Рішення № 80307996, 20.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 Справа №914/843/17

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Бортник О.Ю. – головуюча суддя, суддів Стороженко О.Ф та ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 1: Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОСОБА_3 – НЛ”, м. Львів,

до відповідача 2: Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

про скасування наказу від 13.10.2016р. № 20, в частині п.2, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв.м по вул.Нечуя-Левицького,19 у м. Львові та передачу його Львівській міській раді.

За участі представників:

від позивача: ОСОБА_5 - представник,

від відповідача 1: ОСОБА_6 – керівник,

від відповідача 2: ОСОБА_7 – представник,

від третьої особи: ОСОБА_8 - представник.

Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-НЛ», м. Львів, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, м. Львів: про скасування наказу від 13.10.2016р. № 20, в частині п.2, щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відповідачем 1; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31886141 від 17.10.2016 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв.м по вул. Нечуя-Левицького, 19 у м. Львові за відповідачем 1; про витребування з чужого незаконного володіння відповідача 1 нежитлового приміщення підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв. м по вул. Нечуя-Левицького,19, у м. Львові та передачу його Львівській міській раді.

Ухвалою суду від 04.05.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач стверджує, що будинок № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові належить на праві власності територіальній громаді міста Львова. Вказане позивач підтверджує витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2008 р., виданим як дублікат на реєстраційне посвідчення від 04.05.1988 р., та Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

Позивач стверджує, що відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 02.09.2008 р., спірні нежитлові приміщення площею 78,2 кв. м залишаються у комунальній власності.

Позивач посилається на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2011р. у справі за позовом ОСББ «Надія-НЛ» до ОСОБА_9, ОСОБА_4 комунальної власності Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання приміщень допоміжними та усунення перешкод у користуванні підвальними приміщеннями, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10.07.2013р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України, встановлено такі обставини: спірні приміщення III, IV (16,7 кв.м), V (1,1 кв.м), VI (6,0 кв.м), XV (19,9 кв.м), XVI (5,0 кв.м), XVII (10,4 кв.м) загальною площею 78,2 кв. м залишились у комунальній власності.

Львівська міська рада, будучи власником житлового будинку №19 по вул. Нечуя-Левицького в м. Львові, правомірно розпоряджалась житловим будинком та передала на баланс ОСББ «Надія-НЛ» лише частину житлового будинку, залишивши у комунальній власності нежитлові приміщення площею 78,2 кв. м.

Спірні приміщення відповідно до згаданого вище рішення суду не відносяться до допоміжних і є нежитловими.

Позивач довідався із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про те, що на спірні нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 77,4 кв. м зареєстровано право приватної власності за ОСББ «Надія-НЛ». Підставою внесення такого запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.10.2016 р. ОСОБА_4 державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Підставою виникнення власності на спірне приміщення вказано наказ № 20, виданий 13.10.2016р. Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області, та технічний НОМЕР_1, виданий 29.07.2016 р. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ч. 1 ст. 321, ст. ст. 355, 387, 1212 ЦК України, ч. 3 ст. 35 ГПК України, п. 4 ч.1 ст. 3, ст. ст. 24, 26, 27, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку».

Позивач також посилається на те, що відповідач 1, здійснюючи державну реєстрацію права власності, не надав жодного документу, який би підтверджував набуття ним, зміну чи припинення його прав на нежитлові приміщення по вул. Нечуя-Левицького, 19, у м. Львові. Наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області та технічний паспорт на об'єкт не є документами, що підтверджують набуття права власності.

Наказ № 20 від 13.10.2016р., виданий відповідачем 2 за результатами розгляду скарги відповідача 1 на рішення державного реєстратора ОСОБА_3 та на підставі висновку комісії. Цим наказом скасовано рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Львівської міської ради ОСОБА_3 індексний номер 31401577 від 15.09.2016 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та в п.2 наказу вирішено здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по заяві про державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна, яку подано ОСББ «Надія-НЛ» (представник - ОСОБА_6Є).

Позивач вказує, що відповідач 2 провів державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за ОСББ «Надія-НЛ» за відсутності документів, які підтверджують набуття ним права на нерухоме майно та на підставі яких проводиться державна реєстрація речових прав, відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач також посилається на приписи ч. 1. ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ч. 2 ст. 382 ЦК України. Згідно з цими правовими нормами спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Позивач вважає, що відповідач-2 провів державну реєстрацію приватної спільної сумісної власності не за співвласниками, а за ОСББ «Надія-НЛ» - юридичною особою, що суперечить положенням ЦК України.

Стислий виклад заперечень проти позову відповідача 1.

Відповідач 1 у відзиві зазначає, що у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові усі квартири приватизовано у період з березня 1994 р. по листопад 2008 р. особами, які у них проживали. Власниками приватизованих квартир створено ОСББ «Надія-НЛ» для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Рішенням загальних зборів власників квартир від 06.08.2008 р. прийнято на баланс ОСББ «Надія-НЛ» житловий будинок № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові. Вказаний будинок передано відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 02.09.2008 р. колишнім балансоутримувачем – ЛКП «Затишне». 17 липня 2013 р. Рішенням загальних зборів співвласників будинку (протокол № 3 від 20.07.2016 р.), вирішено оформити право спільної сумісної власності співвласників будинку в особі ОСББ «Надія-НЛ» на спірні приміщення.

Відповідач 1 уклав Охоронний договір № 106-л-13 на пам»ятку культурної спадщини та зобов»язався використовувати житловий будинок виключно під житлові та допоміжні приміщення, утримувати пам»ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Використання приміщень у цьому будинку відповідно до Охоронного договору в інший спосіб не допускається.

Відповідач 1 вказує, що Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в порушення вимог п. 3 ст. 5, п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 41 Конституції України після реєстрації мешканцями будинку речових прав на квартири у цьому будинку протиправно здійснило у грудні 2008 р. державну реєстрацію права власності на будинок в цілому, разом із приватизованими квартирами, горищем, підвальними нежитловими приміщенням, сходовими клітинами, інженерними мережами тощо.

Відповідач 1 вважає, що Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» розпорядилося будинком № 19 по вул. Нечуя-Левицького, який на той момент перебував у спільній власності фізичних осіб – власників квартир у цьому будинку.

Відповідач 1 стверджує, що у комунальній власності територіальної громади може перебувати лише той багатоквартирний будинок, в якому жодне з приміщень не відчужене на користь фізичних або юридичних осіб (не приватизоване). У інших випадках територіальна громада або виступає одним із співвласників багатоквартирного будинку, або не має відношення до цього будинку у випадку, якщо у ньому приватизовано усі приміщення.

Відповідач 1 вважає, що спірні приміщення не належать до комунальної власності з моменту приватизації у будинку першої із квартир.

Відповідач 1 у відзиві (том справи І, а.с. 51-57) посилається на висновки Вищого господарського суду України, викладені у його постановах у справі № 38/131 від 20.07.2010 р., № 40/25 від 24.03.2011 р., № 2/297 від 10.05.2012 р.

На підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач 1 посилається на норми ст. 1 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 1, 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ст. 382 ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. за № 4-рп/2004 по справі № 1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року за № 14-рп/2011 по справі № 1-22/2011.

Відповідач 1 зазначає, що рішенням Франківського районного суду м. Львова, на яке посилається позивач, не встановлено права власності позивача на спірні приміщення.

Відповідач 1 стверджує, що відповідно до технічного паспорта будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у ньому немає нежитлових (вбудованих) приміщень громадського призначення.

Відповідач 1 вважає, що спірні приміщення належать до допоміжних, оскільки конструктивно в будинку не передбачено централізованого опалення, внаслідок чого власниками квартир експлуатуються прилади індивідуального опалення квартир – газифіковані кахельні пічки та двоконтурні газові котли, димоходи яких підключені до каналів димовидаляння будинку. На відповідача 1 покладено обов»язок з обслуговування загально-будинкових інженерних мереж. У спірних приміщеннях знаходяться чистки в основах каналів димовидаляння всіх квартир будинку, в приміщенні V знаходяться труби та ревізійні пристрої загально-будинкової мережі водопостачання, водовідведення та фекальної каналізації. Усі спірні приміщення не мають окремих входів-виходів на вулицю. Вхід у ці приміщення здійснюється тільки через під»їзди парадних та службових сходів будинку. Ці приміщення не є ізольованими від житлової частини будинку, що виключає можливість їхнього перебування у комунальній власності. Відповідач 1 двічі на рік відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання організовує роботи по обслуговуванню мереж димовидаляння та вентиляції будинку – чищення каналів. Проведення цих робіт вимагає та контролює ПАТ «Львівгаз».

Відповідач 1 вважає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 р. № 4-рп/2004 допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир. Підтвердження права власності на них не потребує здійснення додаткових дій. Ці приміщення з моменту приватизації першої квартири у будинку є спільною сумісною власністю всіх власників квартир.

Без доступу відповідача 1 до спірних приміщень, у яких розташовані загально-будинкові мережі, експлуатація будинку є неможливою.

Крім цього, відповідач 1 вважає, що звертатись до суду з позовом про витребування нерухомого майна може лише власник цього майна, права якого порушено. Позивач не надав доказів належності спірних приміщень йому на праві власності. За таких обставин, позовна заява не містить обгрунтування порушення прав позивача і позовні вимоги є безпідставними.

У поясненнях по справі (том справи І, а.с. 130-132) позивач на обгрунтування своїх заперечень посилається на норми ст. 92 Конституції України, ст. 385 ЦК України, ст. ст. 4, 6 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 3, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Постанову Кабінету Міністрів України № 301 від 20 квітня 2016 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» та на норми цього Порядку, п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. № 56.

Відповідач 1 у своїх поясненнях (том справи ІІ, а.с. 5-6) також посилається, як на доказ того, що спірні приміщення є допоміжними, на ОСОБА_1 від 05.07.2011 р. приймання робіт по заміні з підвального до третього поверху труб водопостачання у будинку, на договори на обслуговування димоходів, чистки яких розташовані у спірних приміщеннях

Стислий виклад заперечень проти позову відповідача 2.

Відповідач 2 у поясненнях з приводу заявлених позовних вимог (том справи ІІ, а.с. 98-106) просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому відповідач 2 посилається на приписи ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач 2 також зазначає, що на момент прийняття рішення (15 вересня 2016 р.) державним реєстратором про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень спірні нежитлові приміщення під обтяженнями не були. За таких обставин, державний реєстратор безпідставно відмовила у проведенні державної реєстрації прав на спірне майно. Наказом, який оскаржується, затверджено рішення комісії щодо задоволення скарги відповідача 1 та скасовано протиправне рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності. Відповідач 2 повідомляє, що 28.03.2017 р. державному реєстратору ОСОБА_3 відмовлено Львівським окружним адміністративним судом у задоволенні позову про скасування наказу № 20 від 13.10.2016 р.

Відповідач 2 вважає, що позивачем протиправно здійснено у грудні 2008 р. державну реєстрацію свого права власності на будинок № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові у той час, як за період з березня 1994 р. по листопад 2008 р. мешканцями будинку приватизовано усі квартири у цьому будинку.

Відповідач 2 вважає спірні приміщеннями іншими технічними приміщеннями житлового будинку, вказує, що у цих приміщеннях є загально-будинкові інженерні мережі.

Відповідач 2 у поясненнях (том справи І, а.с. 158-160) вказує, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на спірні приміщення, відсутні будь-які відомості про державну реєстрацію права власності на них за позивачем.

Відповідач 2 вважає посилання позивача на акт прийому-передачі житлового будинку № 19 безпідставним, оскільки цей акт укладався на виконання розпорядження Франківської районної адміністрації № 1296 від 26.12.2008 р.

Відповідач 2 стверджує, що позивач не є власником спірних приміщень, а тому не є й належним суб»єктом звернення до суду з підстав, визначених статтею 387 ЦК України, жодні права позивача діями відповідача 2 не порушено.

Стислий виклад пояснень позивача на відзив відповідачів (том справи І, а.с. 165-169).

Позивач вказує, що витяг про реєстрацію права власності від 30.12.2008 р. видано як дублікат на реєстраційне посвідчення від 04.05.1988 р. У акті приймання-передачі об»єкта з балансу на баланс відповідач 1 своїм підписом та печаткою підтвердив, що спірні нежитлові приміщення залишаються у комунальній власності. Ці приміщення не є допоміжними відповідно до відомостей акту приймання-передачі. Та обставина, що спірні приміщення не належать до допоміжних, підтверджується рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2011 р., актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 02.09.2008 р., протоколом відповідача 1 за № 3 від 20.07.2016 р., а також тим, що спірні приміщення не мають ознак допоміжних приміщень.

Позивач стверджує, що одній юридичній особі не може належати нерухоме майно на праві спільної сумісної власності (ст. 355 ЦК України).

Стислий виклад заперечень відповідача 2 у поясненнях (том справи І, а.с. 191-195).

Відповідач 2 вказує, що позивач не наводить належних та допустимих доказів, на підставі яких він набув право власності на спірне майно. Франківським районним судом міста Львова питання власності на спірні приміщення у справі № 2-156/11 не вирішувалось. Відповідач 2 також посилається на норми п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку». Відповідач 2 посилається на те, що право спільної сумісної власності на спірні приміщення будинку зареєстровано за усіма співвласниками квартир будинку без визначення їх часток в особі ОСББ «Надія-НЛ» в силу ст. 18 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Стислий виклад додаткового відзиву позивача на пояснення відповідачів (том справи І, а.с. 196-197).

Позивач вказує, що акт приймання передачі від 02.09.2008 р. не міг видаватись на виконання розпорядження Франківської районної адміністрації № 1296 від 26.12.2008 р., оскільки його видано перед цим розпорядженням.

Позивач повідомляє, що в спірних приміщеннях станом на 15.12.1981 р. знаходились квартири № 7 та № 9, що встановлено ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.07.2013 р. у справі № 465/2-156/11.

Позивач також посилається на норми ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі.

У судових засіданнях оголошувались перерви та судові засідання у справі відкладались з підстав, наведених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 19.06.2017 р. за клопотанням позивача виправлено описку, допущену в ухвалах Господарського суду Львівської області від 04.05.2017 р. та від 22.05.2017 р. Ухвалою суду від 26.06.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи № 914/843/17. Внаслідок автоматичного визначення складу колегії суддів, членами колегії суддів з розгляду справи № 914/843/17 визначено суддів Іванчук С.В. та Горецьку З.В. Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду. Судом задовольнялись клопотання сторін про долучення до матеріалів справи доказів. У зв»язку з перебуванням станом на 28.08.2017 р. суддів Бортник О.Ю. та Іванчук С.В. у відпустці судове засідання 28.08.2017 р. не відбулося, внаслідок автоматичної заміни складу колегії суддів суддю Іванчук С.В. замінено на суддю Фартушка Т.Б. Ухвалою суду від 12.10.2017 р. продовжено строк вирішення справи на 15 днів. Ухвалою суду від 06.11.2017 р. призначено проведення експертизи у справі № 914/843/17 та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 23.01.2018 р. поновлено провадження у справі з підстав, наведених в ухвалі суду, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 13.02.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про доручення проведення експертизи ФОП ОСОБА_10 Проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 06.11.2017 р., доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі до повернення матеріалів справи з експертизи. На вирішення експертної установи судом поставлено такі питання: чи розміщено у приміщеннях підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв.м, що знаходяться у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині приміщення, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення? Якщо так, то вказати, що саме з переліченого вище знаходиться у цих приміщеннях і вказати в яких саме приміщеннях? Чи є приміщення підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв. м, що знаходяться у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові приміщеннями загального користування? Чи призначені приміщення підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв .м, що знаходяться у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові для забезпечення експлуатації будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові та побутового обслуговування його мешканців? Які з приміщень підвалу під інд. III, IV, V, XV, XVI загальною площею 77,4 кв. м є ізольованими приміщеннями в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об”єктами нерухомого майна?

03.10.2018 р. на адресу суду надійшов Висновок Експерта № 1483 судової будівельно-технічної експертизи, складений 28 вересня 2018 р. Експертом зроблено такі висновки:

1. В усіх приміщеннях підвалу (враховуючи дані проведеного огляду представленні для дослідження приміщень, які є об'єктами дослідження згідно ухвали суду, та згідно поставлених перед судовим експертом питань) під № ІІІ, IV, V, XV, XVI (загальною площею 77,4кв.м., згідно даних технічного паспорта), які є об'єктами дослідження, знаходяться несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні елементи (конструкції) будинку. Також, в даних приміщеннях, згідно візуально проведеного огляду та наданих на дослідження матеріалів справи, знаходиться сантехнічне обладнання (в приміщенні № V) та отвори (люки для чистки вентиляційних та димових каналів (до деяких з них підключено опалювальні прилади з квартир), які обслуговують більше одного приміщення (житлового та (або) нежитлового приміщення. В даному випадку під «нежитловим приміщенням» судовим експертом маються на увазі приміщення не призначені для проживання людей), а саме: в приміщенні № ІІІ (Блок 7) влаштовано отвір (люк) для чистки вентиляційного каналу, який підключено до приладів квартири, що знаходиться на 1-му поверсі житлового будинку; - в приміщенні № IV (Блок 8) влаштовано отвори (люки) для чистки димових каналів, які підключені до приладів квартири, що знаходиться на 3-му поверсі житлового будинку; - в приміщенні № V влаштовано сантехнічне обладнання, зокрема труби водопостачання та водовідведення (відповідно до описової частини висновку); - в приміщенні № XV (Блок- 3) влаштовано отвори (люки) для чистки димових каналів, які підключені до приладів квартири на 1-му поверсі житлового будинку та приміщення підвалу № ХVІ; - в приміщенні № ХVІ (Блок 2) влаштовано отвори (люки) для чистки димових каналів, які підключені до приладів квартир, що знаходяться на 2-му та 3-му поверхах житлового будинку.

Що стосується механічного обладнання даних приміщень, то згідно даних проведеного огляду, таке відсутнє (примусова вентиляція в приміщенні № V, станом на час проведення огляду, не працювала), електричне обладнання, в досліджуваних приміщення, не впливає на функціонування електрики будинку.

2. Приміщення підвалу під № ІІІ, IV, V, XV, XVI (загальною площею 77,4 кв. м., згідно даних технічного паспорта), що знаходяться у житловому будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові, можна класифікувати як допоміжні приміщення даного будинку (згідно Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» [1], ЦПК [2], Наказу «Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» [4] та вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» (зі змінами) [5]), так, як вони призначені для побутового обслуговування та забезпечують його нормальну експлуатацію (див. дослідницьку Висновку по 1-му питанню), а відтак є приміщеннями спільного користування мешканців даного житлового будинку.

3. Приміщення підвалу під № ІІІ, IV, V, XV, XVI (загальною площею 77,4 кв. м згідно даних технічного паспорта), які є об'єктами дослідження, не є ізольованими приміщеннями (не мають окремих виходів на зовні, відсутнє інженерне забезпечення, що функціонує окремо від інших приміщень житлового будинку), належать до житлового фонду (згідно вимог Житлового кодексу [3] та ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» (зі змінами) [5]) і не є самостійними об'єктами нерухомого майна.

Ухвалою суду від 12.10.18 р. поновлено провадження у справі. У зв»язку із закінченням терміну повноважень судді Горецької З.В., внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду справи у складі колегії суддів замість судді Горецької З.В. визначено суддю Стороженко О.Ф.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення додаткової експертизи.

Ухвалою суду від 11.12.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв»язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фартушка Т.Б., внаслідок повторного автоматизованого розподілу судової справи для розгляду справи у складі колегії суддів замість судді Фартушка Т.Б. визначено суддю Мазовіту А.Б.

У зв»язку із перебуванням судді Стороженко О.Ф. у відпустці розгляд справи по суті 05.02.2019 р. не відбувся. Ухвалою суду від 07.02.2019 р. розгляд справи призначено на 18.02.2019 р. У судовому засіданні 18.02.2019 р. оголошувалась перерва до 20.02.2019 р.

Мотивувальна частина рішення.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно з нормами статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2000 у справі № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (в редакції, чинній на час передачі будинку на баланс відповідача на підставі ОСОБА_1 приймання передачі від 02.09.2008 р. (том справи І, а.с. 25-26), а також на час приватизації квартир у будинку), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Вказані норми є спеціальними відносно норм Закону у України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" щодо визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Визначальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи відносяться спірні приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеним у його постанові від 18 липня 2018 р. у справі № 916/2069/17.

Суд на підставі Висновку експерта № 1483 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 28 вересня 2018 р., (том справи ІІ, а.с. 156-163) встановив, що спірні приміщення належать до допоміжних приміщень будинку № 19 по вулиці Нечуя-Левицького у м. Львові. В усіх спірних приміщеннях підвалу знаходяться несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні елементи (конструкції) будинку. У цих приміщеннях знаходиться сантехнічне обладнання (в приміщенні № V) та отвори (люки) для чистки вентиляційних та димових каналів, які обслуговують більше одного приміщення (житлового та (або) нежитлового приміщення. Спірні приміщення підвалу під № ІІІ, IV, V, XV, XVI (загальною площею 77,4 кв. м., згідно даних технічного паспорта), що знаходяться у житловому будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові, можна класифікувати як допоміжні приміщення даного будинку (відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Наказу «Про затвердження Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій» та вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» (зі змінами), так, як вони призначені для побутового обслуговування та забезпечують нормальну експлуатацію будинку.

Приміщення підвалу під № ІІІ, IV, V, XV, XVI, загальною площею 77,4 кв. м, не є ізольованими приміщеннями (не мають окремих виходів на зовні, вхід/вихід здійснюється на зовні безпосередньо через під»їзди житлового будинку, відсутнє інженерне забезпечення, що функціонує окремо від інших приміщень житлового будинку), належать до житлового фонду і не є самостійними об'єктами нерухомого майна.

З п. 5.1. Охоронного Договору на пам»ятку культурної спадщини від 17 липня 2013 р. № 106-л-13 (том справи І, а.с. 59) вбачається, що використання житлового будинку-пам»ятки № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові можливе виключно під житлові та допоміжні приміщення (підвали).

Згідно з наявним у матеріалах інвентаризаційної справи, квартал № 28, актом загального огляду житлового будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові (а.і.с. 76) від 13.11.1981 р., будинок побудовано до революції.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій будівельних креслень спірних приміщень (том справи ІІ, а.с. 149) вказані приміщення при будівництві будинку проектувались як підвали (півпідвали) і погреби, позначені на будівельних кресленнях як «sutereny i piwnice».

Згідно з копією титульного аркуша та п. 13 розділу «Загальні відомості про будівлю» Технічного паспорта на будинок № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові (том справи І, а.с. 75 на звороті), у будинку відсутні торгівельні приміщення, установи, промислові площі.

Відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку № 19 (Форма № 6а на житлові будинки, які не мають вбудованих приміщень), котра знаходиться у матеріалах справи (том справи І, а.с. 67-68) та у матеріалах інвентаризаційної справи, квартал № 28 (а.і.с. 92-93) підвальні приміщення ІІІ, IV, XV, XVI позначено як службові, приміщення V – як туалет.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об»єкта нерухомого майна за номером 92241355 від 18.07.2017 р. (том справи ІІ, а.с. 9-14) та Довідкою Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.01.2014 р. № 89 (том справи І, а.с.72-73), усі житлові квартири в будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові приватизовано та вони перебувають у приватній власності (у тому числі спільній частковій та спільній сумісній).

Представниками позивача та відповідача 1 у судових засіданнях зазначено, що жодна із житлових квартир у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові не перебуває у комунальній власності. Докази існування у будинку житлових квартир, які перебувають у комунальній власності, у матеріалах справи відсутні та сторонами і третьою особою суду не подані.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не подані докази того, що майнові права власників приватизованих квартир на допоміжні приміщення припинено, а також що ці права, чи їх частина, перейшли до позивача.

З огляду на викладені обставини, наведені вище норми права та судову практику, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази для висновку суду про те, що на час завершення приватизації усіх житлових квартир у житловому будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові, спірні нежитлові приміщення підвалу цього будинку перебували у комунальній власності. За таких обставин, у суду, на день вирішення справи, відсутні правові підстави для висновку про те, що відповідачами порушено право комунальної власності позивача на спірні нежитлові приміщення і це право потребує захисту.

При розгляді цієї справи та вирішенні спору у справі суд також застосовує на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України практику Європейського суду з прав людини як джерело права, а саме: висновки цього суду, викладені у п.п. 51, 52 та 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 р. (остаточне 10.05.2011 р.). У цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що протягом певного часу після прийняття нового приватизаційного законодавства (України) існувала неоднозначна практика судів, про що свідчать приклади судових рішень, надані заявниками. Суд висловив своє розуміння того, що органи влади, зокрема національні суди, потребували певного часу для того, щоб у новій ситуації напрацювати відповідну практику з вирішення питань про експлуатацію допоміжних приміщень. Однак, Суд зазначив, що труднощі тлумачення застосовного законодавства протягом перехідного періоду стали предметом розгляду Конституційного Суду України, який зрештою дав роз'яснення цього питання, визнавши наявність у власників приватизованих квартир автоматичного права часткової власності на допоміжні приміщення відповідного будинку.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що не існувало чітких законодавчих положень, які були б підставою для припинення прав власників квартир на допоміжні приміщення їхнього будинку.

Суд також зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд не бере до уваги рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.09.2011 р. у справі № 2-156/11, яким відмовлено ОСББ «Надія-НЛ» у позові, у тому числі й до мешканців будинку № 19, про визнання спірних приміщень допоміжними та усунення перешкод у користуванні ними, з огляду на викладене вище. Вказане рішення суд не бере до уваги ще й з тих мотивів, що ОСББ «Надія-НЛ» відмовлено Франківським районним судом у задоволенні позову в зв»язку з тим, що воно не довело факт розташування у спірних приміщеннях інженерних комунікацій та технічних пристроїв, мережі водопостачання і водовідведення та не надало доказів про належність спірних приміщень станом на 2011 рік саме йому, позовна заява не містила обгрунтування порушень прав ОСББ «Надія-НЛ». Однак, вказане судове рішення не стосувалось спору про підтвердження судом права комунальної власності на спірні приміщення в порядку ст. 392 ЦК України. У цьому рішенні лише констатовано, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.12.2008 р. будинок № 19 перебуває у комунальній власності і належить територіальній громаді м. Львова. Тоді як наявні у матеріалах справи № 914/843/17 на день прийняття рішення докази, у тому числі й ті, які не досліджувались Франківським районним судом при прийнятті рішення у справі № 2-156/11, свідчать про те, що спірні приміщення належать до допоміжних приміщень і не можуть перебувати у комунальній власності.

Посилання позивача на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10.07.2013 р. у справі № 465/2-156/11 не мають відношення до справи. Спір у справі стосується нежитлових приміщень підвалу, а не житлових квартир № 7 та № 9. Доказів існування у будинку № 19 по вул. Нечуя-Левицького у м. Львові квартир № 7 та № 9 станом на день звернення позивача з позовом до суду у матеріалах справи та у матеріалах інвентаризаційної справи на будинок немає. Сам факт облаштування у підвалах будинку станом на 1981 рік житлових квартир не свідчить про відсутність у спірних нежитлових приміщеннях станом на момент звернення позивача з позовом та на момент вирішення справи судом загально-будинкового обладнання та інженерних мереж тощо, наявність яких дає підстави вважати ці приміщення допоміжними.

Суд не бере до уваги Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 21459690 від 30.12.2008 р. (том справи І, а.с. 24) з тих підстав, що його видано як дублікат на реєстраційне посвідчення від 04.05.1988 р. За таких обставин, цей витяг відображав реальний стан обставин, які існували на 04.05.1988 р. Тоді як з Довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.01.2014 р. № 89 (том справи І, а.с.72-73) вбачається, що приватизація перших квартир у будинку відбулась у березні та грудні 1994 р. Остання державна реєстрація права власності на одну із квартир у згаданому будинку (№ 3а) мала місце 11.11.2008 р. на підставі Договору купівлі-продажу за № 2357. Таким чином, станом на 30.12.2008 р. згаданий Витяг, у якому зазначено про належність цілого житлового будинку № 19 до комунальної власності, не відповідав дійсному стану справ на 30.12.2008 р. і стосувався обставин, які мали місце ще 04.05.1988 р., тобто до початку приватизації квартир. Крім цього, наявність такого витягу та рішення Франківського (Радянського) райвиконкому м. Львова № 271 від 26.05.1987 р. не змінює правового статусу спірних приміщень станом на день вирішення справи судом, за умови встановлення у справі визначеного законом юридичного факту належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у його постанові від 18 липня 2018 р. у справі № 916/2069/17.

Суд не бере до уваги наявний у матеріалах справи ОСОБА_1 приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 02.09.2008 р., як доказ належності спірних приміщень на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова. Вказаний акт не є правовстановлюючим документом, що засвідчує вчинення правочину, з якого відповідно до законодавства України може виникати право комунальної власності на нерухоме майно. Цей акт не змінює правової природи власності на спірні приміщення та правового статусу спірних приміщень, а лише засвідчує факт передачі будинку від одного підприємства житлово-комунального господарства до іншої юридичної особи, створеної для забезпечення експлуатації цього будинку, користування квартирами, нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку.

Суд не бере до уваги висловлені представником позивача у судових засіданнях заперечення щодо невідповідності фактичної кількості люків для чищення кількості прочисток каналів у будинку та щодо того, що деякі із вентиляційних каналів будинку не діють. Вказані доводи не спростовують висновку експерта № 1483 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 28 вересня 2018 р., не ставлять правильність цього висновку під сумнів, не свідчать про його необгурнтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо. Та обставина, що деякі з наявних у будинку каналів, можливо, не використовуються не спростовує їх фактичної наявності. Зрештою, власники квартир вправі відновити у майбутньому використання мереж, які тимчасово, з тих чи інших мотивів, ними не використовуються.

Зазначеним вище у сукупності спростовуються решта доводів та аргументів позивача, наведених ним на підтвердження факту порушення відповідачами у справі права комунальної власності позивача на спірні приміщення.

Судові витрати у справі на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) до Об”єднання співвласників багатоквартирного будинку “ОСОБА_3 – НЛ” (79013, м. Львів, вул. Нечуя-Левицького, буд.19, ідентифікаційний код 36079164), до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, буд. 1, ідентифікаційний код 34942940 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька,15, ідентифікаційний код 25558625) відмовити повністю.

2. Судові витрати у справі покласти на Львівську міську раду (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896).

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через Західний апеляційний господарський суд протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Головуючий суддя Бортник О.Ю.,

Суддя Стороженко О.Ф.

Суддя Мазовіта А.Б.