Рішення № 80308213, 07.03.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.03.2019Справа № 910/17336/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 28 995,15 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 28 995,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 28 995,15 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує з підстав того, що вважає додані до позовної заяви комерційні акти складені із порушенням Правил, а тому вони не можуть бути належними доказами у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» (покупець) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУЕІЛЛЯ» (постачальник), правонаступником майна, прав та обов'язків якого є «Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», було укладено договір поставки №20/13-ПУ, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію в кількості, асортименті, за ціною і на умовах, погоджених сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.2.1 договору перелік виробників, вантажовідправників, вантажоодержувачів, станцій відправлення, станцій призначення, строк поставки, найменування, категорія якості, загальна орієнтовна кількість вугілля, що підлягає поставці, його асортимент, пайове співвідношення по марках, розмірах кусків, ціна 1 тонни, приплати/знижки до базової ціни і вартість вугілля встановлюються сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

За приписами п.3.1 договору №20/13-ПУ від 20.05.2013р.. в редакції додаткової угоди від 30.11.2017, цей договір укладається сторонами на поставку вугілля в 2013-2018 роках.

Сторонами було погоджено, що ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» зобов'язане поставити на адресу ДТЕК КУРАХОВСЬКА ТЕС на умовах «DDP - станція призначення» згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року, вугілля кам'яне (концентрат) марки Г(Г2)Р 0-200, Е(Г1)Р 0-200, ДГР 0-200 у кількості 207 000 т відповідно до специфікації № 823503 від 22.05.2018 та у кількості 183 300 т відповідно до специфікації № 823974 від 22.06.2018.

Умовами специфікації вантажовідправником вугільної продукції визначено ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».

Зі своєї сторони, ТОВ «ДТЕК ТРЕЙДИНГ» уклав із кінцевим споживачем вугільної продукції - ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» договір поставки №25/12-ВЗ від 25.12.2012, який діє до 31.12.2018 відповідно до додаткової угоди від 30.11.2017.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №25/12-ВЗ від 25.12.2012, на адресу ВП «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ТЕС» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» у червні - липні 2018 року було направлено вантаж - вугілля кам'яне марки Г(Г1)Р 0-200, Г(Г2)Р 0-200, виробником та вантажовідправником якого є ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», що підтверджується залізничними накладними №№47204219, 47493069, 47492962, 47493267, 47680558 та 47714696.

Під час перевезення по залізниці на станції Роя Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля, про що були складені комерційні акти №481001/39 від 22.06.2018, №481001/44 від 30.06.2018, №481001/40 від 30.06.2018, №481001/41 від 30.06.2018, №481001/42 від 30.06.2018, №481001/52 від 06.07.2018 та №481001/54 від 07.07.2018.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в розмірі 28 995,15 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно із залізничними накладними №47204219, №47493069, №52553716, №47492962, №47493267, №47680558 та №47714696.

За таких обставин Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 28 995,15 грн. вартості недостачі вантажу, у зв'язку з його незбереженням під час перевезення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Роя Донецької з.д.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Судом встановлено, що при перевезенні вугільної продукції у вагонах №54659974 за накладною №47204219, №59822908 за накладною №47493069, №52582681 та №52553716 за накладною №47492962, №53124921 за накладною №47493267, №59426452 за накладною №47680558 та №61865135 за накладною №47714696 залізницею не забезпечено збереження ввірених їй вантажів. Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджується комерційними актами №481001/39 від 22.06.2018, №481001/44, №481001/40 від 30.06.2018, №481001/41 від 30.06.2018, №481001/42, №481001/52 від 06.07.2018 та №481001/54 від 07.07.2018.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Стаття 131 Статуту залізниць України передбачає, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

В свою чергу стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами п. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та в ст. 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ч.2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів з мінеральним паливом - вугіллям кам'яним, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

В залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше ніж 16,0 % (п.4.3.). Один із основних показників якості вугілля кам'яного є волога, яка за даними накладних у вугіллі марок Г(Г1)Р (0-200) та Г(Г2)Р (0-200) не перевищує гранично допустиму норму.

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання гранулометричного складу палива.

З урахуванням визначення національними стандартами України кам'яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам'яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом "а" статті 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрачу чи недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано оригінали довідок вартості вугільної продукції у вагоні №54659974, №59822908, №525582681, №53124921, №59426452, №61865135, що прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.

У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

При цьому, судом враховано, що оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №481001/39 від 22.06.2018, №481001/44, №481001/40 від 30.06.2018, №481001/41 від 30.06.2018, №481001/42, №481001/52 від 06.07.2018 та №481001/54 від 07.07.2018 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах при розрахунку збитків.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За даними накладних:

№ 47204219 загальна маса нетто у вагоні № 54659974 складає 68 650 кг;

№ 47493069 загальна маса нетто у вагоні № 59822908 складає 53 600 кг;

№ 47492962 загальна маса нетто у вагоні № 52582681 складає 56 400 кг;

№ 47492962 загальна маса нетто у вагоні № 52553716 складає 53 750 кг;

№ 47493267 загальна маса нетто у вагоні № 53124921 складає 68 300 кг;

№ 47680558 загальна маса нетто у вагоні № 59426452 складає 69 550 кг;

№ 47714696 загальна маса нетто у вагоні № 61865135 складає 70 500 кг.

За даними комерційних актів:

№ 481001/39 від 22.06.2018 недостача у вагоні № 54659974 складає 2 250 кг;

№ 481001/44 від 30.06.2018 недостача у вагоні № 59822908 складає 1 950 кг;

-№481001/40 від 30.06.2018 недостача у вагоні № 52582681 складає 1 800 кг;

№ 481001/41 від 30.06.2018 недостача у вагоні № 52553716 складає 2 300 кг;

№ 481001/42 від 30.06.2018 недостача у вагоні № 53124921 складає 2 700 кг;

№ 481001/52 від 06.07.2018 недостача у вагоні № 59426452 складає 3 150 кг;

№ 481001/54 від 07.07.2018 недостача у вагоні № 61865135 складає 2 550 кг.

За даними довідки вартості вугільної продукції:

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г(Г2)Р (0-200), що перевозилось у вагоні №54659974, складає 1 915,56 грн. з урахуванням ПДВ;

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г(Г2)Р (0-200), що перевозилось у вагоні №59822908, складає 2 499,28 грн. з урахуванням ПДВ;

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г(Г2)Р (0-200), що перевозилось у вагонах №52582681 та №52553716, складає 3 052,10 грн. з урахуванням ПДВ;

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г'(Г2)Р (0-200), що перевозилось у вагоні №53124921, складає 2 499,28 грн. з урахуванням ПДВ;

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г(Г1)Р (0-200), що перевозилось у вагоні №59426452, складає 1 653,56 грн. з урахуванням ПДВ;

фактична вартість 1 тони вугілля кам'яного Г(Г1)Р (0-200), що перевозилось у вагоні №61865135, складає 2 284,42 грн. з урахуванням ПДВ.

З урахуванням зазначеного, вартість втраченого вантажу розраховується наступним чином, зокрема:

у вагоні №54659974:

68 650 кг х 1% = 686,5 кг (об'єм норми природної втрати);

2 250 кг - 686,5 кг = 1 563,5 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

1 563,5 кг : 1 000 кг = 1,5635 т

1,5635 т х 1 915,56 грн. = 2 994, 98 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні № 59822908:

53 600 кг х 1%- 536 кг (об'єм норми природної втрати);

1 950 кг - 536 кг = 1 414 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

1 414 кг : 1 000 кг = 1,414 т

1,414 т х 2 499,28 грн. = 3 533,98 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні № 52582681:

56 400 кг х 1% = 564 кг (об'єм норми природної втрати);

1 800 кг - 564 кг = 1 236 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

236 кг : 1 000 кг = 1,236 т

1,236 т х 3 052,10 грн. = 3 772,40 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні № 52553716:

53 750 кг х 1% = 537,5 кг (об'єм норми природної втрати);

300 кг - 537,5 кг = 1 762,5 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

762,5 кг : 1 000 кг = 1,7625 т

1,7625 т х 3 052,10 грн. = 5 379,33 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні №53124921:

300 кг х 1% = 683 кг (об'єм норми природної втрати);

700 кг - 683 кг = 2 017 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

017 кг : 1 000 кг = 2,017 т

2,017 т х 2 499,28 грн. = 5 041,05 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні № 59426452:

550 кг х 1% = 695,5 кг (об'єм норми природної втрати);

150 кг - 695,5 кг = 2 454,5 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

2 454,5 кг : 1 000 кг = 2,4545 т

2,4545 т х 1 653,56 грн. = 4 058,66 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля);

у вагоні № 61865135:

500 кг х 1% = 705 кг (об'єм норми природної втрати);

2 550 кг - 705 кг = 1 845 кг (об'єм недостачі за вирахуванням норми природної

втрати);

1 845 кг : 1 000 кг = 1,845т

1,845 т х 2 284,42 грн. = 4 214,75 грн. з ПДВ (сума вартості недостачі вугілля).

Оскільки розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил, суд погоджується із останнім, вважає його обґрунтованим, а тому позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в розмірі 28 995,15 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні обґрунтовані в розмірі 28 995,15 грн. та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1 762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680 м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51405, код ЄДРПОУ 00178353) 28 995 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 15 коп. збитків у зв'язку з втратою вантажу та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий