Рішення № 80308192, 04.03.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2019 Справа № 920/952/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон”

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське»,

про стягнення 1055988 грн 74 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

від відповідача - не з’явився,

УСТАНОВИВ:

Позивач 30.11.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 916374 грн 08 коп. заборгованості, 96651 грн 88 коп. інфляційних втрат, 104333 грн 77 коп. 10% річних, 229534 грн 30 коп. 22% річних за користування кредитом, 338 359 грн 54 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 14.03.2017 договору поставки № 1230/17/99/1-ззр (надалі – Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови Договору стосовно оплати отриманої продукції, а тому наявні підстави для стягнення боргу, нарахування 10 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), а також 22% річних за користування товарним кредитом.

Відповідачем відзив на позовну заяву суду надано не було. Відповідач був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі та про відкладення судом 09.01.2019, 06.02.2019, 20.02.2019 підготовчих засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.54, 66, 110).

05.02.2019 до суду надійшла заява відповідача про зменшення розміру пені, в якій зазначено, що після укладення між сторонами угоди від 20.12.2018 про залік зустрічних однорідних вимог розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 190373 грн 82 коп.

Стосовно поданих сторонами заяв, клопотань та інших процесуальних дій, які вчинялись судом.

По-перше, 04.12.2018 судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 щодо відповідача. Витяг залучений до матеріалів справи (а.с.32).

По-друге, 12.12.2018 позивач надав суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 13.12.2018 зазначене клопотання було задоволене судом.

Крім того, ухвалою суду від 09.01.2019 було задоволено усне клопотання позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Також, ухвалою суду від 06.02.2019 була задоволена заява позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 20.02.2019 було задоволено усне клопотання позивача та призначено проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

По-третє, 06.02.2019 відповідач надав до суду заяву про зменшення розміру пені та залучення доказів. Заява разом з доказами була залучена до матеріалів справи.

По-четверте, 21.02.2019 позивачем були подані заперечення про зменшення розміру пені. Заперечення разом з доказами були залучені до матеріалів справи.

По-п’яте, 21.02.2019 позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору. В заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 190373 грн 82 коп. боргу, 310909 грн 83 коп. інфляційних втрат, 115047 грн 21 коп. 10% річних від простроченої суми, 253103 грн 85 коп. 22% річних за користування товарним кредитом, 376927 грн 90 коп. пені за неналежне виконання Договору. Крім того, позивач просить суд повернути йому суму зайво сплаченого судового збору.

Також, 27.02.2019 позивачем було подано заяву про виправлення описки в номері справи, який зазначений в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.02.2019 вказані заяви були прийняті до розгляду. Крім того, зазначеною ухвалою було задоволено усне клопотання представника позивача та призначено проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Оскільки відповідач відзив у встановлений судом строк без поважних причин не надав, то суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом були встановлені наступні фактичні обставини справи.

14.03.2017 між сторонами було укладено договір поставки № 1230/17/99. Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору та сторонами не спростовується (а.с.14-17).

Згідно до п.1.1 Договору позивач зобов’язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі – товар), а відповідач зобов’язується сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах Договору.

До Договору був укладений додаток, № 1230/17/99/1-ззр від 10.05.2017, (надалі – додаток до Договору). Вищезазначений факт підтверджується копією зазначеного додатку до Договору (а.с.18-19).

Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 1016374 грн 08 коп. Вказаний факт підтверджується копіями видаткових накладних №№ 42149, 43194, 43477, 47723, 48117, 56761 (а.с.20-25).

Згідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Сторонами жодних сумнівів стосовно копій поданих до матеріалів справи доказів зазначено не було.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що факт поставки та прийняття продукції на суму 1016374 грн 08 коп. сторонами не заперечується, підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає вказані факти доведеними.

Відповідно до п.3.1 Договору порядок, умови та строки розрахунків за поставлений товар визначаються в додатках до Договору.

Згідно додатку до Договору товар підлягав остаточній оплаті в наступні строки: 30% від загальної вартості товару – до 16.08.2017; 70% від загальної вартості товару – до 27.10.2017.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену продукцію, сплативши позивачу 100000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 69 від 23.11.2017 (а.с.26).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 3085 від 11.12.2017 щодо сплати заборгованості за Договором. Вищезазначений факт підтверджується копією претензії, копією опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку (а.с.27-28).

Оскільки відповідач кошти за товар не сплатив, чим порушив умови Договору, то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

20.12.2018 між сторонами було укладено угоду про залік. Вищезазначений факт підтверджується копією вказаної угоди (а.с.79).

Враховуючи, що між сторонами було укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог на суму боргу 726000 грн 26 коп., позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог на вищезазначену суму боргу.

Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків.

Щодо вимоги позивач про стягнення з відповідача 190373 грн 82 коп. заборгованості.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов’язок позивача поставити товар, а відповідача прийняти товар та сплатити за нього. Позивачем обов’язок з поставки товару виконаний. Відповідачем зустрічне зобов’язання по оплаті не виконано, а саме у строки, які встановлені Договором, не сплачено 190373 грн 82 коп.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, відповідач проти заборгованості не заперечує, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 190373 грн 82 коп. боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивач про стягнення з відповідача 120536 грн 01 коп. інфляційних збитків, 115047 грн 21 коп. 10 % річних (загальний період з 17.08.2017 по 18.02.2019).

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.7 Договору сторонами встановлений інший розмір процентів річних – 10 %.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 120536 грн 01 коп. інфляційних збитків, 115047 грн 21 коп. 10 % річних (загальний період з 17.08.2017 по 18.02.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 229534 грн 30 коп. 22% річних за користування кредитом.

В силу приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4 та 5 додатку до Договору сторонни передбачили, що у разі порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 календарних днів, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача плату за користування товарним кредитом у розмірі 22% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченного покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та те, що судом встановлено порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 229534 грн 30 коп. 22% річних за користування кредитом (загальний період з 17.08.2017 по 18.02.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивач про стягнення з відповідача 338 359 грн 54 коп. пені (загальний період з 17.08.2017 по 18.02.2019).

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Як вже було встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання перед позивачем. Оскільки пеня передбачена сторонами у Договорі і розрахована позивачем вірно, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 338 359 грн 54 коп. пені (загальний період з 17.08.2017 по 18.02.2019) є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заяви відповідача про зменшення пені до 5000 грн.

Відповідач просить суд врахувати те, що частина боргу в розмірі 726000 грн 26 коп. ним вже погашена, інфляційні та річні компенсують позивачу понесені ним збитки, відповідач знаходиться в складній економічній ситуації.

Позивачем були надані суду письмові заперечення на вказану заяву відповідача. Позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів наявності обставин, які свідчать про існування підстав для зменшення суми пені. Прострочення виконання зобов’язання склало 551 день (станом на 18.02.2018) і на момент розгляду справи борг повністю не погашено. Крім того, відповідачем не подано доказів важкого фінансового становища.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач не зазначив, з яких причин відбулося прострочення з оплати продукції, які передумови слугували порушенню зобов’язання з його боку, в той час як зобов'язання по Договору підлягає обов'язковому виконанню, а за його невиконання Договором передбачена відповідальність. Заборгованість відповідачем на момент розгляду справи не сплачена повністю, а посилання на відсутність коштів не звільняє від обов’язку по оплаті, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик.

Крім того, суд не враховує аргументів відповідача про те, що інфляційні та річні покриють збитки позивача, оскільки зазначені суми не є штрафними санкціями, а також, не зважаючи на часткове визнання відповідачем сум інфляційних та річних, відповідачем такі суми не сплачені позивачу.

Враховуючи все вищезазначене, заява відповідача про зменшення розміру пені є неправомірною, необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Стосовно витрат позивача із сплати судового збору.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 25278 грн 80 коп. коп. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням № 297217 від 21.11.2018 (а.с.13).

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 25278 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору. В заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд вирішити питання щодо повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору, у зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Однак суд дійшов висновку, що позивачем не було зайво сплачено судовий збір. Заява про зменшення позовних вимог була подана позивачем у зв’язку із задоволенням частини позовних вимог відповідачем після пред’явлення позову. Крім того, сам позивач у вказаній заяві зазначає, що таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після звернення до суду

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторонни, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 25278 грн 80 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон” до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» про стягнення 1055988 грн 74 коп. – задовольнити.

2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» про зменшення розміру пені – залишити без задоволення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське» (с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область, 42450, код 30841323) на користь Малого приватного підприємства Фірми “Ерідон” (вул. Леніна, б. 46, с. Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, код 19420704) 190373 грн 82 коп. боргу, 120536 грн 01 коп. інфляційних втрат, 115047 грн 21 коп. 10% річних від простроченої суми, 253103 грн 85 коп. 22% річних за користування товарним кредитом, 376927 грн 90 коп. пені, 25278 грн 80 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати позивачу – Малому приватному підприємству Фірмі “Ерідон” - наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.03.2019.

Суддя ОСОБА_2