Ухвала суду № 80314437, 07.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

07 березня 2019 року справа № 712/14093/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представник відповідача - Власенко А.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні з правилами спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач) звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради (18000, м.Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд.36; код ЄДРПОУ 25212542) (далі - відповідач) від 23.11.2017 №2-22710 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Вказаний суд ухвалою від 22.11.2018 відкрив провадження в порядку адміністративного судочинства та призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 24.01.2019 Соснівський районний суд м. Черкаси постановив передати справу на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

15.02.2019 справа надійшла на розгляд Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 20.02.2019 справу прийнято до провадження судді Бабич А.М. та призначено судове засідання. Встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали, для надання відзиву на позовну заяву. Ухвалою від 25.02.2019 відкладено судове засідання на 09 год. 00 хв. 07.03.2019.

У судовому засіданні 07.03.2019 в усних поясненнях позивач пояснив, що передумовою звернення до суду стало те, що відповідач не дозволив йому реалізувати право на отримання земельної ділянки. Оскільки мотивами цього стала наявність рішення щодо передачі у власність цієї земельної ділянки іншій особі, позивач вирішив звернутися в суд для скасування відповідного рішення відповідача.

Суд поставив на обговорення питання закриття провадження у справі. Позивач просив вирішити це питання на розсуд суду. Представник відповідача заперечувала проти закриття провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін "суб'єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку треба розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

В контексті викладеного суд врахував, що підставою позовних вимог позивач визначив неправомірне, на його думку, рішення щодо передачі земельної ділянки у власність третій особі.

Майнові відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Ст.80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Суд врахував, що відповідач у цій справі реалізував повноваження власника землі, а спірні правовідносини виникли з приводу права власності на земельну ділянку іншої фізичної особи, щодо якої прийняте спірне рішення.

Предмет спору фактично стосується позбавлення права власності іншої, ніж позивач фізичної особи. Водночас заявлений предмет спору свідчить, що у спірних правовідносинах позивач не брав безпосередньої участі. Тому суд дійшов висновку, що предмет спору направлений на захист цивільних прав позивача.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Суд також враховує правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №369/13240/14-а (провадження № 11-194апп18), відповідно до якого у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Припинення дії, яка порушує право та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб відповідно до п.п.3, 10 ч.2 ст.16 ЦК України є способами захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, цей спір не підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Отже, за вказаною диспозицією в Україні встановлено презумпцію цивільного процесу.

Тому суд дійшов висновку про підвідомчість спору місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначений обов'язок судді закрити провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку закрити провадження в адміністративній справі та відповідно до ч.1 ст.239 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Сплачений позивачем судовий збір згідно з квитанцією від 05.11.2018 №18239452 підлягає поверненню позивачу на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 23.11.2017 №2-22710 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3

2. Роз'яснити сторонам, що спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

3. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.)

4. Копію ухвали направити сторонам.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст ухвали складено та проголошено 07.03.2019