Рішення № 80312815, 06.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 р. Справа№200/157/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, м. Донецьк, вул. Чайковського, б. 47, кв. 1) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України №24 від 13.03.2018 року щодо відмови в призначенні пенсії; зобов`язати зарахувати до пільгового стажу період роботи з 27.03.2003 року по 25.04.2012 року на посаді пробовідбірника на “Шахта ім. О.Ф. Засядько”; зобов`язати зарахувати до страхового стажу період навчання у Середньому професійно — технічному училищі № 17 м. Донецька з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року, період навчання у Донецькому політехнічному інституті на спеціальності “Електропостачання промислових підприємств, міст” з 01.09.1978 року по 19.11.1983 року; період роботи в ТОВ “Компанія Вугілля-Трейд” з 10.06.2002 року по 17.04.2003 року; період знаходження на обліку в Донецькому міському центрі зайнятості з 17.05.2012 року по 10.02.2013 року; період роботи в палітурному цеху видавництва “Радянська Донеччина” з 16.07.1985 року по 05.03.1987 року; період догляду за дитиною, сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трьох років, тобто період з 06.03.1987 року по 05.09.1988 року; період догляду за дитиною, донькою – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення нею трьох років, тобто період з 04.09.1991 року по 04.09.1994 року; зобов`язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України повторно розглянути вищенаведену заяву про призначення пенсії від 15.12.2017 року з урахуванням періодів роботи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

15.12.2017 року позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2).

Рішенням Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №24 від 13.03.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та пільгового стажу роботи.

Підставами для ухвалення вказаного рішення є те, що довідка про підтвердження пільгового стажу роботи з 27.02.2003 року по 31.12.2005 року суперечить даним, які містяться в індивідуальній відомості про застраховану особу. Також в оскаржуваному рішенні про відмову зазначено, що у зв`язку з відсутністю можливості здійснити перевірку первинних документів ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядько» не зараховано періоди з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року.

До загального стажу роботи позивача не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року у зв`язку з тим, що у копії диплому про навчання прізвище позивача не відповідає даним паспорта.

Позивач з вказаною позицією не згоден у зв`язку з чим, вважає необґрунтованим рішення прийняте відповідачем про відмову в призначенні пенсії.

Представник відповідача, надав відзив на адміністративний позов та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначив, що до пільгового стажу позивача за Списком №2 не зараховано період роботи з 27.05.2003 року по 31.12.2005 року та з 01.03.2012 року по 25.04.012 року оскільки довідка про підтвердження пільгового стажу роботи суперечить даним, що містяться в індивідуальній відомості про застраховану особу.

У зв`язку з відсутністю можливості здійснити перевірку первинних документів ПА «Шахта ім. О.Ф.Засядька» період з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року не враховано до пільгового стажу роботи.

До загального стажу позивача не зараховано період роботи з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року оскільки копії диплому про навчання №539830 прізвище «Траколюк» не відповідає даним паспорта «Тракалюк».

Разом з цим, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 при призначенні пенсії не було надано трудової книжки.

За таких обставин, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи не має підстав призначити пенсію позивачу за нормами п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року позивачу поновлено строк на звернення до адміністративного суду.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області із заявою від 15.12.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VI.

Разом з зазначеною заявою позивачем були надані наступні документи: пільгова довідка ПАТ «Шахта ім ОСОБА_4» №586 від 28.11.2017 року, №0129/к/387 від 16.03.2018 року; копія паспорта, ІНН; копія диплому; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №614197 від 31.08.2017 року; довідка про фактичне місце проживання.

Рішенням Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 13.03.2018 року №24 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

У зв`язку з відсутністю можливості здійснити перевірку первинних документів ПА «Шахта ім. О.Ф.Засядька» період з 01.01.2006 року по 29.02.2012 року не враховано до пільгового стажу роботи.

До загального стажу позивача не зараховано період роботи з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року оскільки копії диплому про навчання №539830 прізвище «Траколюк» не відповідає даним паспорта «Тракалюк».

Відповідно розрахунку стажу №п/с 9250 загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 13 років 4 місяці 7 днів, пільговий стаж за писком №2 становить 2 роки 9 місяців.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 вказаного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 на зазначених роботах. За відсутності вказаного стажу роботи у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності страхового стажу.

З квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 21 року 6 місяців у жінок і т.д.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбачено абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: жінкам – на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.03.2018 року №24 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за нормами п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Суд не може погодитися з правомірністю вказаного рішення з огляду на таке.

Як вбачається з рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.03.2018 року №24 та підтверджується розрахунком стажу позивачу враховано період роботи на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» з 27.05.2003 року по 31.12.2005 року та з 01.03.2012 року по 25.04.2012 року. Пільговий стаж за Списком №2 становить 2 роки 9 місяців.

Проте позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати період роботи з 27.03.2003 року по 25.04.2012 року.

Для підтвердження спеціального трудового стажу позивачем надано уточнюючі довідки підприємства, а саме: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсі за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.11.2017 року №586о/к; свідоцтво №1505; довідка про доходи від 15.02.2007 року; довідка про доходи від 09.02.2012 року; довідка про доходи від 28.02.2008 року; довідка про доходи від 17.05.2011 року; довідка від 18.12.2017 року №2/193.

Згідно зазначених довідок позивача було прийнято на роботу до ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» з 27.05.2003 року.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження пільгового характеру роботи, надані незасвідчені копії довідок, неможливо здійснити перевірку. Є вочевидь зрозумілим, що надання нових довідок, виправлення недоліків у наявних та можливість перевірки не залежить від волі позивача, оскільки підприємство розташоване на тимчасово непідконтрольній території України, де наразі відбуваються бойові дії. Отже, вимога відповідача про надання довідок встановленого зразку завідомо є такою, що об'єктивно не може бути виконана позивачем, у зв'язку з чим суд вважає дії відповідача явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому їх не можна вважати вчиненими обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідачами не враховані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, той факт, що первинні документи, які можуть підтвердити пільговий стаж позивача, залишилися на тимчасово непідконтрольній території і, навіть будучі наданими на вимогу позивача або відповідачів, за законом будуть вважатися недійсними та такими, що не створюють правових наслідків.

У зв`язку з тим, що позивачем надано документи в підтвердження пільгового стажу, суд вважає необхідним зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька», саме з 27.05.2003 року по 25.04.2012 року.

Щодо не зарахування відповідачем періоду навчання у Середньому професійно-технічному училищі №17 м. Донецька з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року у зв`язку невідповідністю прізвища в дипломі про навчання №539830 прізвища «Траколюк» з даними паспорта позивача «Тракалюк», суд зазначає.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.06.2018 року по справі №265/4563/18 встановлена належність вищезазначеного диплому ОСОБА_1 у зв`язку з чим період навчання позивача у Середньому професійно-технічному училищі №17 м. Донецька з 01.09.1984 року по 20.06.1985 року підлягає включенню до трудового стажу.

Крім того, відповідно до копії трудової книжки, записів №1,2,3,4 – позивач навчався у Донецькому політехнічному інституті на спеціальності «Електропостачання промислових підприємств, міст» в період з 01.09.1978 року по 19.11.1983 року, що підтверджується архівною довідкою від 18.07.2018 року №77/256, профсоюзним квитком №3872226 від 10.09.1978 року, заявою на ім`я ректора Донецького політехнічного інституту про допуск до вступних іспитів, випискою із наказу №01-501 по Донецькому політехнічному інституту, заявою про дозвіл на відрахування з інституту за сімейними обставинами, карткою студента, архівною довідкою від 06.10.2017 року №348/19-5.

Позивачу не зараховано період роботи в палітурному цеху видавництва «Радянська Донеччина» у період з 16.07.1985 року по 05.03.1987 року. Зазначений період роботи підтверджується довідкою №13 від 02.04.1985 року. У цей період часу у позивача народилась дитина – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом серії Г-НО №766095 від 05.12.2017 року. Проте відповідачем не зарахованого вказаного періоду роботи та догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з цим, позивач просить зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення нею трьох років, тобто період з 04.09.1991 року по 04.09.1991 року; період роботи в ТОВ «Компанія Вугілля-Трейд» з 10.06.2002 року по 17.04.2003 року; період знаходження на облік в Донецькому міському центрі зайнятості з 17.05.2012 року 10.02.2013 року.

Проте як вбачається з розрахунку стажу №п/с 9250 Лівобережного ОУПФУ м. Маріуполя вказані періоди зараховано до страхового стажу позивача.

Що стосується надання відповідачем оцінки документам, поданим позивачем, суд зазначає, що відповідно до ст.82 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами не наведено належного обґрунтування правомірності прийнятого рішення, під час судового розгляду вивченням наявних доказів встановлена невідповідність рішення діючому в Україні законодавству, тому рішення Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області №24 від 13.03.2018 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, судом було встановлено, що стаж роботи позивача (за спірний період часу) визначений у його трудовій книжці підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-VI.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 01.02.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, м. Донецьк, вул. Чайковського, б. 47, кв. 1) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області №24 від 13.03.2018 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 15.12.2017 року з урахуванням висновків суд.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.