Рішення № 80290641, 26.02.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6684/18

провадження №2/489/366/19

Заочне рішення

Іменем України

26 лютого 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа – Перша миколаївська державна нотаріальна контора, про встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив:

У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила встановити факт її спільного проживання зі спадкодавцем – ОСОБА_3, померлої 21.01.2017, та визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Андрія Балагана (колишня – Піонерська), 32 в м.Миколаєві.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 21.01.2017 померла її матір ОСОБА_3, після смерті якої залишилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Андрія Балагана, 32 в м.Миколаєві. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Починаючи з 2014 року по час смерті спадкодавець постійно проживала з нею по вул. Вазова, 25-а в м.Миколаєві, так як через похилий вік і неспроможність себе самостійно обслуговувати потребувала постійного стороннього догляду, а окрім її в неї інших близьких родичів не було. У жовтні 2018 року позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, але їй було порекомендовано звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем та визнанням права власності на спадкове майно, так як відсутній оригінал правовстановлюючого документу.

Ухвалою суду від 02.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач і її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та третя особа правом на участь свої представників в судовому засіданні не скористалися. Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив. Третя особа просила справу розглядати за відсутності її представника та прийняти рішення на розсуд суд.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача і за згодою позивача ухвалити заочне рішення.

Вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФП № 256577, 21.01.2017 померла ОСОБА_3, про зроблено відповідний актовий запис № 95.

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00021612196 позивач підтвердила, що шлюбне прізвище спадкодавця було «Тетеря».

Згідно паспортних даних позивача - ОСОБА_1 (паспорт серії ЕО 109546) народилася 22.02.1961 в с. Калинівка Жовтневого району Миколаївської області, що відповідає свідоцтву про народження серії IV-УР № 791665, в якому її батьками, зокрема матір’ю записано ОСОБА_4.

Факт зміни позивачем дошлюбного прізвища з «Тетеря» на «Іващенко», а в подальшому на «Ківісільд» підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00021221778 та Свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ФП № 498802.

Таким чином наведені докази підтверджують факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між дочкою та матір’ю.

Фотокопією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.10.1999, зареєстрованого в реєстрі за № 3-697, зробленої КП ММБТІ 25.10.2018, підтверджується, що спадкодавцю на праві власності належав будинок в м.Миколаєві по вул. Піонерській, 32.

Із роз’яснення Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 11.10.2018 № 1918/02-31 вбачається, що оформлення спадкових прав на майно, належне померлій 21.01.2017 ОСОБА_3 неможливе, так як встановлення факту фактичного прийняття спадщини, у зв’язку із постійним проживання з спадкодавцем, відноситься до компетенції суду. Крім того відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Нотаріальною конторою на вимогу суду повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.

Актом про проживання від 10.10.2018, складеним за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вказані особи підтвердили, що з 2014 року по час смерті ОСОБА_3 через похилий вік, незадовільний стан здоров’я та потребу в постійному догляді і допомозі остання постійно проживала у своєї дочки ОСОБА_1 за адресою: м.Миколаїв, вул. Вазова, 25-а.

Обставини щодо постійного проживання ОСОБА_3 з 2014 року до часу смерті у ОСОБА_1 свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні, а також позивач, будучи допитаною в якості свідка.

Одночасно свідки показали, що позивач постійно навідується до будинку матері та підтримує його в належному стані.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із досліджених судом доказів, зокрема показів свідків, на час відкриття спадщини позивач проживала разом з спадкодавцем за якою здійснювала постійний догляд та забезпечувала усім необхідним, оскільки остання була особою похилого віку і через поганий стан здоров’я була неспроможна самостійно за собою доглядати. Інших осіб, які постійно проживали разом із спадкодавцем в ході судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимоги щодо встановлення факту постійного проживання позивача з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Щодо вимоги про визнання права власності на спадкове майно, то суд виходить з наступного.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно зі статтями 1297, 1298 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до пунктів 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У пункту 3.1 роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 зазначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи, що позивач вважається такою, що фактично прийняла спадщину та єдиним спадкоємцем першої черги за законом, але через втрату правовстановлюючого документу позбавлена можливості оформити спадкові права, суд вважає вимогу про визнання права власності на спадкове майно обґрунтованою, а тому вона підлягає задоволенню.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5055,80 грн., витрати на оплату якого понесені при зверненні до суду.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного поживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 з ОСОБА_3, померлою 21.01.2017.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по вул. Андрія Балагана (Піонерська), 32 в м.Миколаєві, після смерті ОСОБА_3, померлої 21.01.2017.

Стягнути з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5055,80 грн. (п’ять тисяч п’ятдесят п’ять гривень 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, ІНН НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1;

відповідач: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20;

третя особа: Перша миколаївська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 34889877, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Шевченка, 42.

Повний текст судового рішення складено 06.03.2019.

Суддя І.В.Коваленко