Рішення № 80312987, 07.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. справа № 0940/2471/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови № 046712 від 20.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 046712 від 20.11.2018 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року дану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний строк направив на адресу суду заяву від 10.01.2019 року, в якій зазначив, що Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області відповідає визначенню суб'єкта владних повноважень та у спірних правовідносинах наділений відповідною владною управлінською функцією (а.с. 15-16).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі Державну службу з безпеки на транспорті, як другого відповідача (а.с. 1-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль марки MAN, номерний знак НОМЕР_1, який перевірявся управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області не належить ОСОБА_1, а поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АК/4926971 був оформлений позивачем щодо вказаного автомобіль від свого імені. Вважає, що поліс №АК/4926971 не є документом, який підтверджує право власності даного транспортного засобу ОСОБА_1, як і не підтверджує, що позивач є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" та не є суб'єктом відповідальності. Зазначає, що не здійснював перевезення даним транспортним засобом, а відношення водія ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підтверджено та не встановлено в Акті та постанові. Вважає, що до позивача не може застосовуватися відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, визначена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Звернув увагу на те, що до відповідальності притягуються саме перевізники, а не страхувальники.

Відповідач управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.01.2019 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 27-31). Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тих обставин, що транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3, з якою він знаходиться у сімейно-родинних відносинах, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 4926971 від 11.01.2018 року на транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 оформлений саме ОСОБА_1 та використовувався в межах виду господарської діяльності (КВЕДІВ діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт). Тобто, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, пояснив, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту № 1000849 від 10.10.2018 року було призначено на 20.11.2018 року, про що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений та був присутній на розгляді справи. Таким чином, при здійснені державного контролю на автомобільному транспорті Укртрансбезпекою не порушено жодних норм діючого законодавства, а тому до позивача правомірно застосовано штраф передбачений ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Державна служба з безпеки на транспорті правом на подання відзиву не скористалась, хоча ухвалу про відкриття провадження отримала 14.01.2019 рку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 25).

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався, хоча відзив на позовну заяву направлявся позивачу (а.с. 33-34).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

10.10.2018 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, було проведено перевірку транспортного засобу MAN, номерний знак AT4756АК, яка була проведена на автодорозі Н-10, с. Павлівка, пл. ГВК, ОСОБА_4 - Франківська область, у відповідності до завдання на перевірку від 09.10.2018 року № 006010.

За результатами проведеної перевірки інспекторами було складено Акт №100849 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2018 року.

Зі змісту акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що під час здійснення перевірки транспортного засобу марки MAN, номерний знак AT4756АК, який згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АТС 033405 належить ОСОБА_3, виявлено, що водій ОСОБА_2 здійснює перевезення з порушеннями, відповідальності за які передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу у відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також у водія відсутні тахокарти з 06.10.2018 року по 09.10.2018 року, індивідуальна контрольна книжка та лист підтвердження діяльності водія, що унеможливлює проведення перевірки обліку робочого часу та відпочинку водія. Водій автотранспортного засобу відмовився від підписання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що міститься відмітка в даному акті (а.с. 8).

З матеріалів справи встановлено, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по Акту № 100849 від 10.10.2018 року призначено на 20.11.2018 року , позивач про час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення (а.с. 35).

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 046712 від 20.11.2018 року управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за порушення позивачем ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн (а.с. 11).

Не погоджуючись із діями та рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся в суд з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103).

Відповідно до пункту 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567.(далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Положеннями вказаної статті також визначені документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, наведеними нормами визначено обов'язок автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, із наведених вище норм законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону покладається виключно на автомобільних перевізників.

Водночас, норми Закону України "Про автомобільний транспорт" не ототожнюють поняття "власник транспортного засобу" та "автомобільний перевізник", оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, проте, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 у справі №К/800/41722/13.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Суд встановив, що притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач вважав, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажу.

Відсутність у водія ОСОБА_2 на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону, а саме відсутність тахокарти та індивідуальної контрольної книжки та листа підтвердження діяльності, стало підставою для притягнення до відповідальності позивача, а саме накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Частиною 4 статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, зокрема, на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_3, як фізичній особі, а не як суб'єкту господарювання. Зазначена обставина вказана у поданому відзиві та підтверджена свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 39-40).

При цьому слід зазначити, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 08.08.2018 року ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем. На момент перевірки одним з видів діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, був «Вантажний автомобільний транспорт» (код КВЕД 49.41 цей клас включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом) (а.с. 42-45 ).

Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Положеннями статей 51, 52 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що фізична особа – підприємець ОСОБА_1 є автомобільним перевізником та користувачем транспортного засобу та особою, що несе відповідальність, яка застосовується до автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів.

Позивач у поданій заяві наполягає на тому, що не є перевізником на час перевірки, оскільки в акті перевізника не вказано та водієм не надано підтвердження відношення водія ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1

З цього приводу суд зазначає, що не підтверджено трудових відносин водія з фізичною особою-підприємцем, адже при проведенні перевірки водієм таке підтвердження не було надано. Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що документ, який засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, для автоперевізника є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, а відсутність такого документа також є правопорушенням законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Суд констатує, що не надання автоперевізником документа для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, та відсутність такого документа є також правопорушенням.

При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача, що поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4926971, який він 10.01.2018 року оформляв на вказаний автомобіль від свого імені, і який в свою чергу не є документом, що підтверджує про належність ОСОБА_1 транспортного засобу, як і не стверджує про те, що він є перевізником на даному транспортному засобі, з наступних підстав.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою КМУ № 207 від 25.02.2009 року для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Законом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 1.1. ч. 1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » передбачено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до пп. 1.6. 1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Судом досліджено страховий поліс за № АК/492971, відповідно до якого страхувальник – ОСОБА_1, забезпечений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 13).

Тобто, фактично страхувальником вказаного транспортного засобу та особою відповідальною за експлуатацію транспортного засобу є фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27, 29 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Крім того, що стосується виявленого порушення щодо відсутності тахокарти та індивідуальної контрольної книжки та листа підтвердження діяльності, то суд зазначає, що наявність таких у водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, є обов’язковою та прямо визначена ст.ст. 48, 49 Закону України «Про автомобільні перевезення» та Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 24.06.2010 року № 385. Натомість позивач нічого не зазначає суду з приводу не виконання позначених вимог закону та не вказує своєї позиції з цього питання.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не були належним чином дотримані усі вказані вимоги чинного законодавства, порушення яких були зафіксовані в акті перевірки, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваної постанови, у звязку із чим у задоволенні розглядуваного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Стосовно розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), вул. Грушевського, 4, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область,78240;

Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, вул. Тополина, буд. 3,с. Угорники, Івано-Франківськ, місто, Івано-Франківська область, 76492;

Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845), проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5