Ухвала суду № 80318458, 05.03.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/764/18

УХВАЛА

05 березня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Керекези Я.І., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову без руху та надання строку для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в цивільній справі № 373/764/18 за позовом ОСОБА_3 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат —

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати, а саме: доплату за вчене звання «старший науковий співробітник» за період із 14 жовтня 2009 року по 06 листопада 2010 року в розмірі 25 відсотків посадового окладу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із 08 березня 2017 року по день ухвалення судового рішення.

Позивачем позовні вимоги судовим збором оплачені не були на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В судовому засіданні 05.03.2019 представник відповідача ОСОБА_2 заявив клопотання про залишення позову без руху та надання позивачеві строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Посилається на те, що такі виплати не входять до структури заробітної плати, а тому підлягають оплаті судовим збором. Така позиція викладена і в Постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, якою визначено, що такі виплати не належать до структури заробітної плати, а тому пільги по сплаті судового збору до таких вимог не застосовуються.

Представник позивача ОСОБА_5 залишила вирішення клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання та його обґрунтування, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 30.01.2019 міститься наступний висновок про застосування норм права: «57. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

58. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.»

Таким чином, ОСОБА_4 Верховного Суду у вищезазначеній Постанові висловилася щодо правовідносин з приводу стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що врегульовано ст. 116, 117 КЗпП України та необхідності сплати судового збору при зверненні саме з такою вимогою до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об’єднаної палати, ОСОБА_4 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однією з позовних вимог позивача є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

З урахуванням вищезазначеного, норм ст. 133 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, позивачеві слід надати документи, що підтверджують сплату судового збору за позовні вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Для можливості скористатися передбаченими правами, позивачеві слід надати певний строк для усунення недоліків, що не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Крім того, позивачеві слід роз»яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк позовну заяву на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України буде залишено без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185, п.8 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали суду.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Я. І. Керекеза