Ухвала суду № 80296444, 06.03.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/974/18

Провадження № 1-кп/352/61/19

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

06 березня 2019 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю прокурора Соф’як А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.

в с т а н о в и в :

Обвинуваченому ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. У рамках даного кримінального провадження обвинуваченому запобіжний захід не обирався.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 21.12.2018 р. судове провадження щодо обвинуваченого зупинено до його розшуку, надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду.

Обвинувачений фактично затриманий згідно ухвали суду 06.03.2019 р. о 12 год. 00 хв.

Прокурор подала клопотання, яке підтримала у підготовчому засіданні, про обрання обвинуваченому, якому висунуто обвинувачення у вчиненні злочину середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, який тричі не з’являвся на виклики до суду, тому був оголошений у розшук, для запобігання таким ризикам, як подальшим спробам переховуватися від суду, а також вчинити інший злочин, незаконно впливати на потерпілого, свідків (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України), запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила врахувати, що обвинувачений раніше судимий за вчинення крадіжок, не працює, не має постійного джерела доходів.

Вислухавши думку обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.3 і п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

З урахуванням обґрунтованості обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України; з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, встановлено, що обвинувачений не з’являвся на виклики до суду, переховувався від правосуддя, чим перешкоджав суду в розгляді кримінального провадження, у зв’язку з чим був оголошений у розшук; враховуючи недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику стосовно обвинуваченого, який має судимість за вчинення крадіжок, – суд дійшов висновку про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд враховує, що обвинувачений раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, не працює, не має постійного джерела доходів, перебуває на диспансерному обліку в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері у зв’язку з розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, у нього відсутні міцні соціальні зв’язки.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, те, що йому інкримінується вчинення злочину середньої тяжкості, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19210 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Відповідно до ч.4 ст.202 КПК підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 315 ч.3 КПК України, суд –

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 строком на 60 днів, тобто до 12 год. 00 хв. 04 травня 2019 року.

Розмір застави визначити у межах 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19210 (дев’ятнадцять тисяч двісті десять) грн. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № 37312032002265 ТУ ДСА України у Івано-Франківській області код ЄДРПОУ 26289647, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- повідомити прокурора чи суд про своє постійне місце проживання;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він буде проживати без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду до Івано-Франківського апеляційного суду подається протягом семи днів з дня її оголошення через Тисменицький районний суд.

Суддя М.М.Хоминець