Рішення № 80313736, 06.02.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року справа № 2340/4949/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області в особі ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служба України в Черкаській області – ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області – ОСОБА_4 (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області в особі ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області та ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов’язання видати паспорт у формі книжечки, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 з позовною заявою до ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області в особі ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 міграційної служби України у Черкаській області та ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області в особі ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області у видачі ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992;

- зобов’язати ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області в особі ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області оформити та видати ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503-ХІІ.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що має неповнолітню дочку ОСОБА_6 віком 16 років. . 20.11.2018 ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби в Черкаській області із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Листом №22/2728 від 23.11.2018 ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби в Черкаській області відмовив ОСОБА_6 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки за зразком 1994 року. ОСОБА_6 та позивач зазначають, що ОСОБА_6 не дає свою згоду на збір та обробку персональних даних, відмовляється від присвоєння їй цифрового, штрих-кодового, QR-кодового, біометричного ідентифікатора особи через її релігійні переконання, що є порушенням ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950; примушування її до обробки персональних даних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в її особисте життя з боку держави.

Відповідач ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області проти позову заперечив. 17.01.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на заяву позивача та ОСОБА_6 від 20.11.2018 листом №1946 від 23.11.2018 була надана розгорнута консультація щодо оформлення паспорта громадянина України. Позивач та ОСОБА_6 звернулись із заявою в довільній формі в порядку Закону України «Про звернення громадян», тому вказана заява була розглянута відповідно до вказаного Закону. Крім цього зазначив, що заява у довільній формі не є підставою для видачі паспорта будь-якого зразка. Позивач не зверталась із заявою-анкетою та доданим до неї належним пакетом документів для оформлення та видачі паспорта громадянина України. Таким чином, рішення про відмову чи видачу ОСОБА_6 паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 районним відділом ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області не приймалось.

Щодо доводів позивача про втручання в особисте життя зазначив, що держава має право мати інформацію щодо своїх громадян для захисту суспільної безпеки і порядку, тому запровадження нової форми паспорта у формі ID-картки не є обмеженням свободи на вираження своїх поглядів та переконань. Крім цього ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитись від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 Державної міграційної служби України у Черкаській області проти позову заперечив. 18.01.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити із зазначених вище підстав.

23.01.2019 позивач подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що працівниками ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області позивача та ОСОБА_6 було повідомлено, що видача паспортів у формі книжечки не проводиться, тому ОСОБА_6 зобов’язана подати передбачені документи для отримання паспорта у вигляді пластикової картки, а у випадку незгоди ОСОБА_6 має право подати письмову заяву в довільній формі, яка і була подана 20.11.2018. Позивач вважає, що ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області відмовив ОСОБА_6 листом №1946 від 23.11.2018 у видачі паспорта у формі книжечки. Крім цього зазначила, що оскаржує бездіяльність відповідача у вигляді відмови у видачі паспорта.

Також зазначила, що ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області не є відповідачем у справі, оскільки в позовній заяві зазначений не як відповідач, а як структурний підрозділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області, який діяв від його імені.

28.01.2019 ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області подав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що доводи відповідача, що ОСОБА_2 районний відділ не є відповідачем у справі необґрунтовані, оскільки ухвалою суду від 22.12.2018 про відкриття провадження у справі визначено два відповідача, в т.ч. і ОСОБА_2 районний відділ ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області.

Позивач у заяві №3 від 20.11.2018 просила надати письмову відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому відповідь №1946 від 23.11.2018 була надана відповідно до вказаного Закону.

Ухвалою суду від 22.12.2018 за позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 15.01.2019 ухвалено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Позивач та ОСОБА_6 в судове засідання не прибули. 30.01.2019 ОСОБА_5 надала клопотання, в якій просила розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області в судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області в судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши докази, які містяться у справі, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження серії 1-СР №146400, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Черкаської області 19.07.2004, ОСОБА_6 народилась 22.11.2002, батько – ОСОБА_7, мати – ОСОБА_5.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_5 (позивач) та її неповнолітня дочка ОСОБА_6 звернулись до ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області (відповідач) із заявою від 20.11.2018, в якій просили: оформити і видати дитині ОСОБА_6 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; без внесення даних про особу до Єдиного державного демографічного реєстру. Також просили відповідно до Закону України «Про звернення громадян» надіслати відповідь з повідомленням про дату і час оформлення паспорта; для оформлення паспорта ними будуть подані копія свідоцтва про народження та дві фотокартки.

ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області листом від 23.11.2018 №1946 позивача повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Вважаючи, що її неповнолітня донька ОСОБА_6 має право на видачу паспорта у формі книжечки, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон №5492-VI) (тут - у редакції, чинній на дату звернення позивачки про отримання паспорта громадянина України).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, визначено у статті 13 Закону № 5492-VI. За частиною першою цієї статті документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Вимоги щодо паспорта громадянина України передбачені ст. 21 Закону №5492-VI, згідно з частинами першою, другою якої паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Таким чином, Законом №5492-VI передбачено виготовлення та видачу паспорта громадянина України лише у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі – Постанова №302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Разом з цим, пунктом 2 Постанови №302 встановлено, що із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Також пунктом 3 Постанови № 302 було передбачено, що до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Отже, паспорт громадянина України у формі книжечки підлягав видачі лише до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1.

З 1 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 14.07.2016 № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі – Закон № 1474-VIII) (за винятком окремих його положень), яким внесено низку змін до Закону № 5492-VI, зокрема в частині видів та форми документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього, порядку ідентифікації і верифікації особи, порядку оформлення та видачі цих документів, а також щодо віку, з досягненням якого особа зобов'язана отримати паспорт громадянина України.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс зміни до Постанови № 302. Постанова № 745 набрала чинності з 1 листопада 2016 року, і з тієї ж дати встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302” від 21.03.2018 №199 було внесено зміну до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. N 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", якими виключено абзац другий, що передбачав видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України набула чинності з 31.03.2018, відтак, починаючи з 01.04.2018 паспорт громадянина України у формі книжечки не видається.

Судом встановлено, що позивач та її неповнолітня донька ОСОБА_8 звернулись із заявою про отримання паспорта у формі книжечки 20.11.2018, тобто під час дії Закону № 5492-VI, яким передбачено видачу паспорта у формі пластикової картки типу ID-1, та після завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено Постановою №302.

Стосовно дотримання позивачем процедури подання документів для оформлення паспорта громадянина України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1 п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 N 302 (далі – Порядок), оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС (п. 13 Порядку).

Згідно з п. 35 Порядку заявник для оформлення паспорта подає такі документи: 1) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження); 2) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном); 4) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 5) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 6) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 7) документ, що посвідчує особу законного представника / уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника / уповноваженої особи; 8) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 9) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття; 10) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи; 11) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) Doc 9303.

Відповідно до п. 24 Порядку працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

У разі виявлення факту подання не всіх необхідних документів або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган ДМС/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформує заявника про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.

Також п. 13. Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII, передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Під час судового розгляду справи встановлено, та не заперечується позивачем, що ОСОБА_5 20.11.2018 подала в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районного відділу ОСОБА_1 Державної міграційної служби України в Черкаській області заяву щодо оформлення паспорта громадянина України в порядку Закону України «Про звернення громадян», однак необхідних документів для оформлення паспорта громадянина України не надала.

Враховуючи викладене відповідач відмовив у виданні паспорта неповнолітній ОСОБА_6 на законних підставах.

Стосовно доводів позивачки про можливість вибору форми паспорта громадянина України між карткою та паспортною книжечкою, передбаченою Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII, то згідно з п. 3 вказаного Положення бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Вказаним Положенням передбачено лише опис паспорта громадянина України у формі книжечки. Відтак, видача паспорта у вигляді пластикової картки за формою, передбаченою Постановою №302, не суперечить Положенню про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Тобто, Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII застосовується лише в частині, що не суперечить Закону № 5492-VI в редакції Закону від 14.07.2016 № 1474-VIII, що передбачають видачу паспорта громадянина України лише у формі пластикової картки.

Щодо релігійних переконань як позивачки суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми, зокрема, статті 3 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-XII), за якою кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

За змістом частини першої статті 92 Основного Закону виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Вирішуючи питання колізії права на свободу релігії (стаття 9 Конвенції) та сфери публічного права, ЄСПЛ у рішенні від 3 грудня 2009 року «Скугар та інші проти Росії» зазначив, що стаття 9 Конвенції захищає сферу особистих переконань та релігійних вірувань (сферу forum internum).

Проте, захищаючи цю особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері так, як того вимагають релігійні переконання.

Термін «відправляти релігійні обряди» за змістом положень статті 9 Конвенції не поширюється на будь-яку дію, що вчиняється під впливом релігії чи переконань. Коли дії таких людей не є безпосереднім проявом їх переконань, такі дії не можуть розглядатись як об'єкти захисту пункту 1 статті 9 Конвенції, навіть якщо вони породжені (випливають) з відповідних переконань чи перебувають під їх впливом.

ЄСПЛ також зазначив, що органи Конвенції послідовно вказали на те, що законодавство загального характеру, яке застосовується нейтрально без будь-яких прив'язок до особистих переконань того чи іншого заявника, в принципі, не може розглядатись як втручання держави в особисті переконання заявника, що захищаються статтею 9 Конвенції.

Стаття 9 Конвенції не наділяє заявника правом відмови від дотримання законодавства, яке застосовується нейтрально та є загальнозастосовуваним у публічній сфері без обмеження прав, передбачених статтею 9 Конвенції (рішення Комісії з прав людини від грудня 1983 року у справі «С. проти Сполученого Королівства»).

З огляду на зазначені приписи суд вважає вказані доводи позивача безпідставними.

Щодо застосування правових висновків ОСОБА_9 Верховного Суду, викладених в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, суд зазначає про неможливість їх застосування в даній адміністративній справі з огляду на різні обставини справ. Так, у справі №806/3265/17 у зв’язку з укладенням шлюбу позивач звернулась до органів ДМС 03 жовтня 2017 року із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки внаслідок зміни прізвища. У вказаній справі суд дійшов висновку, що дії територіального органу ДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв’язку із зміною прізвища порушують основоположні права позивачки. В даному випадку до звернення із заявою до органу ДМС позивач вже мала паспорт громадянина України у формі книжечки, через що відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у зв’язку із зміною персональних даних суд розцінив як звуження особистих прав позивача. Крім цього, на день звернення позивача у 2017 році органи ДМС видавали паспорти у формі книжечки.

Натомість в адміністративній справі, що розглядається, позивач разом з неповнолітньою донькою звернулась до територіального органу ДМС 20 листопада 2018 року, тобто у період коли підрозділи ДМС остаточно припинили приймання документів на оформлення паспортів громадянина України за зразком 1994 року та видачу паспортів громадянина України у формі книжечки. Також позивач звернулась до підрозділу ДМС із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки вперше, а не у зв’язку із заміною паспорта, внаслідок чого, на думку суду, відсутнє звуження її прав.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28 лютого 2019 року.

Суддя А.В. Руденко