Рішення № 80297133, 27.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6509/17

Номер провадження 2/404/2468/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді –Панфілової А.В.

за участю секретаря - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1, до 2014 року перебувала у шлюбі з чоловіком ОСОБА_2. Від шлюбу 07 березня 2014 року народився син - ОСОБА_3.

У зв'язку з початком в 2014 році збройної військової агресії Російської Федерації, яка полягала в окупації цією державою Автономної Республіки Крим та початком військових дій на Сході України, що поставило під загрозу безпеку державної незалежності та територіальну цілісність України, чоловік, на той момент старший лейтенант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В2336, де служив на посаді командира групи спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення.

Під час проходження військової служби з метою виконання бойового завдання чоловік, Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 31.05.2014 року № 13 31 травня 2014 року був направлений в службове відрядження в базовий табір штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання службових (бойових) завдань.

30 липня 2014 року внаслідок бойових чоловік героїчно загинув. ОСОБА_4 із Наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) від 09 листопада 2015 року №260 ОСОБА_2, загинув 30 липня 2014 року в результаті ушкодження внаслідок військових дій в зоні проведення антитерористичної операції. Також, згідно вказаного Наказу смерть чоловіка була визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Смерть чоловіка завдала позивачу та маленькій дитині не тільки значної психологічної травми, але призвела до психічного зриву, адже після трагічної загибелі чоловіка, маленький син залишився напівсиротою, і цю безповоротну втрату неможливо компенсувати ніякими грошовими коштами, адже син вже ніколи не побачить свого батька.

Смерть чоловіка була встановлена лише на підставі судової експертизи, при цьому для того, щоб встановити та ідентифікувати померлого чоловіка у маленького сина також було відібрано зразок біологічного матеріалу, що на думку позивача також призвело до додаткових психологічних страждань.

Стверджує, що на даний час постала проблема виховати та поставити на ноги дитину абсолютно самостійно. Через тривожні думки почала погано спати, постійно плаче та знаходиться у пригніченому стані, що також помічає син.

Всі ці побоювання про своє майбутнє, майбутнє свого сина, а особливо про негативні наслідки трагічної смерті чоловіка і їх відображення на психічній та психологічній стороні здоров'я сина призвели до того, що почала відчувати значне погіршення стану свого здоров'я, почали проявлятись напади головного болю, підвищення тиском, стала дратівливою та нервовою, не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки, доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просить задовольнити позов повністю.

Адвокат позивача надав заяву про розгляд справи у їх відсутність та повне підтримання позовних вимог ( а.с. 119).

Від відповідача суду надано відзив , відповідно до якого зазначено, що

що згідно статті 17 Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист - державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Виходячи зі змісту Конституції України - Основного Закону України, виконання конституційного обов'язку громадянами України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України покладаються на Збройні Сили України та відповідні військові формування.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. (ст..З вказаного Закону), а у ст. 7 зазначено, що керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

ОСОБА_4 статті 17 Конституції України вказано, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також; членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової

грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати

працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації та моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Відповідно до позовних вимог документальних доказів моральних страждань позивач не надала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується

особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Позивач в позові не надає на підтвердження позову належних і допустимих доказів.

В даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

ОСОБА_4 ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Пункт 10-1. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння «такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

В даному випадку законом прямо не встановлено, що моральну шкоду за виконання конституційного обов'язку відшкодовує Міністерство оборони України.

Стороною позивача не надано суду доказів того, що смерть пов'язана з неналежною організацією військової служби Міністерством оборони України.

ОСОБА_4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 9 Закону України «Про Збройні Сили України»: Повноваження Кабінету Міністрів України стосовно Збройних Сил України забезпечує реалізанію права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки...

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом» (ст..4) суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом», стаття 21: Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають: ...Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім'ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.

...У разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, працівників поліції під час безпосередньої участі в антитерористичній операції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі та порядку, визначених законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та "Про Національну поліцію".

Стаття 19 Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом .Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представником відповідача підтримано позицію , викладену у відзиві ( а.с. 121).

Судом встановлено наступні факти.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебували шлюбі з 03.07.2013 року що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 11).

07 березня 2014 року народився син- Карпа ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с 12) .

У зв'язку з початком в 2014 році військових дій на Сході України, чоловік позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В2336, де служив на посаді командира групи спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення.

Під час проходження військової служби з метою виконання бойового завдання ОСОБА_2, Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 31.05.2014 року № 13 31 травня 2014 року був направлений в службове відрядження в базовий табір штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання службових (бойових) завдань.

30 липня 2014 року ОСОБА_2 героїчно загинув. ОСОБА_4 із Наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) від 09 листопада 2015 року №260, капітан ОСОБА_2, загинув 30 липня 2014 року в результаті ушкодження внаслідок військових дій в зоні проведення антитерористичної операції. Також, згідно вказаного Наказу, смерть була визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю з наступних підстав.

ОСОБА_4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 9 Закону України «Про Збройні Сили України»: Повноваження Кабінету Міністрів України стосовно Збройних Сил України забезпечує реалізацію права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом» (ст..4) суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю .

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом», стаття 21: Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають: ...Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім'ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.

У разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, працівників поліції під час безпосередньої участі в антитерористичній операції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі та порядку, визначених законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та "Про Національну поліцію".

ОСОБА_4 статті 19 відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом

Стаття 17 визначає , що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист - державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом...

Тобто, виходячи зі змісту Конституції України - Основного Закону України, виконання конституційного обов'язку громадянами України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України покладаються на Збройні Сили України та відповідні військові формування.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. (ст..З вказаного Закону), а у ст. 7 зазначено, що керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

У статті 17 Конституції України вказано, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також; членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової

грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати

працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується

особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Позивач в позові не надає на підтвердження позову належних і допустимих доказів.

В даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, з'ясовує чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

ОСОБА_4 ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

В даному випадку, не заперечується факт отримання позивачем моральних страждань , пов»язаних з смертю чоловіка та батька малолітньої дитини , під час виконання ним своїх службових обов»язків, але суду не надано доказів того, що саме ті чи інші неправомірні дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з наслідками , які настали для позивача. Держава в своїх законодавчих актах та підзаконних актах визначила для кожної категорії як працівників з небезпечними професіями так і для військовослужбовців певні гарантії , соціальні пільги , направлені на компенсацію в т.ч. і моральних збитків , а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди до Міністерства оборони України є необгрунтованими та безпідставними, а позов таким , що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.134-142 ЦПК України , судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Керуючись 17 Конституції України , ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975, ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст.ст. 134-142,223,263, 265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( 25000, мс. Кропивницький, АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1) до Міністерства Оборони України ( 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ЄДРПОУ-00034022) про відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 06.03.2019 року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда