96-34 викладено в наступній редакції: «Майно передається в оренду з метою випічки хлібобулочних виробів».

Додатковою угодою від 09.11.2017 договір продовжено на 2 роки 11 місяців: з 15 листопада 2017 року по 14 жовтня 2020 року включно.

Встановлено, що використовуючи орендоване приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, а саме виробництва хліба, хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів та тістечок нетривалого зберігання , відповідачка несвоєчасно сплачувала орендну плату за користування об»єктом оренди. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області направлялися неодноразово претензії до відповідача з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі. ( за №1281-22 від 30.10.2017р, №129-22 від 30.01.2018 року , № 427-22 від 05.04.2018 року). Згідно розрахунку позивача розмір заборгованості по орендній платі станом на 23.02.2018 року складає 12685 грн. 10 коп.

26.04.2018 року керівник Олександрійської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 12685 грн. 10 коп., дострокового розірвання договору оренди та повернення об»єкта оренди.

Після відкриття провадження по даній справі , в процесі розгляду даної справи відповідачем ОСОБА_1 було сплачено заборгованість по орендній платі в сумі 12685 грн. 10 коп., що підтверджується квитанцією від 25.07.2018 року.Ухвалою суду від 26 лютого 2019 року закрито провадження по справі в частині позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в сумі 12685 грн. 10 коп.

В судовому засіданні встановлено, що 26.02.2018 року відповідачка припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Спірний договір оренди був укладений з відповідачем як з фізичною особою-підприємцем для використання орендованого майна для зайняття підприємницькою діяльністю, а саме випічки хлібобулочних виробів.

В судовому засіданні представник третьої особи підтвердив, що відповідачка продовжує використовувати об»єкт оренди для випічки хлібобулочних виробів.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ст.. 6 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності , до укладення договору зобов»язана зареєструватися як суб»єкт підприємницької діяльності.

Спірний договір оренди був укладений з відповідачкою, як з фізичною особою-підприємцем.Позивач звернувся з відповідними вимогами до відповідача ОСОБА_1, як до фізичної особи, так як вона припинила підприємницьку діяльність і відповідно даний спір не є господарським, а розглядається в порядку цивільного судочинства. Відповідно відносини між сторонами не регулюються нормами Господарського кодексу України. Тому посилання представника відповідача в письмовому запереченні на норми ГК України для регулювання відносин сторін є помилковим.

Крім того, встановлено, що відповідачка не сплачувала орендну плату з початку 2018 року майже 6 місяців. Погасила заборгованість по орендній платі в липні 2018 року після подачі позову до суду про примусове стягнення з неї орендної плати. Згідно наданої позивачем в судовому засіданні інформації відповідачка продовжує не сплачувати орендну плату за використання об»єкта оренди, порушуючи умови договору оренду. Не зверталася до позивача з заявами про неможливість сплати нею орендної плати по поважним причинам і відповідно не приймалося рішення про звільнення відповідачки від заборгованості по орендній платі.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно в користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу, далі – ЦК). При цьому мають ураховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК, які є загальними для розірвання договору та передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Крім того, судом ураховано, що ст. 782 ЦК передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом учинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців поспіль. Однак зазначено, що така можливість є правом, а не обов’язком наймодавця. І таке право не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. Також суд зазначає , що спірне орендоване майно є державним , тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону від 10.04.92 р. № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна», згідно ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов’язань та на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду. Отже, суд дійшов висновку, що порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як своєчасне внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю. При цьому суд зазначає , що сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача . Відповідно несплата або несвоєчасна сплата орендної плати за державне майно є істотним порушенням умов договору й відповідно є підставою для розірвання договору оренди. Отже, орендодавець державного майна має право достроково розірвати договір оренди з орендарем. За таких умов розірвати договір оренди можливо як у досудовому, так і в судовому порядку. Сплата заборгованості з орендної плати після порушення провадження у справі є лише підставою для закриття провадження у справі щодо стягнення несплаченої орендної плати з орендаря та не підтверджує належного виконання орендарем своїх зобов’язань. Тому за умови сплати заборгованості після порушення провадження у справі договір оренди може бути розірвано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258- 265 ЦПК України,-

В и р і ш и в :

Позов керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 підприємство «Об’єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» без самостійних вимог на предмет спору про розірвання договору оренди та повернення майна задовольнити.

Розірвати договір оренди від 2.12.2014 року № 96-34 індивідуально визначеного майна , що належить до державної власності : нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: м.Олександрія, смт. Пантаївка , вул.. Шкільна,3 вартістю 250850 грн., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Зобов»язати ОСОБА_1 повернути за актом приймання передачі державне індивідуально-визначене майно : нежитлові приміщення їдальні на 50 місць площею 312 кв.м., що знаходяться в окремо розташованій одноповерховій будівлі за адресою: м.Олександрія, смт. Пантаївка , вул.. Шкільна,3 вартістю 250850 грн.

Повний текст рішення складено 06 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в Кропивницький апеляційний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення , а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину , даний строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи , якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий