Рішення № 80314007, 07.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6328/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенка А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

сторін:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65012, м. Одеса, вул. пров. Штабний, 1, В/ч А3519) до Військової частини А3519 (65012, м. Одеса, вул. пров. Штабний, 1) про визнання протиправним та скасування наказу № 36-РС від 30.10.2018р. в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до Військової частини А3519, в якому просить суд:

- Визнати протиправним Наказ військової частини А3519 №36-РС від 30 жовтня 2018 року в частині, що стосується звільнення прапорщика ОСОБА_1.

- Наказ військової частини А3519 №36-РС від 30 жовтня 2018 року в частині, що стосується звільнення прапорщика ОСОБА_1 - скасувати.

- Поновити ОСОБА_1 на посаді головного сержанта роти почесної варти військової частини А3519.

- Стягнути з військової частини АЗ519 (код ЄДРПОУ 26614490) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2018 року по день винесення вирішення.

- Стягнути з військової частини А35189 (код ЄДРПОУ 26614490) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч)гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ Військової частини А3519 А3519 №36-РС від 30 жовтня 2018 року в частині, що стосується звільнення прапорщика ОСОБА_1, є необґрунтованим та таким, що прийнятий з порушенням приписів чинного законодавства, тому він є протиправними та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням до розгляду.

08.02.2019 року від Відповідача, надійшов відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 65-68). В обґрунтування зазначено, що вимоги, викладені в позовній заяві Позивачем, військова частина А3519 не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають чинному законодавству, а тому наказ №36-РС виданий в межах повноважень у спосіб та строки, передбачені вимогами чинного законодавства, а тому відсутні будь-які законні підстави вважати його протиправним.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Позивач, ОСОБА_1, проходив військову службу за контрактом на посаді головного сержанта роти почесної варти військової частини А3519, військове звання прапорщик.

Наказом командира військової частини А3519 капітана ОСОБА_4 (по особовому складу) №36-РС від 30 жовтня 2018 року прапорщика ОСОБА_1, головного сержанта роти почесної варти військової частини А3519 звільнено у запас за підпунком «д» пункту 2 частини п’ятої, з урахуванням частини шостої статті 26 закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність) з 01 листопада 2018 року (а.с. 69).

01.11.2018 року Позивач ОСОБА_1 отримав витяг з наказу командира військової частини А3519 (по стройовій частині) №224 за відповідального виконавця штабу військової частини А3519 старшого солдата ОСОБА_5 про виключення зі списків особового складу частини (а.с. 44).

Позивач, вважаючи наказ відповідача №36-РС від 30 жовтня 2018 року протиправним, оскаржив його до суду, вимагаючи його скасування та поновлення на займаній посаді.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб’єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійсненняг громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно – технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба – це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що на виконання наказу командира військової частини А3519 від 02.08.2018 року №226 було проведено службове розслідування.

ОСОБА_6 службового розслідування №41 від 09.08.2018 року (а.с. 18-21) вбачається наступне. Комісія встановила, що 30 липня 2018 року близько 23.00 головний сержант роти почесної варти, прапорщик ОСОБА_1, який знаходився у відпустці, колишній військовослужбовець частини громадянин ОСОБА_7 та командир 3 відділення оборони 1 взводу охорони роти охорони, старший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_8 прибули до приміщення роти почесної варти. Прапорщик ОСОБА_1 та громадянин ОСОБА_9 знаходилися у нетверезому стані. У ротному приміщенні вони голосно розмовляли, використовували нецензурну лайку, грали у більярд. В один з моментів перебування в приміщенні громадянин ОСОБА_9 почав відео зйомку. У цей час у ротному приміщенні знаходився, але не відпочивав у ліжку командир 1 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, молодший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_10

Імовірно, для посилення почуття зверхності над усім особовим складом роти або для посилення ефекту відео картинки одним з присутніх була подана команда - «ОСОБА_9 підйом». Особовий склад роти (військовослужбовці строкової військової служби) був піднятий з ліжок та вишикуваний.

Після того, як усе було знято на камеру, прозвучала команда - «Відбій». Черговий роти почесної варти, старший матрос строкової військової служби ОСОБА_11 тричі намагався припинити дії військовослужбовців та відео зйомку, але на його зауваження не звертали увагу.

Близько 23.30 30 липня 2018 року головний сержант роти почесної варти, прапорщик ОСОБА_1 та громадянин ОСОБА_9 покинули приміщення роти почесної варти.

У поясненні черговий військової частини, старший лейтенант ОСОБА_12 пояснив, що перевіривши відбій у розташуванні роти почесної варти, він виходячи помітив головного сержанта роти почесної варти, прапорщика ОСОБА_1, який підіймався у розташування роти та поцікавився метою його прибуття та попросив покинути територію частини.

З пояснення чергового роти охорони - старшого стрільця 3 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, старшого матроса строкової військової служби ОСОБА_11, стало відомо, що після відбою до розташування роти прибув головний сержант роти охорони, прапорщик ОСОБА_1, за його словами «Щоб забрати форму». Через декілька хвилин до приміщення роти прибув друг головного сержанта роти почесної варти, прапорщика ОСОБА_1, який разом з ним прибув до частини. Після чого вони слідували до кабінету. Після чого черговий роти почесної варти, старший матрос строкової військової служби ОСОБА_11 пішов до кімнати загально користування. Під час перебування у кімнаті загального користування він почув команду «ОСОБА_9 підйом!», та відразу вибіг з кімнати, зробив зауваження головному сержанту роти почесної варти, прапорщику ОСОБА_1 та невідомій йому людині, та вигнав їх з кубрику, після чого подав команду «ОСОБА_9 відбій!». Хто подав команду «ОСОБА_9 підйом» даний військовослужбовець не знає. Після даного випадку черговий роти почесної варти, старший матрос строкової військової служби ОСОБА_11 наполіг, щоб вони покинули розташування роти почесної варти.

Про те, що невідома людина знімала на камеру все, що відбувалось в той час у розташуванні роти почесної варти, черговий роти, старший матрос строкової військової служби ОСОБА_11 помітив згодом та декілька разів робив йому зауваження, про те він не послухав тому, що в нього були ознаки алкогольного сп’яніння.

У своїх поясненнях днювальні роти почесної варти стрілець 3 відділення почесної варти 2 взводу почесної варти роти почесної варти, матрос строкової військової служби ОСОБА_13 та стрілець 2 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, матрос строкової військової служби ОСОБА_14 підтвердили пояснення чергового роти почесної варти старшого стрільця 3 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, старшого матроса строкової військової служби ОСОБА_11

З пояснення стрільця 3 відділення почесної варти 2 взводу почесної варти роти почесної варти, матроса строкової військової служби ОСОБА_15 стало відомо, що команду «ОСОБА_9 підйом» подав головний сержант роти почесної варти, прапорщик ОСОБА_1

Проаналізувавши пояснення стрільця 3 відділення почесної варти 2 зводу почесної варти роти почесної варти, матроса строкової військової служби ОСОБА_16, стрільця 2 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, матроса строкової військової служби ОСОБА_17, стрільця 1 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варти, матроса ОСОБА_18 та стрільця 2 відділення почесної варти 1 взводу почесної варти роти почесної варт матроса строкової військової служби ОСОБА_19 стало відомо, що 30 липня 2018 року після відбою прозвучала команда «ОСОБА_9 підйом», потім головний сержант роти почесної варти, прапорщик ОСОБА_1 запитав у військовослужбовців роти почесної варти, чи не бачили вони його берці. Після чого прийшов черговий роти почесної варти, старший матрос строкової військової служби ОСОБА_11 та подав команду «Відбій».

Отже в результаті проведення службового розслідування, відповідно до п. 2, встановлено, що головний сержант роти почесної варти, прапорщик ОСОБА_1 порушив вимоги статей 6, 11, 129, 130, 200, 201 та частину 1 статті 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», пункт 1 наказу командира військової частини А3519 (з бойової підготовки) від. 27 грудня 2017 року № 49 та статті 4 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України», чим порушив розпорядок дня роти почесної варти, що могло підірвати бойову готовність роти та частини в цілому; привівши до розташування роти почесної варти сторонню особу, а саме громадянина ОСОБА_9, що могло загрожувати життю та здоров’ю особового складу роти почесної варти.

Також зазначено, що обтяжуючою обставиною є порушення розпорядку дня головним сержантом роти почесної варти, прапорщиком ОСОБА_1 Будь-яких обставин, які б пом’якшували відповідальність головного сержанта роти почесної варти, прапорщика ОСОБА_1 в ході проведення службового розслідування не встановлено. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню даного правопорушення стала особиста недисциплінованість головного сержанта роти почесної варти, прапорщика ОСОБА_1

За результатами службового розслідування складено Висновок, в якому, відповідно до п. 1 запропоновано, за порушення вимог 6, 11, 129, 130, 200, 201 та часі 1 статті 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних України», пункт 1 наказу командира військової частини А3519 (з бойової підготовки) від 27 грудня 2017 року № 49 та статті 4 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України», головного сержанта роти почесної варти, прапорщика ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що за результатами службового розслідування, видано наказ командира військової частини А3519 від 10.08.2018 року №240, яким на головного сержанта роти почесної варти прапорщика ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Дисциплінарне стягнення, накладене наказом командира військової частини А3519 від 10.08.2018 року №240 було реалізоване наказом №36-РС від 30.10.2018 року.

Суд погоджується із наказом Відповідача №36-РС від 30.10.2018 року, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання,види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.

Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Відповідно до статті 96 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року (зі змінами), дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV.

Відповідно до ст. 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно з абз. 2 та 5 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Відповідно до абзацу 2 пункту 12.3. наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10.04.2009 №170 (зі змінами) (далі-Інструкція) виконання дисциплінарного стягнення "звільнення з військової служби за службовою невідповідністю" здійснюється у строки, визначені статтею 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Виконання проводиться шляхом видання наказів по особовому складу посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення, про звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність.

Суд зазначає, що в позовній заяві Позивачем не наведено жодного аргументу та посилання на норми права, які б дали підстави вважати наказ №36-РС протиправним. До того ж підставою для його видання був наказ командира військової частини А3519 від 10.08.2018 року №240 який не оскаржується.

Відповідно до пункту 12.1. Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 225 Указу Президента України, яким затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 року (зі змінами) (далі-Положення) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (крім строку проведення мобілізації) до введення воєнного стану - на підставах, передбачених частинами другою, третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктом 2 частин п’ятої і шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" :у військових званнях до старшого прапорщика (старшого мічмана) включно за всіма підставами - командирами окремих батальйонів (кораблів 2 рангу) та посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі.

Також, суд зазначає, що рішення про закінчення особливого періоду, який був оголошений в Україні з 18 березня 2014 р., указу про демобілізацію усіх призваних на службу військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президентом України не приймалися, у державі і дотепер існує кризова ситуація, тобто діє особливий період.

Відповідно до абзацу пункту 228 Положення звільнення з військової служби через службову невідповідність здійснюється в разі застосування до військовослужбовця відповідного дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно з п. 238 Положення, наказ про застосування до військовослужбовця такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з військової служби через службову невідповідність, є підставою для видання наказу про його звільнення. Порядок оформлення документів для видання наказу про звільнення військовослужбовців з військової служби через службову невідповідність визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 12.3. Інструкції, дисциплінарне стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» накладається на військовослужбовців посадовими особами, визначеними Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. На військовослужбовців, які займають посади номенклатури призначення Міністра оборони України, накладення цього стягнення здійснюється за погодженням з Міністром оборони України.

Згідно з п. 11.1. наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» №333 від 26.05.2014 (зі змінами) накази по особовому складу є основними документами, які визначають службове становище офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням, і наказами Міністерства оборони надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 12.1. наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України» №333 від 26.05.2014 (зі змінами), накази по особовому складу складаються державною мовою і підписуються посадовою особою, якій надано право призначати, переміщувати на посади, звільняти з посади, звільняти з військової служби, укладати і продовжувати строки контракту, виконувати інші дії, пов’язані з визначенням службового становища військовослужбовців. У разі відсутності зазначеної посадової особи право підпису надається особі, яка тимчасово її заміщує згідно з письмовим наказом.

Таким чином, суд вважає, що Відповідачем було проведене повне, всебічне та неупереджене службове розслідування, на підставі якого, були винесено обґрунтований та законний наказ №36-РС від 30.10.2018 року, а тому відсутні будь-які законні підстави вважати його протиправним.

Оскільки судом під час розгляду справи не встановлено протиправність видання відповідачем наказу №36-РС від 30.10.2018 року, суд дійшов до висновку, що решта позовних вимог позивача щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, також не підлягають задоволенню оскільки є похідними від вимог про скасування наказу, у задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А3519 про визнання протиправним та скасування наказу № 36-РС від 30.10.2018р. в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 241-246, 250-251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративний позову ОСОБА_1 (65012, м. Одеса, вул. пров. Штабний, 1, В/ч А3519) до Військової частини А3519 (65012, м. Одеса, вул. пров. Штабний, 1) про визнання протиправним та скасування наказу № 36-РС від 30.10.2018р. в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.03.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.