Ухвала суду № 80306642, 04.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/712/18

Провадження № 2-п/522/150/19

УХВАЛА

04 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді – Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.,

розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» 21.02.2019 року звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заява мотивовано тим, що суд першої інстанції стягнув солідарно з ТОВ «Вікторі Тур» грошові кошти за неіснуючими між сторонами зобов’язання, адже між заявником та ОСОБА_1 ніколи не велися переговори та не укладалися договори щодо надання туристичних послуг.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року заява ТОВ «Вікторі Тур» призначена до розгляду на 04.03.2019 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Представник ТОВ «Вікторі Тур» ОСОБА_3 наполягала на скасування заочного рішення, у зв’язку з відсутністю між сторонами будь-яких правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали заяви про перегляд заочного рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, законодавець для скасування заочного рішення суду передбачає сукупність умов, а саме неявка в судове засідання з поважних причин та істотне значення доказів для вирішення справи.

Судом встановлено, що 07.11.2018 року суддею Загороднюком В.І. ухвалено заочне рішення, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 19 877 гривень та судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що судові повістки та процесуальні документи, що направлялися на адресу ТОВ «Вікторі Тур» поверталися до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.43, 66). Проте, директор ТОВ «Вікторі Тур» ОСОБА_2 подавала до суду 14.09.2018 року заяву про залишення позову без руху (а.с.71). Надалі, ОСОБА_2 отримала повістку з викликом у судове засідання на 07.11.2018 року, підписавши 28.09.2019 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення особисто від себе та від ТОВ «Вікторі Тур» як його директор (а.с.82. 83).

Таким чином, з матеріалі справи вбачається, що відповідачі достеменно знали про розгляд справи в суді, проте жодних заперечень, відзиву чи заяв про відкладення розгляду справи суду не надавали.

Суд враховує, що заявником не додано доказів, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача та які мають мати істотне значення для правильного вирішення спору для можливості скасування заочного рішення відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказуючи на відсутність правовідносин між ТОВ «Вікторі Тур» та ОСОБА_1 заявником не подано жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, про відсутність обох вимог для проведення перегляду заочного рішення суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - справа "Желтяков проти України" (п.42-43) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на те, що заявник докази, які б мали істотне значення для вирішення спору суду не надав, зважаючи на те, що відповідачі знали про судовий розгляд, з врахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо остаточності рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Вікторі Тур» про перегляд заочного рішення, а значить заява підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 89, 258-260, 287, 288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Тур» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Роз’яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 06.03.2019 року.

Суддя: В.Я.Бондар