Рішення № 80298728, 11.02.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2347/18

Провадження №2/639/201/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08.05.2018 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» (змінено назву на Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк») з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 80 196, 50 грн. за кредитним договором № б/н від 06.06.2011 року та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.06.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифами ОСОБА_4 складає між ним та банком договір.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 31.03.2018 року становить 80 196, 50 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.05.2018 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання.

07.08.2018 року представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подано відзив на позов АТ КБ «Приватбанк», в якому остання зазначила, що позовні вимоги, які викладені в позовній заяві щодо стягнення заборгованості, є необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Позивач, пред’явивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру. 06.06.2011 року дійсно відповідачем ОСОБА_3 було підписано Анкету-заяву, за якою він отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту та був повідомлений про сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Дані кошти, а також відсотки за користування коштами відповідач вважає, що повністю повернуті. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, надав письмові докази, які не відповідають чинному законодавству, а тим більше копії документів, які зовсім не можливо прочитати. Розрахунок заборгованості також не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Що стосується нарахованої заборгованості по процентам за користування кредитом, то вони є надуманими, неправомірними та такими, що вводять суд в оману, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви, процентна ставка на рік на суму залишку заборгованості становить - 30%. Але виходячи з розрахунку заборгованості з незрозумілих причин процентна ставка 01.09.2014 року змінилась на 34,80%, а з 01.04.2015 року - на 43,20 %. Крім того, строк дії картки, ніде не зазначено, таким чином, з дати (строку дії картки) розпочав перебіг строк позовної давності щодо вимог позивача. Отже, представник позивача вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до позовних вимог, у задоволенні яких відмовити.

Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» 11.09.2018 року надано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3, в якій представник позивача вказує наступне, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно ї здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання - ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_4 складають між ним і ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг, укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Представник позивача також зазначив, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що-за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги банку, є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 06.06.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, яка заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна. 55 днів пільгового періоду», підписану відповідачем власноруч, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті ОСОБА_4. Разом з тим, з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача та задоволення позову у повному обсязі.

26.11.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про витребування доказів у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зобов’язано Акціонерне товариство ОСОБА_2 «ПриватБанк» надати суду відповідні докази. Судове засідання відкладено.

Представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 долучено до матеріалів цивільної справи письмові пояснення, в яких остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, в тому числі з посиланням на судову практику.

В судове засідання 11.02.2019 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала посилаючись на обставини, викладені у відзиві та письмових поясненнях, зазначила, що їй не відома сума тіла кредиту, яку її довіритель не повернув банку.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ПАТ КБ «ПриватБанк» змінило тип товариства з публічного на приватне та назву на Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов’язаних зі зміною назви.

Судом встановлено, що 06.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 06.06.2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.9-34).

Судом встановлено, що в подальшому будо збільшено встановлений кредитний ліміт до 5000 гривень, крім того, в подальшому, згідно з Тарифами банку базова відсоткова ставка становила 2,9 % на місяць (34,8 % річних), а з 01 квітня 2015 року процентна ставка встановлена у розмірі 3,6 % в місяць (43,2% на рік), що підтверджується наказом Банку СП -2015-6552838 від 18.02.2015 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором кредиту виконував не належним чином, у зв’язку з чим станом на 31.03.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 80 196, 50 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 4 503,49 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 67 897,94 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 3 500,00 грн.; штрафи відповідно до пункту 2.1.2.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн (фіксована частина) та 3795, 07 (процентна складова), що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 6-8).

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то рахується, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попередньої повідомлення клієнта.

В пунктах 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та правил зазначено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (пункт 2.1.1.2.4 Умов та правил).

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.6 Умов та правил клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Укладання Договору здійснено сторонами за принципом укладання між ОСОБА_4 і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч.2. ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв’язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Відповідачем ОСОБА_3 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач згоден з тим, що ця заява, разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач зобов’язався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті «ПриватБанку».

Підписавши заяву сторони зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_4 банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті ОСОБА_4 (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Отже ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, зміст якого зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та ОСОБА_4. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

ОСОБА_4 виконав свої зобов’язання, надавши позичальнику кредитні кошти у вищезазначеному розмірі.

Згідно вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», що підтверджується відповідною довідкою позивача, не спростовано належними та допустимими доказами.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» клієнт ОСОБА_3 згідно кредитного договору б/н від 06.06.2011 року отримав картки №5577212706437392, №4149437819502335 зі строком дії пере випущеної картки до останнього дня 08.2016 року (а.с.143). Позивачем надана копія фотокартки клієнта з фото (а.с.142)

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов’язання. Зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_4 на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов'язань надано розрахунок заборгованості за договором. Додатково додається виписка по рахунку, в якій відображені всі операції зі зняття грошових коштів, погашення та нарахування відсотків і неустойки (а.с.137-141).

У постанові НБУ № 705 від 05.11.2014 року «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».

Отже позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення договору та наявність заборгованості, що не спростовано будь-якими доказами з боку відповідача та його представника.

При цьому представником відповідача подана заява про застосування строку позовної давності.

За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Встановлено, що в рамках укладеного сторонами 06.06.2011 року кредитного договору б/н, відповідач отримав картки №5577212706437392, №4149437819502335 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2016 року.

ПАТ КБ «Приват Банк» з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом звернувся з позовом 08.05.2018 року, тобто в межах строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, однак вважає, що сума визначеної в позові заборгованості підлягає зменшенню.

Так, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Саме такі правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Отже, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача фіксованої частини та процентної складової штрафу, що зазначені у розрахунку, як складові заборгованості, не ґрунтуються на законі, тому задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача щодо необґрунтованого збільшення відсоткової ставки банку та його необізнаність про вказав умови спростовую наступним.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно роз’яснень, що містяться у Постанові Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір. При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_4 та інших невід`ємних частин Договору. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись ОСОБА_4 за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. До обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. У разі незгоди зі змінами Правил та/або ОСОБА_4 Клієнт зобов'язаний надати ОСОБА_4 письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_4, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Отже, кредитний договір від 06.06.2011 року містить умови, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору.

Під час дії кредитного договору процентна ставка по кредиту змінювалась, що підтверджується відповідними наказами банку.

Відповідач повідомлявся про зміну процентної ставки (а.с. 135,136).

Належних та допустимих доказів того, що відповідач подавав заяву про розірвання кредитного договору матеріали справи не містять, що свідчить про згоду останнього зі змінами ОСОБА_4. Після підвищення процентної ставки відповідач продовжував користуватися карткою.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо незаконності одностороннього збільшення банком відсотків за користування кредитом, адже Умовами та правилами передбачено зміну розміру відсоткової ставки за кредитом банком за умови інформування позичальника. Зазначене стосується і зміни кредитного ліміту.

Визначаючи суму стягнення суд виходить з того, що перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту по картковому рахунку в цілому починається зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Отже, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.06.2011 року у сумі 75 901,43 грн., з яких заборгованість за кредитом – 4 503,49 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 67 897,94 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 3 500,00 грн. В частині стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів в розмірі 500 грн. (фіксована складова) та 3 795,07 грн. (процентна складова) суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на викладені вище обставини.

На підставі ст.141 ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідачів понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які задоволені на 94,6%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого останнім судового збору в розмірі 1 666,85 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.06.2011 року у сумі 75901 (сімдесят п’ять тисяч дев’ятсот одна) гривня 43 копійки, з яких: заборгованість за кредитом – 4 503,49 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 67 897,94 грн.; заборгованість за пенею та комісією – 3 500,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) гривень 85 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299;

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН №693341, виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 22.09.2004 року, ІПН: НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення складено 06.03.2019 року.

Суддя Н.В. Баркова