Рішення № 80313796, 07.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. № 1440/2127/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельник О.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, пров. Шкільний, 2-А, ОСОБА_2, Первомайський район, Миколаївська область, 55250

до відповідача:Миколаївського обласного військового комісаріату, вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030

про:зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату (надалі – відповідач) в якому просить суд про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу в Первомайсько-Врадіївському об’єднаному районному військовому комісаріаті Миколаївської області та в Первомайському об’єднаному міському військовому комісаріаті Миколаївської області оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України за період з 19.03.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що в порушення вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, у період з 19.03.2014 по 31.08.2018 відповідач не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні позивачу суми.

Ухвалою від 05.09.2018 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки такі виплати не передбачалися відповідними асигнуваннями. Також, відповідач вказав, що з 01.01.2016 відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії. У зв'язку з цим, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових формувань роз'яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз’яснення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, з урахуванням цього відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Позивач проходив військову службу у Збройних силах України у період з 19.03.2014 року по 21.08. 2018 року.

Наказом командувача військ оперативного командування «Південь» (по особовому складу) № 228 від 18.08.2018 позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно до п. 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 31.08.2018 виключено зі списків особового складу військового комісаріату та всіх видів забезпечення.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 19.03.2014 року по 31.08.2018 року, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку з приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 року.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі – Закон № 2011), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв’язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов’язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році – 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. N 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що, відповідно до вимог законодавства, проведення індексації у зв’язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов’язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до довідки про нараховане та отримане грошове забезпечення з квітня 2014 року по серпень 2018 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення нарахована та виплачена лише за грудень 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 19.03.2014 року по 31.11.2015 року та з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року (дата звільнення).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що, в порушення Закону № 1282, Порядку № 1078, відповідач не нарахував та не здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення за 2014-2018 роки.

В свою чергу, відповідач не довів відсутність у зазначених роках відповідних асигнувань для проведення індексації грошового забезпечення позивача; не надав суду доказів на підтвердження вжиття ним відповідних заходів для збільшення асигнувань (звернень до керівних органів тощо).

Суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування для проведення індексації, на яку в своєму відзиві посилається представник відповідача, на обов’язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв’язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача надати звіт відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволенню не підлягають, оскільки вимога про надання звіту відноситься до права суду зобов’язати або не зобов’язувати суб’єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов’язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Стосовно вимоги про звернення до негайного виконання рішення суду на підставі частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає.

Згідно з частиною 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Негайне виконання - це виконання рішення суду до набрання ним законної сили. Негайне виконання спрямоване на усунення можливої небезпеки, що може настати за час від прийняття рішення до часу набрання ним законної сили.

Суд звертає увагу позивача на те, що позовна заява не містить розрахунку про стягнення з відповідача суми боргу, а саме: суми індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з з 19.03.2014 по 31.08.2018року. Отже у суду немає підстав для звернення рішення суду до негайного виконання.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (пров. Шкільний, 2-А, ОСОБА_2, Первомайський район, Миколаївська область, 55250, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Миколаївського обласного військового комісаріату (вул. Спаська, 33, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 08299180) задовольнити частково.

2. Зобов’язати Миколаївський обласний військовий комісаріат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.03.2014 по 30.10.2015 року та з 01.01.2016 року по 31.08.2018, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник