Рішення № 80301202, 06.03.2019, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/167/19

Провадження № 2/576/137/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про визнання права власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07 жовтня 2012 року померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки у розмірі 6,32 га умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області (с. Первомайське). Зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 отримала у спадок та фактично прийняла від померлого чоловіка ОСОБА_4, який помер 03 березня 1999 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку, він звернувся до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 йому відмовлено, у зв’язку з відсутністю документа, який встановлює право власності спадкодавця на спадкове майно. Тому змушений звернутися на загальних підставах з даним позовом до суду.

У судове засідання позивач та його представник не з’явились, при цьому представник позивача подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, при цьому подав заяву про відсутність заперечень на позов та слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що позивач позов підтримав, відповідач проти задоволення позову не заперечував, тому розгляд даної справи по суті був проведений, відповідно до статті 198 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у підготовчому судовому засіданні за правилами частини третьої статті 200 ЦПК України.

У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено, 03 березня 1999 року в с. Первомайське Глухівського району Сумської області помер ОСОБА_5 (а.с.7).

З повідомлення відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06.06.2018 за № 421/103-18 вбачається, що ОСОБА_5, який помер 03.03.1999, за життя одержав Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія СМ № 0054697, зареєстрований під № 311 від 18.06.1996 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), розташованої на території Березівської сільської ради (колишнє САПТЗТ «Завєти Леніна»), в розмірі 6,32 умовних кадастрових гектарів. Сертифікат виготовлений на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації №226 від 31.05.1996. Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 не одержував. Вартість земельної частки (пай) по сертифікату на території Березівської сільської ради (колишнє САПТЗТ «Завєти Леніна»), станом на 01.01.2018 складає 116327,1 грн. станом на 01.01.1999 (рік смерті власника сертифікату) складає 28916 грн. (а.с.9).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування” №7 від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Після смерті ОСОБА_4, прийняла спадщину його дружина, ОСОБА_3, оскільки на день смерті спадкодавця була зареєстрована в одному будинку і проживала разом з ним, що посвідчується довідкою Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області № 03-07/7/360 від 14.05.2018. Також, від імені ОСОБА_4 у виконкомі Первомайської сільської ради було посвідчено заповіт від 11.11.1994 за № 103, який на день смерті спадкодавця не скасовувався і не змінювався (а.с.11).

Згідно заповіту посвідченого секретарем Первомайської сільської ради Глухівського району від 11.11.1994 ОСОБА_6 заповів все належне йому майно доньки, ОСОБА_7 (а.с.18).

За змістом частин першої та п’ятої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття). Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом також встановлено, що 07 жовтня 2012 року в с. Первомайське Глухівського району Сумської області померла ОСОБА_3 (а.с.8).

За змістом заповіту, посвідченого секретарем Первомайської сільської ради Глухівського району від 16.08.2007 ОСОБА_3 заповіла все належне їй майно сину, ОСОБА_1 (а.с.16).

Із заяв ОСОБА_7 від 11.06.2018 вбачається, що вона відмовляється приймати спадщину після померлої матері, ОСОБА_3, та померлого батька ОСОБА_4 (а.с.19-20).

Згідно свідоцтва про народження серії ГД № 609869 від 01.02.1957 вбачається, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5 і ОСОБА_3 (а.с.6).

За змістом частин першої та п’ятої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття). Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Спадщину за заповітом ОСОБА_3 позивач частково прийняв, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 від 29.05.2018 (а.с.17).

Оскільки ОСОБА_3 належним чином прийняла спадщину ОСОБА_4 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, а дана спадщина належить їй з часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 525 ЦК УРСР є днем смерті ОСОБА_4., а позивач відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) є спадкоємцем за заповітом, інших спадкоємців немає, а тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3., яка прийняла спадщину ОСОБА_4

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Отже, після смерті ОСОБА_4 всі належні йому права та обов’язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останньому перейшли до його дружини ОСОБА_3 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, а після її смерті всі належні їй права та обов’язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останній, перейшли до її спадкоємця за заповітом, яким є позивач.

Оскільки судом встановлено, що позивач набув у порядку спадкування за заповітом право власності на земельну частку (пай), розташовану на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області (с. Первомайське), площею 6,32 умовних кадастрових гектара, що належала ОСОБА_4 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0054697, однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 126, 1218, 1220, 1225, 1235, 1236, 1261, 1269, 1273 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, п.і. 40022, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області (вул. Центральна, буд. 1, с. Береза, Глухівський район, Сумська область, п.і.41437, код ЄДРПОУ 04390624 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, п.і. 40022, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, померлої 07 жовтня 2012 року, яке складається із земельної ділянки площею 6,32 умовних кадастрових гектарів, розташованої на території Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області (с. Первомайське).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур