Рішення № 80297120, 27.02.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6508/17

Номер провадження 2/404/2469/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді -Панфілової А.В.

за участю секретаря - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 до 2014 року перебувала у шлюбі з чоловіком ОСОБА_3. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син- ОСОБА_2.

У зв'язку з початком в 2014 році збройної військової агресії Російської Федерації, яка полягала в окупації іноземною державою Автономної Республіки Крим та початком військових дій на Сході України, що поставило під загрозу безпеку державної незалежності та територіальну цілісність України, її чоловік, на той момент старший лейтенант ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В2336 де служив на посаді командира групи спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення.

Під час проходження військової служби з метою виконання бойового завдання чоловік, Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 31.05.2014 року № 13 31 травня 2014 року був направлений в службове відрядження в базовий табір штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання службових (бойових) завдань.

ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій чоловік героїчно загинув. Згідно Витягу із Наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) від 09 листопада 2015 року №260 капітан ОСОБА_3, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті ушкодження внаслідок військових дій в зоні проведення антитерористичної операції. Згідно вказаного Наказу смерть чоловіка була визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Смерть чоловіка завдала їх дитині не тільки значної психологічної травми, але призвела до її психічного зриву, адже після трагічної загибелі чоловіка, син залишився напівсиротою.

Смерть чоловіка була встановлена лише на підставі судової експертизи, при цьому для того, щоб встановити та ідентифікувати померлого чоловіка у сина також було відібрано зразок біологічного матеріалу, що на думку позивача також призвело до додаткових психологічних страждань з боку сина.

Останнім часом звернула увагу, що поведінка сина дуже змінилась, він заглибився в себе і став тривожним і мовчазним, почав погано спати та прокидатись по ночам з плачем, в нього виникли проблеми з концентрацією уваги та зосередженням, він втратив інтерес до спілкування зі позивачем та іншими дітьми.

З метою встановлення причин поведінки сина, вимушена була звернутися до дитячого психолога, який обстеживши та поспілкувавшись з сином виніс не втішний висновок про те, що син зазнав психологічної травми, а його зміни в поведінці можуть свідчити про такі негативні прояви, як «ауто агресія», яка може слугувати саме цим показником завданої психологічної травми, і яка пов'язана саме зі смертю чоловіка, і при неприйнятті негайних медичних мір може нести в собі дуже негативні наслідки для психіки дитини, які можуть відобразитись на всьому її майбутньому житті, а тому просить задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та зазначив, що стаття 17 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди та провадиться у встановленому законом порядку .

Посилається на наявність відповідної сучасної судової практики по аналогічним справам та просить позов задовольнити повністю.

До судового засідання відповідач надав відзив на позовну заяву з посиланням, що згідно статті 17 Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист - державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Виходячи зі змісту Конституції України - Основного Закону України, виконання конституційного обов'язку громадянами України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України покладаються на Збройні Сили України та відповідні військові формування.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. (ст..З вказаного Закону), а у ст. 7 зазначено, що керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Згідно статті 17 Конституції України вказано, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також; членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової

грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати

працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації та моральні страждання вже враховані чинним законодавством.

Відповідно до позовних вимог документальних доказів моральних страждань позивач не надала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується

особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Позивач в позові не надає на підтвердження позову належних і допустимих доказів.

В даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Пункт 10-1. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння «такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

В даному випадку законом прямо не встановлено, що моральну шкоду за виконання конституційного обов'язку відшкодовує Міністерство оборони України.

Стороною позивача не надано суду доказів того, що смерть пов'язана з неналежною організацією військової служби Міністерством оборони України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 9 Закону України «Про Збройні Сили України»: Повноваження Кабінету Міністрів України стосовно Збройних Сил України забезпечує реалізанію права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки...

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом» (ст..4) суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом», стаття 21: Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають: ...Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім'ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.

...У разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, працівників поліції під час безпосередньої участі в антитерористичній операції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі та порядку, визначених законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та "Про Національну поліцію".

Стаття 19 Відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом .Відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник відповідача зазначила, що ОСОБА_3 був у спецпідрозділі, військовий, коли йшов служити підписував контракт.

ОСОБА_3 загинув під час АТО, яким керувала Служба Безпеки України, а тому просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Судом встановлено наступні факти.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебували шлюбі з 03.07.2013 року що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 11).

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с 12) .

У зв'язку з початком в 2014 році військових дій на Сході України, чоловік позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, проходив військову службу у військовій частині - польова пошта В2336, де служив на посаді командира групи спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення.

Під час проходження військової служби з метою виконання бойового завдання ОСОБА_3, Наказом Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 31.05.2014 року № 13 31 травня 2014 року був направлений в службове відрядження в базовий табір штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання службових (бойових) завдань.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 героїчно загинув. Згідно Витягу із Наказу командира військової частини - польова пошта В2336 (по стройовій частині) від 09 листопада 2015 року №260, капітан ОСОБА_3, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті ушкодження внаслідок військових дій в зоні проведення антитерористичної операції. Також, згідно вказаного Наказу, смерть була визнана такою, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 9 Закону України «Про Збройні Сили України»: Повноваження Кабінету Міністрів України стосовно Збройних Сил України забезпечує реалізацію права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом» (ст..4) суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є: Служба безпеки України, яка є головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю .

Відповідно до Закону України «Про боротьбу з терроризмом», стаття 21: Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Правовому і соціальному захисту підлягають: ...Якщо особа, яка брала участь у боротьбі з тероризмом, загинула під час проведення антитерористичної операції, членам її сім'ї та особам, що перебували на її утриманні, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України одноразова допомога в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів, відшкодовуються витрати на поховання загиблого, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника, а також зберігаються пільги, які мав загиблий, на отримання житла, оплату житлово-комунальних послуг тощо.

У разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, працівників поліції під час безпосередньої участі в антитерористичній операції одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі та порядку, визначених законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та "Про Національну поліцію".

Згідно статті 19 відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом

Стаття 17 визначає , що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист - державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом...

Тобто, виходячи зі змісту Конституції України - Основного Закону України, виконання конституційного обов'язку громадянами України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України покладаються на Збройні Сили України та відповідні військові формування.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. (ст..З вказаного Закону), а у ст. 7 зазначено, що керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

У статті 17 Конституції України вказано, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також; членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової

грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати

працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації .

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується

особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Позивач в позові не надає на підтвердження позову належних і допустимих доказів.

В даному випадку позивачем не доведений факт дії або бездіяльності Міністерства оборони України щодо спричинення моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, з'ясовує чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

В даному випадку, не заперечується факт отримання малолітньою дитиною моральних страждань , пов»язаних з смертю батька , під час виконання ним своїх службових обов»язків, але суду не надано доказів того, що саме ті чи інші непроворні дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв»язку з наслідками , які настали для позивача -в даному випадку малолітньої дитини. Держава в своїх законодавчих актах та підзаконних актах визначила для кожної категорії як працівників з небезпечними професіями так і для військовослужбовців певні гарантії , соціальні пільги , направлені на компенсацію в т.ч. і моральних збитків , а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди до Міністерства оборони України є необгрунтованими та безпідставними, а позов таким , що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.134-142 ЦПК України , судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

Керуючись 17 Конституції України , ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України

від 25 грудня 2013 р. № 975, ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст.ст. 134-142,223,263, 265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН- НОМЕР_1), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України ( 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, ЄДРПОУ-00034022) про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Повний текст рішення виготовлено 06.03.19 року.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда