Постанова № 8029113, 28.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2009 року <Час проголошення >№ 2а-10345/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Білова М.В. <Секретар с/з >вирішив адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийархбуд-24" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьомий Буд Трест" простягнення в дохід держави коштів в розмірі 584 000,00грн. Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (далі Позивач) звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийархбуд-24" (далі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьомий Буд Трест" (далі Відповідач 2) про стягнення з Відповідача 2 на користь Відповідача 1 суми 584000грн. податку на додану вартість за нікчемними правочинами, укладеними протягом липнявересня 2008 року між відповідачами, а також про стягнення з Відповідача 1 в дохід Держави суми 584000грн. податку на додану вартість за цими правочинами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що правочини, укладені між відповідачами, в тому числі договір субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-06, не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України та є таким, що порушують публічний порядок, передбачений статтею 228 цього кодексу, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) Держави, фінансово-господарська діяльність Відповідача 2 здійснювалась без відома юридично уповноваженої особи директора підприємства ОСОБА_1 На думку Позивача, вказані правочини є нікчемними.

Відповідачі до суду не прибули, відзиву на позов не надали, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи за адресами, які зазначені у відповідних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи (стаття 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 1 (ідентифікаційний код 32454358), зареєстрований Подільською районною державною адміністрацією м. Києва 24.03.2004 р. Відповідач 2 (ідентифікаційний код 34961481), зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 13.03.2007 р. за №1334102000000218, взятий на облік державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області 03.04.2007 р. Згідно з довідками з Єдиного державного реєстру станом на 27.11.2009 р. статус відомостей про юридичні особи: Відповідача 1 не підтверджено; Відповідача 2 відсутність за місцем знаходження, в стані припинення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем була проведена виїзна позапланова перевірка Відповідача 1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., за результатами якої складено акт від 12.06.2009 р. №101/23-205/32454358.

Перевіркою,зокрема, встановлено, що Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали договір субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-6. Відповідачем 2 видано податкові накладні від 31.03.2008 р. №310335 на суму 300000,00 грн. та від 27.06.2008 р. №270617 на суму 284000,00 грн. Договір та первинні документи від імені Відповідача 2 підписані ОСОБА_1

В акті перевірки зазначено, що відповідно до бази даних АІС "ОР" засновник та керівник (головний бухгалтер) Відповідача 2 є громадянин Білорусії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1). Згідно з інформацією, отриманою від УПМ ДПА в Київській області листом від 06.05.2009 р. №4372/7/2339 (вх.№6636/7 від 06.05.2009 р.) Управлінням Департаменту фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь Брестської області на запит ГУПМ ДПА України одержано пояснення громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 про те, що він зареєстрував підприємство ТОВ "Сьомий Буд Трест" (код 34961481) за винагороду, відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, фінансово-господарські документи як директор не складав та не підписував, нікого на це не уповноважував, не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку, де знаходиться печатка та фінансово-господарські документи зазначеного підприємства йому не відомо.

Позивачем представлено висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, в якому зазначено, що підписи на договорах субпідряду, податкових накладних, актах не є підписами ОСОБА_1 Проте у висновку відсутні посилання на документи: договір субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-06, податкові накладні від 31.03.2008 р. №310335, від 27.06.2008 р. №270617 як такі щодо яких здійснювалась експертиза.

На думку Позивача, правочини між ТОВ "Кийархбуд-24" та ТОВ "Сьомий Буд Трест" направлені на ухилення від сплати податків, порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) Держави. Правочини укладалися з метою заниження об'єкту оподаткування, зокрема податку на додану вартість, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Позивачем надано копію договору субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-06, за яким Відповідач 2 зобов'язувався на свій ризик виконати та здати в установлений договором строк закінчені будівельні роботи: виконання будівельно-монтажних робіт житлового корпусу (3-10 поверхи) по вул. Госпітальній, 12 у м. Києві. Договір підписаний директорами Відповідача1 Недужим М.І. та Відповідача 2 ОСОБА_1 Датою завершення робіт, як зазначено у договорі, є дата прийняття їх замовником. У матеріалах справи відсутній додаток до договору, який є невід'ємною його частиною, і в якому вказувалась ціна цього договору, а також інформація про фактичне виконання цих робіт, їх прийняття замовником. Інших правочинів, укладених між відповідачами, і які, на думку Позивача є нікчемними, матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

За змістом частини першої статті 208 Господарського кодексу України (далі ГК України), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників Позивача, договір субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-06 (далі договір субпідряду) є нікчемним, позаяк порушує публічний порядок, підписаний не уповноваженою на те особою, тому суми податку на додану вартість, задекларовані Відповідачем 1 повинні бути відшкодовані до Державного бюджету України, оскільки заявлені на підставі нікчемного правочину.

Договір субпідряду за своєю правовою природою є цивільно-правовим договором. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя).

Згідно зі статтею 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Як вже зазначалось, Позивач вважає договір субпідряду таким, що порушує публічний порядок, нікчемним. Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша). Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга).

Таким чином, правочин може вважатись нікчемним з підстав порушення публічного порядку в разі наявності обставин, які містяться у наведеній нормі ЦК України. Однак суд вважає, що Позивачем не доведено, що договір субпідряду був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що посадова особа Відповідача 1, яка мала право на вчинення правочину або інших дій, які мали значення для укладення, виконання договору субпідряду притягувалась до кримінальної, адміністративної відповідальності, що могло б свідчити про мету (намір) Відповідача 1.

Той факт, що Відповідачем 1 було задекларовано податок на додану вартість за податковими накладними Відповідача 2, який не сплатив відповідні суми до Державного бюджету України, виданих на виконання договору субпідряду, не може бути підставою для висновку про вчинення договору субпідряду з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, Позивачем не надано доказів невиконання відповідачами умов договору субпідряду. При цьому в акті перевірки міститься перелік актів виконаних робіт, видаткових накладних на виконання, зокрема, договору субпідряду. Не обґрунтовано Позивачем і те, чому саме задекларовані суми податку на додану вартість підлягають стягненню, а не все одержане Відповідачем 1 за договором субпідряду як це передбачено статтею 208 ГК України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (частина перша). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина друга). Позивачем не надано доказів визнання договору субпідряду недійсним у судовому порядку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність твердження Позивача щодо нікчемності договору субпідряду від 27.09.2007 р. №2301-06. Відтак вимога про застосування санкцій, передбачених статтею 208 ГК України є необґрунтованою.

Санкції, встановлені частиною першою статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 ГК України. Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, договір субпідряду був підписний Відповідачем 1 27.09.2007 р., податкові накладні на виконання договору субпідряду видані 31.03.2008 р., 27.06.2008 р., а Позивач звернувся до суду 25.08.2009 р. Таким чином, на момент звернення до суду закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог Позивача та наявності підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 69-71, 94, 60-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Донець В.А.

Постанова виготовлена в повному обсязі 12.01.2010 р.