Вирок № 80310632, 07.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/18497/17

Провадження № - 1кп/201/149/2019

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 березня 2019 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Кириченко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12017040650004031 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 судимого:

- 26.03.2002 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 187, 69, ч. 3 ст. 102 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 02.04.2003 року умовно достроково на 11 місяців 245 дні;

- 11.04.2005 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 16.08.2007 року за відбуттям покарання;

- 27.05.2008 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту;

- 27.06.2008 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;

- 30.12.2013 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 15 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 1 дня позбавлення волі, звільнився 12.04.2014 року за відбуттям покарання;

- 18.09.2014 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки (судимість погашена, однак зазначається з метою правильного розрахунку погашення попередніх судимостей);

- 11.06.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст.70 КК України до п'яти місяців арешту;

обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Очеретяний Д.А.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Маслій В.О.

представник потерпілого Гриза О.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.11.2017 року близько о 10-20 години знаходячись в якості пасажира, у маршрутному таксі № 87Б, яке рухалось по пр. Гагаріна у бік центра міста Дніпро, під час зупинки транспортного засобу, на перехресті пр. Гагаріна та вул. Абхазької, 145, маючи умисел направлений на вчинення умисного злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиняючи злочин повторно, діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, розташувався на вході до салону транспортного засобу, таким чином, що своїми діями перешкоджав проходу пасажирів до салону та дочекавшись коли до салону увійшла потерпіла ОСОБА_4, реалізуючи злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчиняючи злочин повторно, притиснув своїм тілом потерпілу до поручня, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії є відкритими для потерпілої, з правої кишені куртки, яка була надягнена на потерпілій ОСОБА_4 вийняв мобільний телефон «Iphone 6s» кольору Голд 64Гб, imei: НОМЕР_2 вартістю 9 207 гривень 50 копійок, в якому знаходилась сім-карта НОМЕР_3 яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, телефон був у силіконовому блискучому чохлі золотого кольору, який для потерпілої матеріальної цінності не представляє, після чого скориставшись тим, що маршрутне таксі стоїть на зупинці, ОСОБА_1 вибіг в сторону дворів у невідомому напрямку, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_1, вчиняючи злочин повторно, відкрито, умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, заволодів вищевказаним майном, яке належить потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 9 207 гривень 50 копійок, завдавши потерпілій збитки на вказану суму.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 186 КК України, а саме, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Продовжуючи свою злочинну ОСОБА_1, точну дату не встановлено, вступив у попередню злочинну змову з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження та розподілили ролі.

Так ОСОБА_1 разом із невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме кримінальне провадження, 07.12.2017 року близько 09-00 години, знаходячись у тролейбусі № 10, під час його зупинки на зупинці «Восход» ж/м Перемога у м. Дніпро, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, побачив у потерпілої ОСОБА_5 яка увійшла до салону тролейбусу, мобільний телефон «Meizu m3 note» imei: НОМЕР_4, НОМЕР_5 вартістю 2249 гривень 17 копійок, який співучасники визначили як об'єкт свого злочинного посягання, розподіливши ролі при вчиненні кримінального правопорушення.

Далі ОСОБА_1, у зазначеному місці та у вказаний час, діючи умисно, вчиняючи злочин повторно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості за попередньою змовою групою осіб, разом із невстановленою особою, згідно відведеній йому ролі, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, таємно, вчиняючи злочин повторно, шляхом вільного доступу, підійшов до потерпілої ОСОБА_5 ззаду, своєю рукою витяг з правої кишені куртки, яка була надягнена на потерпілій, мобільний телефон «Meizu m3 note» imei: НОМЕР_4, НОМЕР_5 вартістю 2249 гривень 17 копійок та передав його невстановленому співучаснику злочину, який згідно відведеної йому ролі, разом із викраденим майном із місця вчинення злочину зник, таким чином ОСОБА_1 розпорядився майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 разом із невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчиняючи злочин повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_5, завдавши їй збитки на 2249 гривень 17 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 27.11.2017 він разом з братом зранку виїхали з м. Камянське до м. Дніпро, куди прибули на лівий берег, пересіли на маршрутне таксі до правого берега, де пересіли на інше маршрутне таксі. Обвинувачений мав намір доїхати до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в судове засідання, яке було призначено на 10-00 годин. Внаслідок введення його в оману, він вийшов приблизно на зупинці Дафі, а його брат поїхав далі. Про пограбування потерпілої обвинувачений дізнався тільки коли його затримали за другим епізодом і потерпіла його, начебто, впізнала. Внаслідок конфлікту з начальником Соборного ВП йому фактично «навісили» цей епізод, а вже пізніше, коли обвинувачений спілкувався з братом, то дізнався, що брат був свідком, начебто, крадіжки телефону у потерпілої, однак очевидно обвинуваченого там не було.

Що стосується епізоду крадіжки в тролейбусі, то обвинувачений дійсно там був. Він чекав транспорт до центру міста і коли під'їхав тролейбус, то почав заходити в нього, коли побачив на підлозі мобільний телефон. Він підняв його і, роздивляючись, продовжив рух в тролейбус, коли ззаду якийсь чоловік сказав, щоб він повернув телефон. Обвинувачений подумав, що це телефон чоловіка і віддав йому, а сам зайшов в тролейбус. Через декілька зупинок тролейбус зупинили і йому сказали, що його підозрюють у викрадені телефону. Він не міг зрозуміти, чому саме він, а коли приїхали до Жовтневого ВП тільки потім зрозумів, що його обвинувачують у викрадені телефону, який він підняв з землі. Він пропонував потерпілій відшкодувати шкоду, щоб та не писала заяву, однак остання відмовилась.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження у наданих сторонами кримінального провадження і досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 27.11.2017 року о 10-20 годині вона стояла на зупинці громадського транспорту на перехресті пр. Гагаріна та вул. Абхазській в м. Дніпро і дістала свій телефон марки iPhone6s золотого кольору, щоб подивитись час. Під'їхала маршрутка 87б «Богдан» у якої відчинились передні двері і потерпіла зайшла в маршрутку, ставши на першу сходинку. В цей час раніше їй не знайомий ОСОБА_1, який був одягнений у темні кросівки, джинси, куртку і від якого пахло перегаром, стоячи перед потерпілою, взявся однією рукою за поручень, прижав її за горло і почав давити на неї усім тілом. При цьому він почав голосно кричати матом зі словами приблизно наступного змісту: «Девушка, что присходит? Вы меня не выпускаете. Что ты тут стоишь? Почему я не могу выйти?», створюючи видимість, що виник конфлікт на вході в маршрутці. Потім він ще більше почав давити тілом і придушувати рукою потерпілу. Вона зрозуміла, що обвинувачений хоче забрати телефон, і в цей час він пхнув її лівою рукою в корпус від чого їй стало боляче і вона випустила телефон, який був в зовнішній нагрудній кишені в пуховику. Обвинувачений забрав телефон своєю лівою рукою з її кишені і відразу вибіг з маршрутки та побіг у двори. Вона переконалась, що в кишені відсутній телефон і в цей час закрились двері, а маршрутка поїхала. Потерпіла почала плакати і кричати, маршрутка зупинилась і за ОСОБА_1 побігли два хлопця, один з яких не повернувся, а інший повернувся, повідомивши, що не зміг наздогнати обвинуваченого. Вона пішла додому, де втратила свідомість від нервового перенапруження, а коли прийшла до тями, то звернулась до поліції.

Показання потерпілої є послідовними та незмінними з моменту повідомлення нею про злочин, оскільки з протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.11.2017 року (а.с.201) вбачається, що ОСОБА_4 повідомила, що 27.11.2017 року близько о 10-18 годині на перехресті вул. Абхазської та пл. Гагаріна в маршрутному таксі № 87б «Богдан» жовтого кольору невідомий чоловік на вигляд 30-35 років, зріст 175 см, худорлявої статури, одягнений в чорну куртку, джинси синього кольору, відкрито заволодів мобільним телефоном «Iphone 6s», sim: НОМЕР_1.

В ході пред'явлення особи для впізнання 07.12.2017 року (а.с. 189-194) потерпіла ОСОБА_4 вказала на ОСОБА_1, як на особу, яка 27.11.2017 року близько о 10-20 годині по вул. Абхазькій в м. Дніпро заволоділа мобільним телефоном потерпілої.

Показання потерпілої ОСОБА_4 підтвердив свідок ОСОБА_8, який в судовому засіданні пояснив, що 27.11.2017 року в період з 10-15 по 10-20 годин він вийшов з ресторану «Макдональдс» і сів на маршрутне таксі № 87б жовтого кольору марки «Богдан», яке рухалось в бік першого корпусу ДНУ. На зупинці вул.. Абхазька вийшли люди і почала заходити раніше не знайома потерпіла. Водночас він звернув увагу на чоловіка, який вже їхав в маршрутці до вул.. Абхазької, яким виявився ОСОБА_1, який був одягнутий в темне взуття, джинси і темну куртку. Свідок його чітко запам'ятав, оскільки салон не був повний і ніхто не заважав оглядовості. Коли дівчина зайшла в маршрутку, обвинувачений притис її і почав голосно кричати на неї нецензурною лайкою, виражаючи їй претензію, що вона заважає йому вийти. Після цього обвинувачений вибіг з маршрутки і коли вона від'їхала, дівчина закричала та просила про допомогу, повідомляючи, що у неї забрали телефон. Маршрутка проїхала перехрестя і зупинилась, свідок вибіг з маршрутки, але не зміг догнати обвинуваченого, а тому повернувся до потерпілої і вони обмінялись контактами. Також зі слів потерпілої йому стало зрозуміло, що обвинувачений притис її до поручня і силою забрав телефон марки iPhone6s. В подальшому в ході пред'явлення особи для впізнання, свідок впізнав ОСОБА_1, як особу, яка вчинила грабіж відносно потерпілої.

В ході пред'явлення особи для впізнання 07.12.2017 року (а.с. 195-200) свідок ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка 27.11.2017 року близько о 10-20 годині по вул. Абхазькій в м. Дніпро заволоділа мобільним телефоном потерпілої.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює водієм маршрутки і восени 2017 року, більш точну дату він не пам'ятає, близько після 10-00 ранку він їхав по своєму маршруту. Автобус не був заповнений, були зайняті лише сидячі місця 18-20 осіб. На зупинці вул. Абхазька зайшла дівчина і виникла пробка на вході. Він розвернувся, щоб зробити зауваження і попросити далі та побачив, що молодий чоловік прижався до дівчини, яка стояла до водія обличчям і, як йому здалось, вони обнімаються, але дівчина прибирала обличчя. Люди почали проходити в салон, а хлопець пройшов повз них і вийшов з маршрутки, водій закрив двері і відразу почув крики дівчини про те, що у неї забрали телефон. Він проїхав перехрестя, зупинився і відчинив двері. З маршрутки вибігла потерпіла та якийсь хлопець, які побігли через перехрестя, а свідок поїхав далі.

Також в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9, який пояснив, що являється братом обвинуваченого. В кінці жовтня 2017 він з братом зранку виїхали з м. Кам'янське до м. Дніпра, оскільки ОСОБА_1 треба було з'явитись в судове засідання, а свідок їхав на співбесіду. Вони доїхали до лівого берега Дніпра де пересіли на іншу маршрутку. Приблизно біля ТЦ «Дафі» ОСОБА_1 вийшов, так як доїхав до місця призначення, а свідок мав проїхати ще три зупинки. Маршрутка була пуста, фактично в ній знаходилось декілька осіб і свідок сидів на першому сидінні біля передніх дверей. На другій зупинці в маршрутку зайшла дівчина в чорному пальто брюнетка, при чому будь-якого конфлікту при її вході біля дверей не було. Всього зайшло в маршрутку біля 4-х осіб. Дівчина розрахувалась з водієм і пройшла назад, а коли маршрутка рушила, дівчина почала істерично кричати, що у неї викрали телефон, підбігла до передніх дверей і почала просити водія зупинитись. Той зупинився, а дівчина звернулась до свідка за допомогою, з проханням наздогнати крадія. Він погодився і вони вийшли з маршрутки, а також з ними вийшов ще один чоловік, вони пройшлись по дворам, однак нікого не знайшли. Дівчина ще сумнівалась, що може вона забула телефон вдома, потім говорила, що батько її покарає за те, що вона загубила телефон, який він їй подарував. Потім вона сказала, що піде додому, а свідок сів в інший автобус і поїхав у своїх справах.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 5967-17 від 13.12.2017 року (а.с. 164-168) вбачається, що станом на 27.11.2017 рік ринкова вартість мобільного телефону «Iphone 6s» кольору Голд 64Гб, imei: НОМЕР_2 , який був у вжитку з 01.01.2017 року становить з ПДВ 11049 грн. або без ПДВ 9207,50 грн.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, частина з них достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані іншими доказами, наданими сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у відкритому заволодінні майном потерпілої ОСОБА_4, за обставин описаних вище, доведена і його умисні дії вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При цьому показання свідка ОСОБА_9 суд оцінює критично, як неправдиві та такі, що дані з метою допомогти уникнути відповідальності ОСОБА_1 До цього висновку суд прийшов враховуючи те, що обставини події, які описані потерпілою та свідком ОСОБА_8, будучи узгодженими між собою, кардинально відрізняються від обставин описаних свідком ОСОБА_9. Так, потерпіла і свідок ОСОБА_8 стверджували, що в автобусі особа, яка заволоділа телефоном вчиняла галас біля перших дверей автобуса, чого зі слів свідка ОСОБА_9 не було взагалі, хоча він з його місцезнаходження в автобусі не міг не чути галасу Потерпіла стверджувала, що була в пуховику в той час як свідок ОСОБА_9 вказував, що вона була в пальто. Крім того, потерпіла і ОСОБА_8 повідомляли, що з автобуса наздоганяти зловмисника вибігли ОСОБА_8 і ще один чоловік, який не повернувся, однак жоден з них не повідомляв, про те, що хтось четвертий ходив дворами з потерпілою, яка взагалі, з її слів дворами не ходила.

До висновку про неправдивість показань свідка ОСОБА_9 суд приходить також враховуючи ту обставину, що потерпіла та свідок ОСОБА_8 очевидно не мають мотиву обмовляти обвинуваченого з яким вони не знайомі, в той час як свідок ОСОБА_9 може мати зацікавленість у виправданні свого брата.

Показання ОСОБА_1 також суд вважає неправдивими та направленими на уникнення відповідальності, оскільки останній, повідомляючи, що в день події їхав у судове засідання у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ст. 358 КК України до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (суддя Мельниченко С.П.), з незрозумілих причин вийшов на зупинці, яка знаходиться на значній відстані від приміщення суду. Більш того, станом на 27.11.2017 судове засідання у кримінальному провадженні за ст. 358 КК України відносно ОСОБА_1 призначене не було.

В судовому засіданні, будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_5 пояснила, що 07.12.2017 року вона стояла на тролейбусній зупинці, між 2 і 3 масивом Перемоги і, чекаючи тролейбус, розмовляла по телефону. Під'їхав тролейбус, вона закінчила розмову, поклала свій телефон «Meizu m3 note» в кишеню і зайшла через задні двері в середину. Коли тролейбус почав рух, дівчина яка була позаду, сказала їй, що у неї поцупили телефон. Вона відразу ж попросила кондуктора зупинити тролейбус і не відчиняти двері і викликали поліцію. Дівчина, яка бачила крадіжку, вказали на того хто викрав телефон, а саме, на раніше не знайомого потерпілій ОСОБА_1 Коли приїхали поліцейські, то вони відвезли до відділу поліції потерпілу і ОСОБА_1, який заперечував свою причетність до крадіжки. Водночас дівчина, яка повідомила про крадіжку і її знайома говорили, що бачили коли потерпіла піднімалась по сходам, то ОСОБА_1 витяг телефон і передав його іншому чоловікові, який стояв на зупинці. Потім крадій теж вийшов, перейшов до другої двері і зайшов в тролейбус, а той чоловік, який був на зупинці там і залишився, коли тролейбус рушив.

Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він являється батьком потерпілої ОСОБА_5 і йому зі слів доньки відомо, що у неї викрали телефон в тролейбусі і відразу затримано крадія. Викрадений телефон марки «Meizu m3 note» потерпілий придбав доньці 08.09.2017 року.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що 07.12.17 близько 9-00 годину вона зі знайомою ОСОБА_12 стояли на зупинці громадського транспорту на ж/м Перемоги, чекаючи тролейбус. Коли під'їхав тролейбус, вони почали заходити в тролейбус на задні двері. При цьому перед ними зайшла в тролейбус потерпіла і відразу за нею обвинувачений. Вони з ОСОБА_12 також зайшли в тролейбус і коли стояли на сходах, то свідок чітко побачила сенсорний телефон в руках обвинуваченого біля кишені потерпілої. Відразу ж обвинувачений передав телефон чоловікові, який стояв позад них. Це також побачила ОСОБА_12 вони перевірили наявність своїх телефонів, а обвинувачений з чоловіком, якому передано телефон вийшли з тролейбусу, перейшли на середні двері і обвинувачений зайшов в тролейбус. Його знайомий скоріш за все не зайшов. Вони з ОСОБА_12 запитали у дівчини де її телефон і коли та з'ясувала, що останній відсутній, здійняли галас і попросили зупинити тролейбус. Водій зупинив і не відчиняв двері, люди викликали поліцію. Обвинувачений спочатку все заперечував, а потім не відповідав на питання, а коли приїхали поліцейські, то всіх відвезли до Соборного ВП.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 за виключенням того, що вона сама бачила як обвинувачений витягнув з кишені потерпілої телефон і передав його іншому чоловікові.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14А, у судовому засіданні пояснили, що вони являються поліцейськими Соборного ВП і в той день були в добовому наряді, коли надійшов виклик зі 102 про затримання крадія. Свідки в складі слідчої оперативної групи виїхали на місце пригоди на ж/м Перемоги 1. Коли вони приїхали, то побачили зачинений тролейбус, де були пасажири, вони підійшли, водій відкрив двері і звіти вийшли громадяни, які показали на ОСОБА_1, стверджуючи, що він викрав телефон. Останній заперечував свою причетність до крадіжки і всі учасники прослідували до Соборного ВП.

З висновку судово-товарознавчої експертизи № 5967-17 від 13.12.2017 року (а.с. 164-168) встановлено, що станом на 07.12.2017 ринкова вартість мобільного телефону «Мейзу m3 note» становить з ПДВ 2 699 грн. або без ПДВ 2249,17 грн.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_5 доведена в повному обсязі і умисні дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 185 КК України як викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.

Не визнання своєї вини обвинуваченим суд розцінює як намагання уникнути відповідальності, так як будь-яких сумнівів у правдивості показань свідків, які були очевидцями події не має, тим паче, що останні не знайомі з обвинуваченим і потерпілою і мотивів обмовляти їх очевидно не мають.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд виходить зі ступеня тяжкості вчинених злочинів, один з яких являється тяжким злочином, а інший злочин середньої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66, 67 КК України, в судовому засіданні не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретним їх обставинам, даним про особу обвинуваченого, який притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України, а саме призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті суд не вбачає, як не вбачає і підстав для застосування ст. 75 КК України з огляду на особу обвинуваченого, характеристика якої описана вище.

Враховуючи, що ОСОБА_1 засуджено 11.06.2018 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська до п'яти місяців арешту, суд за вважає за необхідне після призначення покарання за цим вироком призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворого покарання призначеного цим вироком, менш суворим, призначеним вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2018 року.

Питання про судові витрати слід вирішити у відповідності до вимог ст. 124 КПК України.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 9 207,50 гривень суд вважає, що з урахуванням встановлених судом обставин її позовні вимоги мають бути задоволені на підставі ст. 1166 ЦК України в межах матеріальної шкоди, яка встановлена судом у сумі 9 207,50 гривень.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень, суд приходить до висновку, що позивачу, протиправними діями обвинуваченого спричинена значна моральна шкода, яка виразилась у моральних переживаннях потерпілої у зв'язку зі втратою телефону, в якому зберігались особисті дані.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань позивача, завданих внаслідок злочину, характер майнових втрат. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача в розмірі 10 000 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. ст. 1167 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з задоволенням цивільного позову з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 підлягає також стягненню сума судового збору в розмірі 704,80 гривень, у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 186 КК України у виді шести років позбавлення.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши до відбуття шість років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.06.2018 року, більш суворим, призначеним цим вироком, визначивши до відбування шість років позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

Зарахувати в строк відбування покарання перебування ОСОБА_1 під вартою з 07.12.2017 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по проведенню судової експертизи у розмірі 198,00 гривень

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 207,50 гривень та моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, а всього 19 207,50 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на судовий збір в сумі 704,80 гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Суддя: С.П. Мельниченко