Рішення № 80312450, 06.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 березня 2019 р. Справа № 802/1252/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом Національної поліції України від 11.11.2015 року №164 о/с “По особовому складу” його було призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області з присвоєнням спеціального звання “майор поліції”. Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.11.2016 року № 275 о/с майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону №580 (через службову невідповідність) з 09.11.2016 року. Підставою для прийняття наказу слугували висновки центральної атестаційної комісії від 22.09.2016 року та центральної апеляційної атестаційної комісії від 19.10.2016 року.

Вважаючи таке звільнення протиправним, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року, по справі № 802/2068/17-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №3 Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправними накази Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України щодо невідповідності займаній посаді ОСОБА_1, що оформлене протоколом № 15.00036056.0063433 від 22.09.2016 року, скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.11.2016 року №275 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В подальшому, відповідно до наказу № 177 о/с від 26.05.2017 року ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції України з 31.05.2017 року, за власним бажанням.

Посилаючись на те, що станом на час звільнення та на час звернення до суду, відповідачем в порушення пункту 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання № 260 не здійснено виплати йому належних сум, посилаючись на норми статті 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив суд:

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення у розмірі 19813,80 грн. (за період з 10.11.2016 року по 05.02.2017 року).

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 24178,93 грн.,

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.,

- стягнути Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код платника податків 40111732) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23589 (двадцять три тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) гривень 20 (двадцять) копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Разом із тим, постановою Верховного Суду від 18.10.2018 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.11.2018 року матеріали даної справи прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 04.12.2018 року.

Судове засідання 04.12.2018 року відкладено до 09.01.2019 року, у зв’язку з неявкою позивача у судове засідання.

Ухвалою від 09.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2019 року.

Судове засідання 06.02.2019 року відкладено на 06.03.2019 року, у зв’язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

У судове засідання 06.03.2019 року позивач не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як визначено ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Із аналізу наведених положень слідує, що наслідки, передбачені ч. 5 ст. 205 КАС України можуть бути застосовані до позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, лише у випадку його повторної неявки.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що неявка у судове засідання позивачем допущена вдруге та не перешкоджає розгляду справи, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи у відсутність позивача.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ст. 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в період з 23.08.2002 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Національної поліції України від 11.11.2015 року № 164о/с “По особовому складу”, відповідно до п. 9 та 12 розділу 11 Закону України “Про національну поліцію” позивача разом з іншими працівниками Управління захисту економіки у Вінницькій області, “призначено таких, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку пере атестування та установленням посадових окладів згідно зі штатним розписом із 7 листопада 2015 року” на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області з присвоєнням спеціального звання майор.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07.11.2016 року № 275 о/с майора поліції ОСОБА_2, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (через службову невідповідність) з 09.11.2016 року. Підставою для прийняття наказу слугували висновки центральної атестаційної комісії від 22.09.2016 року та центральної апеляційної атестаційної комісії від 19.10.2016 року.

Не погодившись з підставами звільнення, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року в адміністративній справі № 802/2068/16-а адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки у Вінницькій області № 275о/с від 07.11.2016 року та поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області. В частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні відмовлено.

На виконання рішень судів Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №32 о/с від 06.02.2017 року ОСОБА_2 поновлено на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління захисту економіки у Вінницькій області з 10.11.2016 року.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №177 від 26.05.2017 року ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції з 31.05.2017 року, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Посилаючись на те, що станом на дату звільнення та звернення до суду, відповідачем не проведено остаточного розрахунку по грошовому забезпеченню, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема, стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код платника податків 40111732) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23589 (двадцять три тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) гривень 20 (двадцять) копійок. В іншій частині позову відмовлено.

Разом із тим, постановою Верховного Суду від 18.10.2018 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на необхідність дослідження розрахунку середньоденного грошового забезпечення, в межах наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Так, надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам та враховуючи висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 18.10.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю (далі - Кзпп) регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Спеціальним законодавством врегульовано правове становище осіб, які проходять службу в поліції, у тому числі, порядок, умови проходження та звільнення зі служби, порядок та умови оплати праці, зокрема: Законом України “Про Національну поліцію”, Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції України", Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 року.

Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.

В той же час, такий порядок встановлений Кодексом Законів про працю України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норми Кодексу Законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженні Наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року (далі – Порядок №260).

Відповідно до п. 9 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як слідує із наданої відповідачем довідки про доходи від 28.08.2017 року, грошове забезпечення ОСОБА_2 за квітень – травень 2017 року становить 23349,60 грн., а календарна кількість днів складає 61.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача, обрахований за урахуванням вимог Порядку №260, становить 382,78 грн. (23349,60 грн. / 61 день).

Відтак, враховуючи, що кількість днів затримки розрахунку при звільнені (з відрахуванням святкових та неробочих днів) становить 40 робочих днів (з 01.06.2016 року по 28.07.2017 року), а тому сума середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача складає 22201,24 грн. (382,78 грн. х 40 днів).

Із наведеного слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 1 червня 2017 року по 28 липня 2017 року в сумі 22201,24 грн. є обґрунтованими.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про безспірне списання коштів з рахунків боржника (а.с. 204), 19.04.2018 року на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року по справі №802/1252/17-а на користь ОСОБА_1 проведено безспірне списання коштів з Департаменту захисту економіки Національної поліції України в сумі 23589,20 грн.

Таким чином, враховуючи те, що на момент розгляду даної адміністративної справи, відповідачем, на виконання постанови від 30.08.2017 року, уже виплачені позивачу кошти в сумі 23589,20 грн., задоволення даного позову за наслідками його нового розгляду може призвести до подвійної виплати позивачу середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за той же самий період, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з наведених вище підстав.

Крім того, суд також не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1387,96 грн., яка є різницею між сумою коштів, заявленою позивачем до стягнення (23589,20 грн.) та сумою середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, розрахованою судом (22201,24 грн.), адже, як уже зазначалось судом вище, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на даний момент уже є виплаченим, становить саме 22201,24 грн.

В той же час, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зазначено, що відповідно до загальних підстав обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Пунктом 9 цієї ж постанови визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач. Зокрема враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тощо.

При цьому, суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даній справі протиправність дій відповідача полягає в не проведенні повного розрахунку з позивачем під час його звільнення зі служби в поліції. Мотивування моральної шкоди позивач зводить до наступного: відсутність належного грошового забезпечення, і як наслідок, втрата ділової репутації серед співпрацівників, знайомих друзів та родичів, виникнення заборгованості по комунальним платежам, неспроможність купувати необхідні речі.

Разом з тим, слід зазначити, що тимчасове скрутне матеріальне положення, що виникло у позивача, з урахуванням його правовідносин з відповідачем, не слід ототожнювати з моральною шкодою, оскільки протиправні дії відповідача в даній ситуації компенсуються (матеріально) за рахунок середньомісячного заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Стосовно посилань позивача про втрату ділової репутації серед співпрацівників, знайомих друзів та родичів, слід вказати, що конкретні приклади моральної шкоди ОСОБА_3 не вказано, наведені лише зазначені загальні фрази.

За сукупністю наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди на корить позивача у зв’язку із необґрунтованістю обставин які могли б слугувати їх задоволенню.

Не підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, адже як слідує із матеріалів справи, відповідні витрати на правову допомогу в сумі 4147,00 грн., уже були виплачені позивачу, що підтверджується повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про безспірне списання коштів з рахунків боржника (а.с. 206).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після скасування Верховним Судом постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року та направлення справи на новий розгляд, представником відповідача подано заяву від 29.11.2019 року №153/39-юр-2018 про поворот виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року.

Обґрунтовуючи дану заяву, представник відповідача зазначає, що кошти в сумі 23589,20 грн. за постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року були стягнуті на користь ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому, враховуючи те, що постанова від 30.08.2017 року скасована, вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 коштів, виплачених йому на виконання цього судового рішення.

Дослідивши надану представником відповідача заяву про поворот виконання судового рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, адже положеннями ч. 1 ст. 381 КАС України визначено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб’єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

В даному ж випадку, скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року зумовлене не тим, що судове рішення обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами, а у зв’язку з невірно проведеним обрахунком середньоденного заробітку позивача, заперечення до якого були відсутні як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

До того ж, скасовуючи постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року, Верховний Суд не заперечив наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 коштів, виплачених йому на виконання судового рішення, на думку суду, відсутні.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

У задоволені заяви Департаменту захисту економіки Національної поліції України про поворот виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2017 року, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_2);

Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 40111732).

Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна