Рішення № 80312442, 19.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

19 лютого 2019 р. Справа № 120/4933/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

про визнання рішення неправомірним та призначення пенсії по віку

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання рішення неправомірним та призначення пенсії по віку.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 13 серпня 2018 року звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці із заявою про призначення пільгової пенсії згідно із ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Однак, рішенням від 11 листопада 2018 року відповідач відмовив у підтвердженні шкідливих умов праці за період з 01.01.1992 року по 31.12.1997 року та, відповідно, відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На переконання позивача, така відмова відповідача є протиправною, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31 січня 2019 року представник відповідача подав відзив, згідно якого, управління заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, згідно записів в трудовій книжці, позивач працював з 14.03.1988 року по 07.06.1989 року в шахтоуправлінні «Краснаязвезда» електрослюсарем підземним. З 13.06.1989 року по 05.02.2001 рік на шахті ім. 600-річчя Радянської України (в подальшому – державне ВАТ «Шахта ім. 600-річчя Радянської України» - дочірнє підприємство державної холдінгової компанії «Донвугілля») учнем прохідника, прохідником.

Для підтвердження спеціального стажу надано уточнюючі довідки, видані 05.11.2013 року державним підприємством ДП «ДВЕК». Оскільки, згідно даних ІКІС ПФУ, дане підприємство, на даний час, зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1, управлінням направлено запит на підприємство для витребування актуальної уточнюючої довідки. Відповідь не отримано. До Головного управління ПФУ у Донецькій області надіслано замовлення на проведення зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі уточнюючих довідок для призначення пенсії пільгових умовах позивачу. Згідно відповіді Волноваського об’єднаного управління ПФУ Донецької області, проведення документальної перевірки неможливе, оскільки за місцем реєстрації підприємство відсутнє. Тому, за відсутності підтвердження первинними документами факту роботи позивача на підземних роботах, відсутні підстави для врахування періоду роботи з 01.01.1992 року по 31.12.1997 рік до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, відповідач зазначає, що стаж роботи на підземних роботах становить 7 років 4 місяці 15 днів. Тому, вважає дії управління правомірними та такими, що вчиненні в межах чинного законодавства.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за час своєї трудової діяльності виконував роботи, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення у відповідності ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

13 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії.

Листом №2239/11-32/04 від 11 листопада 2018 року відповідач повідомив, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю підстав для такого призначення, та у зв'язку з відсутності підтвердження первинними документами факту роботи позивача на підземних роботах.

На переконання позивача такі дії відповідача є протиправними у зв'язку з чим, останній звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення», працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, де зокрема передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Постановою Кабінету Міністрів України №1028 від 09.12.2015 року пункт 20 наведеного Порядку доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 05.09.1989 по 05.02.2001 рік працював «Проходчиком 5 розряду» на шахті імені 600-річчя Радянської України, що відноситься до пільгового стажу.

З огляду на викладене, суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача спірного періоду його роботи, оскільки відповідно до записів в трудовій книжці, що є основним документом, стаж роботи підтверджується. В свою чергу суд зазначає, що необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Одночасно, вирішуючи спір судом береться до уваги, що позивач не має можливості надати уточнюючі довідки, з огляду на наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На виконання Закону № 1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема м. Вугледар, Донецької області.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку що належним способом захисту позивача у зазначеній справі є саме зобов'язання зарахувати до пільгового стажу оскаржуваний період, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному ж випадку, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управлінням Пенсійного фонду України у місті Вінниці зарахувати до пільгового стажу період роботи позивача з 01.01.1992 по 31.12.1997 рік «Проходчиком 5 розряду» на шахті імені 600-річчя Радянської України до пільгового стажу, що дає право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, оскільки відповідачем безпідставно не було включено наведений період до пільгового стажу роботи позивача, відмова Пенсійного органу у призначенні ОСОБА_1 є протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах згідно поданої заяви від 13.08.2018 року, то суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм слідує, що саме на відповідача покладається обов’язок щодо перевірки документів, на підставі яких призначається пенсія.

Нормами абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов’язання відповідача призначити позивачеві пільгову пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов’язковою передумовою призначення пенсії на пільгових умовах є наявність визначеного законом як загального, так і спеціального стажу.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії, зарахування відповідного пільгового стажу позивача та зобов’язання повторно розглянути його заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням зарахованого стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці №2239/11-32-3/04 від 01.11.2018 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії згідно ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2018 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 21001, РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні, 40 коп. ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 37979905 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2

Згідно з оригіналом Суддя

Помічник судді