Рішення № 80314052, 27.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2019 р. Справа № 480/4719/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/4719/18

за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір"

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне виробниче підприємство "Вибір" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500010/2018/000017/2 від 06.12.2018;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2018/00321 від 06.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06.02.2019 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.12.2018 підприємством було подано до митного оформлення митну декларацію стосовно придбаного товару. Проте, 06.12.2018 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, згідно з яким основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, надані документи не містять жодних розбіжностей, в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом, тому наданих документів було достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до положень частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки додаткових документів не було надано, це було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.10.2018 ПВП "Вибір" та IOI PAN-CENTURY OLEOCHEMICALS SDN.BHD (Малайзія) уклали між собою контракт № PCOSB/PIE/18072018 (далі - контракт) на поставку пальмітивної кислоти Пальмак 80-16 (гранули) (далі - товар) (а.с. 11).

06.12.2018 позивач подав до Одеської митниці ДФС пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом ст. 57 Митного кодексу України - виходячи з ціни контракту щодо товарів, які імпортуються.

До пакету документів наданого відповідачу для митного оформлення товару входили:

- митна декларація (форма МД-2) № UA500010/2018/022045 від 06.12.2018;

- контракт № PCOSB/PIE/08102018 від 08.10.2018;

- рахунок (original commercial invoice) № 90144219 від 31.10.2018;

- переклад рахунку (original commercial invoice) № 90144219 від 31.10.2018;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 260 від 18.10.2018;

- коносамент (bill of lading) № 093800359488 від 31.10.2018;

- пакувальний лист (packing list) від 31.10.2018;

- переклад пакувального листа (packing list) від 31.10.2018;

- сертифікат походження (certificate of origin) № 27/11/18 від 07.11.2018;

- переклад сертифікату походження (certificate of origin) № 27/11/18 від 07.11.2018;

- сертифікат аналізу № 40000260860 від 31.10.2018;

- переклад сертифікату аналізу № 40000260860 від 31.10.2018;

- довідка Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 2448 від 26.111.2018;

- митна декларація країни відправлення в № J15-2-110015499/18 від 26.10.2018;

- паспорт безпеки № 013 від 27.05.2009;

- переклад паспорту безпеки № 013 від 27.05.2009;

- договір про надання послуг з декларування товарів № 39/2 від 01.03.2016 з додатковою угодою № 1 від 10.07.2018;

- наряд № 429 від 04.12.2018;

- довідка про транспортно-експедиційні витрати № 05-1 від 05.12.2018 (а.с. 10-35).

06.12.2018 відповідач зробив електронний запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару, яким вимагав надати (за наявності) додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с. 36).

Листом від 06.12.2018 № 06/12 декларант ПВП "Вибір" повідомив відповідача про те, що для підтвердження митної вартості товарів, підприємством було надано повний перелік документів, які є в розпорядженні підприємства (а.с. 37).

Після опрацювання повного пакету документів, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА500010/2018/000017/2 від 06.12.2018, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Підставою для такого визначення стала цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби (а.с. 39).

Крім того, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2018/00321 від 06.12.2018, в якій зазначено, що ПВП "Вибір" повинно здійснити заповнення та подання нової митної декларації у відповідності з рішенням про коригування митної вартості товарів № UА500010/2018/000017/2 від 06.12.2018 (а.с. 38).

Для недопущення припинення діяльності підприємства та псування товару, що призвело б до значних збитків, ПВП "Вибір" було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної відповідачем, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України (далі по тексту – МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частини 1, 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (стаття 57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи встановлено, що підставою коригування митної вартості товару митним органом вказано наступне:

- в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- копія митної декларації країни відправлення № J15-2-110015499/18 від 26.10.2018 не містить реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту), наданого до митного оформлення, а також наявне посилання на інвойс, що не співпадає за своїми реквізитами поданому до митного контролю та оформлення;

- пунктом 5.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.10.2018 № PCOSB/PIE/18072018 передбачено: «Оплата за первую партию Товара в размере 12210 долларов США в срок до 17.10.2018 (включительно), за исключением случаев, когда грузоотправитель уведомляет Покупателя заранее, что указанный график отгрузки не может бать выполнен из-за факторов, не зависящих от грузоотправителя.» Проте, подане до митного оформлення платіжне доручення № 260 датоване 18.10.2018, документів про зміни вищевикладених умов не подано;

- крім того, пунктом 3.4 зовнішньоекономічного контракту від 08.10.2018 № PCOSB/PIE/18072018 передбачено, що в товарно-супровідних документах на кожну партію продукції повинні бути зазначені номер Контракту, відправник вантажу, отримувач вантажу, кількість продукції. Однак, деякі з наданих разом з МД для здійснення митного оформлення товару документів вказаним вимогам п. 3.4 вказаного зовнішньоекономічного контракту не відповідають;

- також у відповідності до положень пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням. Згідно з п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.10.2018 № PCOSB/PIE/18072018 в вартість товару входить вартість упаковки.

Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митної декларації, митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару, зазначену в митній декларації.

Відповідач, зазначаючи в своєму рішенні про те, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни товару, не вказує в яких конкретно документах містяться розбіжності та в чому полягають ці розбіжності.

В той же час, судом встановлено, що ПВП "Вибір" надало митному органу контракт № PCOSB/PIE/08102018 від 08.10.2018, інвойс № 90144219 від 31.10.2018 та платіжне доручення в іноземній валюті № 260 від 18.10.2018, які є підтвердженням вартості товару та факту оплати за товар.

ПВП "Вибір" надало відповідачу копію митної декларації країни відправлення, про що свідчить інформація вказана самим відповідачем в картці відмови у митному оформленні.

Для підтвердження того, що заявлена вартість товару в повній мірі відповідає загальносвітовим цінам зі сторони ПВП "Вибір" відповідачу було надано довідку Державного підприємства "Укрпромзовнішeкспертиза" № 2448 від 26.11.2018, висновком якої підтверджено, що рівень ціни на пальмітинову кислоту Пальмак 80-16, а саме 740,00 дол. США, відповідає поточній кон'юнктури ринку (а.с. 22).

Таким чином, позивачем було надано митному органу усі документи, що підтверджували заявлену митну вартість, а за своїм змістом документи не суперечать один одному і не містять жодних розбіжностей.

Посилання відповідача про неможливість перевірити правильність визначення митної вартості товару, оскільки у наданих документах відсутні дані про вартість упаковки, як складової митної вартості товару, є безпідставними.

Так, відповідно до пп. «в» п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних із пакуванням.

Проте, згідно з п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № PCOSB/PIE/08102018 від 08.10.2018 у вартість товару входить вартість упаковки.

Тобто, контрактом чітко визначено, що вартість упаковки входить у вартість товару. Тому, позивач не повинен був подавати митному органу документи про вартість упаковки.

У рішенні митного органу про коригування митної вартості товару також зазначено, що деякі з наданих разом з МД для здійснення митного оформлення товару документи не відповідають вимогам п. 3.4 контракту в частині не зазначення в них номеру Контракту, відправника вантажу, отримувача вантажу.

На думку суду, вказані обставини не є підставами для коригування митної вартості товару, оскільки вони не впливають на числове визначення ціни товару.

Крім того, відповідачем не зазначено, в яких саме документах не вказані ці відомості.

Таким чином, у митного органу не було жодних законних підстав для винесення рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2018 № UА500010/2018/000017/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2018 № UА500010/2018/00321.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС сплачену при зверненні до суду суму судового збору в розмірі 3524,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2018 № UА500010/2018/000017/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2018 № UА500010/2018/00321.

Стягнути на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (40009, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 60/1, офіс 6, ідентифікаційний код 30608151) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, будинок 21, корпус А, ідентифікаційний код 39441717) судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст рішення складений та підписаний 07.03.2019.