Рішення № 80308186, 28.02.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2019 Справа № 920/6/19

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/6/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дамиріс”, м. Харків

до відповідача Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України, Сумська область

про стягнення 40321,54 грн.

Справа розглядається без виклику сторін

встановив:

Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України на свою користь заборгованість за договором підряду від 21.07.2017 № 210717 в сумі 32040 грн. 28 коп., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 6155 грн. 19 коп., штрафу в розмірі 1602 грн. 01 коп. та 3% річних від простроченої суми договору в сумі 524 грн. 06 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2019 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2019 в задоволенні заяви № 23 від 23.01.2019 Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – відмовлено. Розгляд справи призначено на 28.02.2019.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу повернулося на адресу суду. Ухвали, які були надіслані на адресу позивача повернулися до суду з відміткою органу зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач звернувся з заявою № 23 від 23.01.2019, в якій вказує про недоліки акту приймання будівельних робіт та ставить під сумнів відомості, які містяться в ньому, а також просить розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження. В задоволенні даного клопотання суд відмовив, про що 28.01.2019 винесено відповідну ухвалу.

Позивачем 04.02.2017 надано суду відповідь на заперечення відповідача, в якій спростовує заперечення відповідача.

12.02.2019 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№1035 від 12.02.2019) про приєднання доказів, які підтверджують факт часткової оплати відповідачем заборгованості за договором. Зазначені документи судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

21.07.2017 між ТОВ «Дамиріс» та Державним підприємством “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М.Ремесла Національної академії аграрних наук України був укладений договір підряду №210717 від 21.07.2017, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати обумовлені договором роботи на об'єкті відповідача, відповідно до кошторисної документації, а відповідач зобов'язався надати позивачу об'єкт для виконання робіт, передати затверджену кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити роботи.

Відповідно до п. 1.2. договору, вид робіт, котрі виконує підрядник: капітальний ремонт критого тіку в с. Василівка.

Вартість робіт узгоджується сторонами, фіксується у додатку №1 “Договірна ціна” і становить 582040,28 грн. Вартість робіт сплачується замовником виконавцю не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами актів виконаних робіт (п. 2.1., п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.1. договору, виконані згідно з договором роботи підрядник здає замовнику по акту здавання-приймання виконаних робіт по формі КБ-2 та довідкою КБ-3.

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт, який замовник зобов'язаний підписати протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання підрядником акту (п. 3.2. договору).

Мотивована відмова замовника від приймання робіт та підписання акту здавання-приймання робіт підряднику має бути викладена у письмовій формі, зокрема, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання. Якщо замовник не надає протягом 5 (п'яти) робочих днів письмову відмову від підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі і з належною якістю (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, підрядник зобов'язаний: 1) почати виконання робіт після того, як замовник виконає в сукупності наступні умови: надасть підряднику технічне замовлення та документи, передбачені законодавством; надасть об'єкт для виконання робіт в належному вигляді, а саме: вільним від устаткування та сміття; 2) виконати всі роботи, які визначено у договорі та додатках до нього, в повному обсязі, якісно, у встановлені терміни та з дотриманням дійсних в Україні нормативно технічних документів, вимог охорони навколишнього середовища, норм техніки безпеки, пожежної безпеки, охорони праці; 3) здійснити за взаємною згодою з замовником усі додаткові роботи, що виникнуть у ході виконання основних робіт; 4) забезпечити на об'єкті виконання необхідних заходів з техніки безпеки та пожежної безпеки; 5) повідомляти замовника про готові для прийому обсяги робіт щодо об'єкта і об'єкт в цілому.

Пунктом 4.3. договору визначено, що замовник зобов'язаний: узгодити з підрядником технічне замовлення та строк його виконання; забезпечити своєчасне передання підрядникові кошторисної документації та об'єкту на час виконання робіт; забезпечити на об'єкті до початку робіт і в період виконання робіт по цьому договору всі необхідні умови та технологічні вимоги для виконання даного виду робіт; надати підряднику можливість доступу на об'єкт для виконання робіт; забезпечити підрядника для виконання робіт водопостачанням та електроенергією; не пізніше 5-ти днів після отримання виконання робіт підрядником підписати акти виконаних робіт та оплатити виконані роботи.

Сторонами підписано договірну ціну на капітальний ремонт критого тіку в с.Василівка, що здійснюється у 2017 році та локальний кошторис на будівельні роботи № 4-1-1.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В матеріалах справи наявні копії акту приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за 2017 рік на суму 582040,28 грн., що підписані сторонами, підписи скріплені печатками підприємств. Вказані акт та довідка не містять дати їх підписання.

В березні 2017 року роботи на об’єкті були завершені і замовнику були надані для підписання примірники акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. Претензії щодо обсягів та якості виконаних робіт від відповідача не надходили. Зазначені документи були підписані та скріплені печатками підприємств.

Як пояснює позивач в позовній заяві, підписані сторонами акт та довідка містили недоліки, (відсутність дати підписання), тому позивач 16.05.2018 листом за вих. № 16/05-01 надіслав відповідачу для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 на суму 582040,28 грн. від 25.04.2018 (опис вкладення до цінного листа від 16.05.2018, фіскальний чек № 0120149 0090062 від 16.05.2018). Проте, відповідачем підписані акти повернуті відповідачу не були.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст. 4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. Відтиском печатки засвідчується, серед іншого, також справжність підпису її власника. Порядок використання печатки встановлюється її власником самостійно, власник на свій розсуд розпоряджається печаткою, а також самостійно відповідає за її збереження.

Судом встановлено, що сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в на загальну суму 582040,28 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. Підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином відповідач, підписуючи акт та довідку, скріплюючи їх печаткою, погодився з об'ємом та вартістю робіт, виконаних позивачем за договором. Крім того, відповідач частково сплати в суму заборгованості за виконані підрядником будівельні роботи.

Відповідач не подав суду доказів протиправності використання своєї печатки, у зв'язку з чим відсутні правові підстави вважати, що печатка Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України використовувалась не на розсуд відповідача чи всупереч його волі.

Відповідач не спростовує факту виконання робіт позивачем, однак зазначає, що обсяги фактично виконаних робіт не відповідають обсягам вказаним в акті, позивачем завищені ціни деяких матеріалів.

У п. 2.1 договору сторони визначили, що вартість робіт становить 582040,28 грн.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт, їх вартість складає 582040,28 грн., що не перевищує погоджену сторонами у договорі ціну робіт.

Претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт відповідачем не пред'являлось, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни. Докази пред’явлення претензій відсутні в матеріалах справи.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач не подав доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі у строки визначені договором, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 32040,28 грн.

Враховуючи викладені обставини, оскільки відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження пред’явлення позивачу претензій стосовно неналежного виконання робіт, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни, доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 32040,28 грн. заборгованості за виконані роботи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховані 3 % річних в сумі 534,06 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при простроченні розрахунку за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нарахована пеня в сумі 6155,19 грн.

Враховуючи факт невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних, пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 524,06 грн., пені в сумі 6155,19 грн.

Згідно з п. 5.4. договору, за невиконання обов'язку щодо прийняття виконаних робіт та підписання акта приймання-передачі виконаних робіт замовник сплачує підряднику штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми договору.

Позивачем відповідачу нарахований штраф в сумі 1602,01 грн. за не підписання акту КБ-2в від 25.04.2018, що був надісланий відповідачу та не повернутий останнім.

Відповідальність за не підписання акту та не повернення виконавцю робіт, передбачена умовами договору і на даний час примірник підписаного акту не повернутий позивачу, тому вимоги в частинні стягнення з відповідача штрафу є також правомірними і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32040 грн. 28 коп. основного боргу, 6155 грн. 19 коп. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 1602 грн. 01 коп. - штрафу за не підписання акту та 524 грн. 06 коп. – 3% річних.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дамиріс” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Правдинське” Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, буд. 1; код ЄДРПОУ 00497727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дамиріс” (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 1, кімн. 2; код ЄДРПОУ 37459570) 32040 грн. 28 коп. боргу, 6155 грн. 19 коп. - пені, 1602 грн. 01 коп. – штрафу, 524 грн. 06 коп. – 3% річних, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07.03.2019.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Суддя ОСОБА_1