Вирок № 80295375, 05.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5501/18

Провадження № 1-кп/206/87/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2019 р.Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040030001726 від 23 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1, який народився 1984 року, шостого місяця, другого дня, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Красун А.Ю.,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 23.07.2018 року близько 08 годин 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, рухався в Самарському районі міста Дніпро по вул. 20-річчя Перемоги з боку вул. Електричної в напрямку вул. Космонавтів.

Під час руху водій ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, на перехресті з вул. Роторною не обрав безпечну швидкість руху та не урахував дорожню обстановку внаслідок чого не впорався з керуванням свого автомобіля та в районі буд. № 2 вул. 20-річчя Перемоги виїхав за межі проїзної частини праворуч, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка стояла на узбіччі.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7, отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1 ступеню, субарахноїдального крововиливу, закритого лінійного перелому зовнішньої пластинки лобної пазухи праворуч, багатоуламкового перелому кісток носу та латеральної пластина комірок (ячеек) решітчастої кістки праворуч, лінійного перелому передньої та латеральної стінок правої гайморовоі пазухи, гемосинусу, значної гематоми правої половини обличчя, параорбітальної гематоми, субкон'юнктивального крововиливу правого ока, саден обличчя, закритого перелому правої ключиці у середній третині з заходженням відламків, відкритого осколкового перелому лівої ладьєподібної кістки та основи 5-ї плюсневої кістки, відкритого вивиху основ 2-4 плюснових кісток, обширні рвані рани лівої стопи, з приводу чого було проведене оперативне втручання (аутодермопластика), садна по зовнішній поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третини, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2993е від 26.09.2018 року за своїм характером відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров’я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), на підставі п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_1 згідно висновку судової автотехнічної експертизи №5/10.1/721 від 18 вересня 2018 року порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, підтвердив всі обставини вказані у обвинувальному акті. При цьому суду пояснив, що 23.07.2018 року о 07 год. 45 хв. відвіз свою дитину до дитячого садку та поїхав в сторону «Ощадбанку» зі сторони кінцевої зупинки до міста по вул. 20 річчя Перемоги. На перехресті вказаної вулиці стояла «маршрутка» у напрямку ринку, за нею знаходився автомобіль ВАЗ, водій вказаної автівки зробив маневр вліво, ввімкнувши лівий сигнал повороту. Він продовжив рух за вказаним автомобілем, а потім здійснив його обгін. Швидкість його автомобілю під час обгону була приблизно 60-70 км /год. Коли він здійснював обгін, його автомобіль почало нести боком по зустрічній смузі. Потерпіла в цей час стояла на відстані від пішохідної зони приблизно 30 метрів. Заднім крилом автомобіля він збив потерпілу, а саме (пошкодив) останній ногу, а середньою частиною врізався в дерево. Він нанесеної травми потерпіла знепритомніла. Автомобіль середньою частиною врізався в дерево, а задня частина автомобіля знаходилась на проїзній частини. Після ДТП він чекав «швидку» допомогу. Відстань до проїжджої частини від дерева до того місця, де було нанесено травму потерпілій було приблизно один метр. В подальшому він перераховував грошові кошти у розмірі чотири тисячі гривень на банківську карту дружини сина в рахунок відшкодування шкоди, про що мається розписка сина потерпілої. Відшкодовувати шкоду, почав через два дні після ДТП. Крім того, зазначив, що наркотичні засоби не вживав, проте після вказаної події вживав лікарській препарат «Темпалгін», про те що вказаний препарат містить наркотичні засоби, не знав.Цивільний позов визнав у розмірі відшкодування матеріальної шкоди, із сумою моральної шкоди також згоден в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що вранці 23 липня 2018 року зібралась їхати до лікаря стоматолога. Прийшовши на зупинку громадського транспорту, чекала 35-й маршрут автобуса, його довгий час не було і вона вирішила поїхати на іншому автобусі. В той час як вона хотіла перейти на іншу зупинку громадського транспорту, сталося ДТП. Більше нічого не пам’ятає. Прокинулась у лікарні ім. «Ім. І.Мечнікова».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вказана подія сталася влітку, приблизно в кінці червня на початку липня 2018 року о 07 год. 50 хв. Вона знаходилась на зупинці громадського транспорту по вул. 20 років Перемоги. В цей час вона, побачила автомобіль червоного кольору, який рухався з вул. Роторної, за «маршруткою». Водій вказаного автомобілю здійснював обгін вказаної маршрутки по зустрічній смузі. Швидкість автомобілю на той час була, приблизно 100/110 км/год. На пішохідному переході, автомобіль в’їхав в яму. Водій не впорався з керуванням, внаслідок чого автомобіль почало нести по дорозі, а потім відкинуло в дерево, де в цей час знаходилась потерпіла. Наїзд на потерпілу було здійснено задньою частиною вказаного автомобіля. Після ДТП водій вийшов з автомобілю, був розгубленим. До потерпілої, підійшли люди та вона також.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що в 2018 році, точного часу не пам’ятає. Він їхав з роботи на автомобілі ВАЗ 2101, з другорядної дороги виїхавши на головну дорогу, зі швидкістю 3-5 км/год. Проїжджаючи зупинку громадського транспорту, його обігнав транспортний засіб ВАЗ-2104 червоного кольору, за кермом якого знаходився обвинувачений. Швидкість вказаного автомобіля була, більше дозволеного. Під час обгону, автомобіль викинуло на узбіччя дороги, потім водій вказаного автомобілю здійснив наїзд на потерпілу та врізався в дерево. Потерпіла в цей час знаходилася біля дерева. Після ДТП він (свідок) зупинився, включив аварійний сигнал вийшов з автомобілю. Обвинувачений почав його звинувачувати, однак ним не було порушено правил дорожнього руху.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_1, показів потерпілої ОСОБА_4, свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження і іншими доказами, дослідженими судом, належність і допустимість яких ніким не оспорена та не спростована: - протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.07.2018 року з фототаблицею, проведеного в період часу з 10 годин 20 хвилин до 11 годин 00 хвилин, була зафіксована обстановка місця дорожньо-транспортної пригоди. Складено план-схему до даного протоколу, на якій зазначено напрямок руху автомобіля, на автомобілі ВАЗ 2104, реєстраційний номер НОМЕР_2, виявлена локалізація пошкоджень транспортного засобу, а саме зруйнована ліва бокова частина автомобіля (т. 1 а.п. 4-13); - висновком експерта № 2993е від 13.09.2018, відповідно до якого за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла:

- закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1 ступеню, субарахноїдального крововиливу, закритого лінійного перелому зовнішньої пластинки лобної пазухи праворуч, багатоуламкового перелому кісток носу та латеральної пластина комірок (ячеек) решітчастої кістки праворуч, лінійного перелому передньої та латеральної стінок правої гайморової пазухи, гемосинусу, значної гематоми правої половини обличчя, параорбітальної гематоми, субкон‘юнктивального крововиливу правого ока, саден обличчя;

- закритого перелому правої ключиці у середній третині з заходженням відламків;

- відкритого осколкового перелому лівої ладьєподібної кістки та основи 5-ї плюсневої кістки, відкритого вивиху основ 2-4 плюснових кісток, обширні рвані рани лівої стопи, з приводу чого було проведене оперативне втручання (аутодермопластика);

- садна по зовнішній поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третини; садна по зовнішній поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третини.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути і виступаючи частини рухаючогося автозасобу, за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у ОКЛ ім. І.І.Мечникова, тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у клопотанні.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров’я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.

Відповідно до п. 2.1.3 «г» «„Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6 – субарохноідальний крововилив, який був підтверджений люмбальною пункцією, без відповідної клінічної симптоматики не може бути віднесений до ушкоджень, що небезпечні для життя ( т. 1 а.п. 31-35)

- протоколом слідчого експерименту від 14.08.2018, проведеного за участі свідка ОСОБА_9, відповідно до якого свідок показав та пояснив, що 23.07.2018 близько 08 год. 00 хв. він керував технічно справним автомобілем «ВАЗ -2101», реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по вул. 20-ти річчя Перемоги з боку вул. Електричної в напрямку вул. Космонавтів на швидкості 20 км/год. ближче до середини дороги. Під час руху в районі перехрестя з вул. Роторної його автомобіль обігнав автомобіль «ВАЗ-2104» на швидкості приблизно 80 км/год. та під час виконання маневру обгону водій втратив керування вказаного автомобілю і не в керованому стані виїхав за межі проїзної частини праворуч по ходу свого руху, де скоїв наїзд на пішохода - жінку, яка в цей час знаходилась на узбіччі дороги біля дерева. Також свідок ОСОБА_9 показав, що пішохід знаходився на відстані 0,4 м від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2104» на узбіччі та на відстані 9.8 м від кута будинку № 2 (т. 1 а.п. 51-58); - висновком експерта № 5/10.1/721 від 18.09.2018, відповідно до якого водій автомобіля «ВАЗ-2104» ОСОБА_1 у дорожній обстановці, яка мала місце 23.07.2018 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «ВАЗ-2104» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «ВАЗ-2104» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 ПДР України, що з технічної точку зору знаходилось в причинному зв’язку з даною ДТП (т. 1 а.п. 62-63); - висновком КЗ ДНД ДОР від 31.07.2019, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп’яніння 23.07.2018 (т. 1 а.п. 90).

Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено. Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (т.2 а.п.119-120), маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.п.95-96), за місцем проживання характеризується посередньо (т.2 а.п.115), раніше не судимий, частково відшкодував збитки, потерпілій. Обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, те, що він частково відшкодував завдану потерпілій шкоду, а також обставини справи, суд доходить висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання у виді обмеження волі. В зв'язку з цим суд вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з одночасним покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 76 КК України.

Щодо вирішення цивільного позову суд зазначає наступне. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Так, відповідно до уточненого цивільного позову майнова шкода знайшла своє підтвердження в повному обсязі та підтверджується доданими до суду квитанціями, крім того не оспорюється і обвинуваченим, а тому суд знаходить обґрунтованими такі вимоги, саме на суму 6071,89 гривень. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного. Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілої ОСОБА_4, тяжкості заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, тривалості вимушених змін в життєвих стосунках потерпілої, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченого, керуючись принципами розумності, зваженості і справедливості суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2017 року (т.1 а.п.28) накладено арешт на автомобіль НОМЕР_4, який належить на праві власності ОСОБА_6, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна. Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 наступні обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; Цивільний позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 грошові кошти у сумі 6071,89 (шість тисяч сімдесят одна) гривень 89 копійок на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 50 000,00 (п’ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Скасувати арешт накладений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2017 року на автомобіль «ВАЗ2104», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить на праві власності ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь експертної установи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України витрати: за проведення судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/721 від 18.09.2018 року у розмірі 1144,00 гривень (одержувач платежу: УК у Шевченківському районі м. Дніпро; номер рахунку: 31111115004004; МФО: 899998; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації:24060300). Речові докази: автомобіль «ВАЗ 2104», держаний реєстраційний номер НОМЕР_6, який належить на праві власності ОСОБА_6 - повернути власнику ОСОБА_6, за належністю. Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпро шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: О.В. Поштаренко