Ухвала суду № 80305748, 19.02.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/25946/15-ц

Номер провадження 2/522/804/19

УХВАЛА

19 лютого 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності , визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності.

21.11.2018р. представником ОСОБА_1 було подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Метою призначення експертизи відповідно до клопотання є визначення того, чи є нежитлове приміщення під №204 (загальна площа 47 кв.м.) та квартира №210 (загальна площа 49,1 кв.м.). що розташована за адресою:м. Одеса, вул. Літературна буд. 12, одним й тим самим об’єктом нерухомості, для підтвердження того, що у приміщені не проводились жодних реконструкцій, не змінювались геометричні розміри спірного приміщення з моменту незаконного вибуття майна з власності ОСОБА_1

19.02.2019р. були подані заперечення Відповідача щодо задоволення клопотання про призначення судової експертизи.

В судовому засіданні представник позивача клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи підтримав, просив його задовольнити.

Представник ОСОБА_2 у судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання надавши письмовій відзив.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

З огляду на те, що зазначені обставини, які Позивач хоче встановити за допомогою експертизи вже були встановлені в ході розгляду справи №522/11737/14, а саме встановлено, що майно Позивача не збігло ні фактично, ні юридично, а також те, що майно ОСОБА_2О є новоствореним. Повторне дослідження цих обставин не потребується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими" не доводяться при розгляді справи.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. (Постанова Вищого господарського суду України (далі – ВГСУ) від 17.12.2015 у справі №923/694/15)

Між тим необхідно вказати, що преюдиційним може бути судове рішення, навіть для учасників провадження, де суб’єктний склад сторін не є повністю тотожнім, однак чітко стосується конкретного учасника або встановлює певну обставину (Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17).

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99р. у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та с вобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду. Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, суд вважає клопотання представника ОСОБА_1 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи не обґрунтованим і відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 82, 260, 261 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним нікчемного правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя