Рішення № 80314638, 07.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2019 року № 640/1340/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишному Артему Володимировичу Акціонерне товариство "Альфа Банк" про визнання протиправною та скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишному Артему Володимировичу (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, акціонерне товариство "Альфа Банк" (далі також - третя особа, Банк), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2018 року ВП№57899259, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 21.01.2019 року позивач дізнався про те, що на підставі виконавчого напису від 12.09.2017 року №19093, виданого ТОВ «Альфа Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем про стягнення заборгованості у сумі 84 805,81 дол. США.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно прийнято до виконання цей виконавчий напис, оскільки зазначений строк пред'явлення у виконавчому написі суперечить вимогам Закону України «Про нотаріат».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 25.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Судове засідання призначено на 31.01.2019 року. Зобов'язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №57899259 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до початку судового засідання 31.01.2019 року у цій справі.

У судове засідання 31.01.2019 року прибула представник позивача. Відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, відповідно до матеріалів справи, участь уповноваженого представника не забезпечено, заяв, клопотань до суду не подано.

Представник позивача проти слухання справи у судовому засідання 31.01.2019 року за даної явки заперечував з тих підстав, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 25.01.2019 року та не подано до суду матеріали виконавчого провадження ВП №57899259.

Суд, заслухавши думку представника позивача, вирішив поставити на обговорення питання щодо повторного витребування доказів та застосування заходів процесуального примусу до відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2019 року витребувано повторно у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного Артема Володимировича належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №57899259. Належним чином засвідчені копії витребуваних документів зобов'язано подати до канцелярії суду до 10.02.2019 року. Наступне судове засідання призначено на 11.02.2019 року.

Через канцелярію суду 04.02.2019 року позивачем подано додаткові обґрунтування позовних вимог, в якій зазначено, що у матеріалах виконавчого провадження №57899259 відсутні докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження божнику (позивачу).

У судове засідання 11.02.2019 року прибули позивач та відповідач. Належним чином повідомленою третьою особою про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідно до матеріалів справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.

Під час судового засідання відповідач проти позову заперечував. Останнім також надано пояснення причин невиконання ухвали суду від 25.01.2019 року про відкриття провадження у справі, ухвали від 31.01.2019 року про витребування доказів, що обумовлено проведенням планової перевірки діяльності приватного виконавця у період з 28.01.2019 року по 01.02.2019 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 03.01.2019 року №20/7, копію якого надано суду.

Водночас, приватним виконавцем долучено матеріали виконавчого провадження №57899259.

Заслухавши пояснення приватного виконавця, суд дійшов висновку про поважність причин невиконання ухвал суду в частині витребування доказів у встановлений судом строк.

Після проголошення позивачем та відповідачем вступних слів, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.02.2019 року.

Через канцелярію суду 11.02.2019 року позивачем та відповідачем подано заяви про розгляд справи без їхньої участі у судовому засіданні.

Відповідно до довідки секретаря судових засідань від 18.02.2019 року, у зв'язку із перебуванням головуючої судді Маруліної Л.О. на лікарняному, розгляд справи відкладено до 07.03.2019 року, про що повідомлено учасників справи у порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 01.03.2019 року відповідачем подано клопотання про долучення копій підтвердження направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 57899259.

У судове засідання 07.03.2019 року учасники справи не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні 07.03.2019 року на підставі статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено повний текст судового рішення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено виконавчий напис від 12.09.2017 року №19093, в якому стягувачем визначено ПАТ «Альфа-Банк», боржником - ОСОБА_1, позивача у справі.

Загальна сума, що підлягає стягненню з боржника складає 84 805,81 дол. США (вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ять доларів США 81 цент).

11.12.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57899259 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 12.09.2017 року №19093.

Не погоджуючись із діями приватного виконавця, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 3 частиною першою статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 89 Закону України від 02.09.1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №3425) у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Отже, Законом №3425 встановлено вимоги до виконавчого напису нотаріуса, що є виконавчим документом, відповідно до Закону № 1404.

Абзацами 1, 2 частини першої статті 4 Закону №1404 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Позивачем зазначено, що строк пред'явлення, зазначений у виконавчому написі нотаріуса від 12.09.2017 року №19093, а саме «протягом трьох років з дня його вчинення» є протиправним, оскільки суперечить статті 91 Закону №3425, відповідно до якої, виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення.

Дослідивши копію виконавчого напису від 12.09.2017 року №19093, судом встановлено, що останній повністю відповідає формальним вимогам, встановленим для виконавчого напису Законом №3425 та вимогам до виконавчого документа, встановлених Законом №1404.

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону №1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

З аналізу норм Закону №1404 на виконавця не покладено обов'язку здійснювати перевірку зазначених у виконавчому документі відомостей до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження є наявність усіх відомостей, передбачених у статті 4 Закону №1404, та з огляду на те, що виконавчим документом є виконавчий напис, - у статті 89 Закону №3425.

Крім іншого, судом встановлено, що вказаний виконавчий напис не оскаржувався.

Відтак, твердження позивача, що відкриття виконавчого провадження відповідачем на підставі виконавчого напису від 12.09.2017 року №19093, є помилковим.

Щодо твердження позивача в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог від 04.02.2019 року стосовно не надіслання відповідачем примірника постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Під час дослідження копій матеріалів виконавчого провадження № 57899259, судом встановлено відсутність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення боржнику (позивачу у справі) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали виконавчого провадження містять супровідний лист від 11.12.2018 року №2268, адресований ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» для виконання та до відому постанову від 11.12.2018 року про відкриття виконавчого провадження.

З долучених відповідачем 01.03.2019 року додатків до поданого клопотання встановлено, що приватним виконавцем Пишним А.В. складено Список №12/12/2018 поштових відправлень рекомендованих з повідомленням, в якому отримувачем, серед інших, зазначено ОСОБА_1 (адреса:м. АДРЕСА_1, якому направлено супровідні листи №№2268, 2270.

Проте, судом встановлено, що відповідно до фіскального чеку ПН 215600426655, поштове рекомендоване відправлення прийнято та відправлено ПАТ «Укрпошта» (Київ-21) 13.12.2018 року.

Отже, судом встановлено факт несвоєчасного повідомлення боржника про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до абзацу третього частини п'ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд бере до уваги, висловлену позицію Верховного Суду України, який під час розгляду справи за позовом особи до Вищої ради юстиції роз'яснив, що може бути визначено як протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Суд зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У постанові від 13.06.2017 року у справі № 21-1393а17 Верховний Суд України роз'яснив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, суд зауважив, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Отже, суд дійшов висновку, що порушення строку направлення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику не може бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування відповідного рішення виконавця.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2018 року ВП№57899259, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним Артемом Володимировичем, з підстав, зазначених позивачем, не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами статтями 2, 3, 6 - 19, 72 - 77, 80, 90, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_3;

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Пишний Артем Володимирович (АДРЕСА_4Третя особа : акціонерне товариство «Альфа Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 9).

Суддя Л.О. Маруліна