Рішення № 80310147, 26.02.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3413/18

провадження №2-о/165/10/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

з участю секретаря Пилипчук М.В.,

заявника ОСОБА_1,

представника заявника ОСОБА_2,

представника заінтересованої

особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби у Волинській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

21.12.2018 ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою (в редакції від 26.02.2019) про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, станом на 13 листопада 1991 року і по теперішній час.

В обґрунтування заяви зазначає, що вона народилася 26.10.1964 року у селищі Жовтневе (тепер Благодатне) Волинської області. Отримала паспорт громадянина ОСОБА_4 Радянських Соціалістичних Республік 24.04.1981 року у відділі внутрішніх справ Нововолинського міськвиконкому. Вказує, що вона навчалася на Далекому сході у місті Находка (Російська федерація), а після навчання працювала у Далекосхідному пароплавсті, де була тимчасово зареєстрована, оскільки її діяльність була пов’язана з роботою на пароплавах, про що зроблена відповідна відмітка у паспорті громадянина СРСР. Після припинення роботи у Далекосхідному пароплавстві вона повернулася проживати у сел. Жовтневе (Благодатне), де проживали її батьки, та з 1990 року проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Благодатне) міста Нововолинська Волинської області. У 1999 році вона уклала шлюб з ОСОБА_5, шлюб зареєстрований Нововолинським відділом ДРАЦС. У неї народилося двоє дітей – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтва про народження яких видані Нововолинським відділом ДРАЦС. У зв’язку з наявністю штампу про тимчасову реєстрацію у Далекосхідному пароплавстві вона не зареєструвалась за місцем свого проживання та проживала і проживає по даний час без відповідної реєстрації (прописки). Після проголошення незалежності України, 24.08.1991 приналежність до громадянства України підтверджувалася відповідними штампами, які вносились у паспорти громадян ОСОБА_4 РСР. Однак у зв?язку з тим, що у паспорті заявника був відсутній штамп про прописку на території України станом на 24.08.1991 року, такий штамп про громадянство їй поставлено не було. Зазначає, що на даний час вона проживає за паспортом громадянина СРСР, тобто громадянина неіснуючої держави. Вказує, що вона звернулась до Нововолинського міського відділу Державної міграційної служби з тим, щоб отримати паспорт громадянина України, так як з 1990 року і по даний час проживала на території України. Однак їй було відмовлено, оскільки відсутні відомості про її прописку у цей період та відповідний штамп про громадянство України у паспорті. У зв?язку з тим, що у неї відсутні належні документи вона не може вчинити жодної дії для реалізації своїх прав, також в подальшому вона буде позбавлена можливості оформити пенсію, тому змушена звернутись до суду з заявою про встановлення даного факту.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали заяву з наведених у ній підстав, просять заяву задоволити.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні стосовно вирішення заяви покладається на розсуд суду. Пояснив, що заявниця документована паспортом громадянина СРСР виданим 24.04.1981 року відділом внутрішніх справ Нововолинського міськвиконкому. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Волинській області місце проживання ОСОБА_1 зареєстрованою не значиться. Для оформлення органами міграційної служби належності до громадянства України ОСОБА_1 необхідно надати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 або на 13.11.1991.

Заслухавши заявника, її представника, представника заінтересованої особи, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які ствердили, що заявник з 1990 року проживає в селищі Жовтневе (Благодатне) м. Нововолинська Волинської області, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно положень ст.ст.4 і 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, що встановлений цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991року чи 13.11.1991 року.

ОСОБА_1 народилася 26 жовтня 1964 року в селищі Жовтневе (Благодатне) м. Нововолинська Волинської області (а.с.7).

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 навчалася на Далекому сході у місті Находка (Російська Федерація), а після навчання працювала у Далекосхідному пароплавсті, де була тимчасово зареєстрована, оскільки її діяльність була пов’язана з роботою на пароплавах, про що зроблена відповідна відмітка у паспорті громадянина СРСР (а.с.5,6).

В липні 1990 року заявниця прибула в сел. Жовтневе (Благодатне) м. Нововолинська Волинської області, де народила сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

У 1999 році ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5, шлюб зареєстрований Нововолинським відділом ДРАЦС. Від цього шлюбу народилася дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтво про народження якої видано Нововолинським відділом ДРАЦС. Дані обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про народження дитини (8, 11,12).

Громадянка ОСОБА_1 дійсно проживає з 1990 року в селищі Жовтневе по вул. Миру, 19/30 в квартирі своєї мами ОСОБА_10, з 1990 року з селища нікуди не виїзджала, що підтверджується актом від 15.03.2006.

Як вбачається з акту Виконавчого комітету Благодатної селищної ради міста Нововолинська Волинської області від 22.11.2018 (а.с. 9) та акту ОСББ «Злагода» (а.с.10) ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: вул. Миру, 19/30, смт. Благодатне з 1990 року.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або невизнаних прав.

Судом встановлено, що заявник не має можливості отримати паспорт громадянина України, оскільки не може підтвердити належність до громадянства України, тому що у неї відсутні документи, підтверджуючі його реєстрацію на території України станом на 13.11.1991 року.

Відповідно до ч.2 ст. 315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», №5 від 31.03.1995 р. встановлено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право.

Листом Верховного Суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз’яснено, що у порядку ч.2 ст.315ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст.315 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13.11.1991.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року, який має юридичне значення.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов’язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

У пункті 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду. А згідно п.7 зазначеного «Порядку», громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним з документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відповідно п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає неоднозначне визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України та проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік 180 днів; Проживання на території України на законних підставах проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Факт постійного безперервного проживання заявника на території України з 1990 року підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями у судовому засіданні самого заявника та свідків.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.212-215, ст.218, ст.235, ст.ст.256-259 ЦПК України, на підставі Закону України «Про громадянство України» , суд,-

вирішив:

Заяву задоволити.

Встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка сел. Жовтневе (Благодатне) м. Нововолинська Волинської області, постійно проживала на території України на момент проголошення незалежності України станом на 13 листопада 1991 року і по теперішній час.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Нововолинський міський суд Волинської області до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук