Рішення № 80285661, 26.02.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5884/18

Провадження № 2/336/485/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала, що 11.02.1995 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Запоріжжя, актовий запис № 87. Від цього шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_3, 20.12. 1995 року, та ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ними розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №491 від 28.11. 2006 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03. 2009 року з ОСОБА_2, 14.11. ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, Грузія, який мешкає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3, 20.12. 1995 року, та ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно до повноліття дітей, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. Стягнення аліментів проводити з моменту подання позову – з 03 березня 2009 року.

На виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1835 від 06.06.2009 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Після досягнення ОСОБА_3 повноліття, розмір аліментів, що стягується на утримання ОСОБА_4 складає за розрахунком державного виконавця 16,66 відсотків заробітку (доходу) ОСОБА_2.

З часу ухвалення рішення Шевченківським районним суду м. Запоріжжя від 19.03.2009 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, його матеріальний стан значно покращився. При ухваленні рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей судом було встановлено, що він не працює, тоді як на теперішній час відповідач працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Адама Україна», займає посаду керівника відділу збуту Південного регіону, його дохід за період з 13.10. 2015 року по 30.06. 2018 року склав 2 766492,35 гривень. Крім того, відповідач 20.09.2010 року придбав квартиру АДРЕСА_2, 22.05.2017 року придбав квартиру АДРЕСА_3. Має на праві власності квартиру АДРЕСА_4.

Разом з тим, позивач з 29.12.2011 року і по теперішній час знаходиться на диспансерному обліку у лікаря – ендокринолога КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом цукровий діабет, II тип, середнього ступеню важкості, через що не працює.

Посилаючись на вимоги статей 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, позивач просить суд збільшити розмір аліментів встановлених рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03. 2009 року та стягнути з ОСОБА_2, 14.11. ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, Грузія, який мешкає в АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважав їх незаконними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим, на виконання ухвали суду від 21.02.2018 року, надав в порядку визначеному ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з 17.01. 2007 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 і має двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, 13.11. ІНФОРМАЦІЯ_5, яка хворіє, що потребує постійних значних матеріальних витрат. Оскільки робоче місце відповідача знаходиться у м. Одеса, він змушений винаймати житло за власні кошти. Вважає неправдивою інформацію щодо наявного у нього нерухомого майна, крім квартири АДРЕСА_5. Інші квартири ним продані. 02.05. 2018 року відповідач у ПАТ «Кредіт ОСОБА_8» отримав кредит у розмірі 437 869,99 гривень на придбання автомобіля марки Nissan, щомісячний платіж складає майже 11000,00 гривень. Вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частки від його доходу на утримання дочки ОСОБА_4 є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а збільшення розміру аліментів до 1/4 частки його доходів порушить права інших малолітніх дітей відповідача і буде надто обтяжливим для платника аліментів.

Позивач, вважаючи доводи відповідача, викладенні у відзиві на її позовну заяву про збільшення розміру аліментів необґрунтованими, надала в порядку передбаченому ст. 179 ЦПК України відповідь на відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, у якій зазначила, що відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» від 23.07. 2018 року №МА-00000014 його дохід за період з 13.10. 2015 року по 30.06. 2018 року склав 2 766492,35 гривень. Враховуючи, що у відповідача, крім дочки ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1, є ще дві неповнолітні дитини ОСОБА_7, 13.11. ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, 18.11. ІНФОРМАЦІЯ_6 та дружина, з огляду на те, що розмір його доходу після сплати податків і зборів за шість місяців 2018 року складає 699 951,34 гривня, відповідно на кожного із п’яти осіб припадає по 139 990,27 гривень, що на місяць складає по 23 331,71 гривні. Відповідач же заперечує проти збільшення розміру аліментів до 1/4 частки його доходу, що значно менше 23 331,71 гривні. Надані відповідачем до відзиву документи щодо стану здоров’я дочки ОСОБА_7 містять виключно консультативні висновки, які датовані 2014 роком та один із них 2018 роком. Проте жодного документу, що свідчив би про витрати на лікування дитини відповідачем не надано, як не надано доказів щодо витрат пов’язаних із станом здоров’я самого відповідача.

З огляду на викладене, на думку позивача, збільшення розміру аліментів лише до 1/4 частки його доходів, жодним чином не вплине на можливість утримання інших членів родини відповідача, у тому числі лікування дитини, відповідача та ви наймання житла у іншому місті. Твердження відповідача про надання позивачем до суду неправдивої інформації щодо наявності у нього нерухомого майна та введення суду в оману є безпідставними, оскільки придбання об’єктів нерухомого майна підтверджується наданою до позовної заяви інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №134561284 від 16.08. 2018 року. Відповідачем жодного документального підтвердження на спростування вищезазначеної інформації про придбання відповідачем об’єктів нерухомого майна не надано. Окрім того, до відзиву надані докази придбання відповідачем у власність для особистих потреб автомобіля Nissan, державний номер НОМЕР_1, 2017 року випуску, вартість якого складає 491500,00 гривень. Відповідачеві також належить на праві власності автомобіль ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_2.

Позивач в судове засідання не з’явилась. Представник позивача надала суду заяву за змістом якої просила суд справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву за змістом якої, посилаючись на зайнятість його представника адвоката ОСОБА_9В в інших судових процесах, просив відкласти розгляд даної справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 275 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Провадження у даній справі відрито 20.11.2018 року, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами суду від 18.12.2018 року та 07.02.2019 року розгляд справи було відкладено на підставі клопотань відповідача, а саме, від 13.12.2018 та від 01.02.2019 року, за змістом яких останній зазначав про те, що бажає приймати особисту участь у розгляді справи.

Суд, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги відсутність поважних причин нез’явлення відповідача та його представника в судове засідання втретє, заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, а також те, що в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, вирішив за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, суд також врахував, що відповідач мав достатньо часу для подання суду всіх наявних у нього доказів та для подання відзиву з усіма наявними у відповідача аргументами та запереченнями проти позову, та/або для подання письмових пояснень представника відповідача, які він мав намір надати в судовому засіданні, жодного разу не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні під час розгляду даної справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.02. 1995 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Запоріжжя, актовий запис № 87. (а.с.6)

Від цього шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3, 20.12. ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8-9).

Шлюб між ними розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №491 від 28.11. 2006 року (а.с.7).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03. 2009 року з ОСОБА_2, 14.11. ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, Грузія, який мешкає в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3, 20.12. ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_4, 26.03. ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно до повноліття дітей, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. Стягнення аліментів проводити з моменту подання позову – з 03 березня 2009 року (а.с.13).

Як вбачається із матеріалів справи на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1835 від 06.06. 2009 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

Після досягнення ОСОБА_3 повноліття розмір аліментів, що стягується на утримання ОСОБА_4 складає за розрахунком державного виконавця 16,66 відсотків заробітку (доходу) ОСОБА_2 (а.с.14-15).

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 Сімейного кодексу України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В частині першій статті 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Судом встановлено, що з часу ухвалення рішення Шевченківським районним суду м. Запоріжжя від 19.03.2009 року про стягнення ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, його матеріальний стан значно покращився.

Зокрема, вказаним рішення суду було встановлено, що ОСОБА_2 не працює, тоді як на час звернення позивача до суду з цим позовом, відповідач працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Адама Україна», займає посаду керівника відділу збуту Південного регіону.

Як вбачається із довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» від 23.07. 2018 року №МА-00000014 його дохід за період з 13.10. 2015 року по 30.06. 2018 року склав 2 766492,35 гривень (а.с.16).

Судом встановлено, що відповідач з 17.01.2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 і має двох малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, 13.11. ІНФОРМАЦІЯ_5. (а.с.53-55).

Отже, у відповідача, крім дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, є ще дві неповнолітні дитини ОСОБА_7, 13.11. ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, 18.11. ІНФОРМАЦІЯ_6 та дружина ОСОБА_5.

Разом з тим, враховуючи, що розмір доходу відповідача після сплати податків і зборів за шість місяців 2018 року складає 699 951,34 грн., заперечення відповідача проти збільшення розміру аліментів до 1/4 частки його доходу, суд вважає необґрунтованими.

Надані відповідачем до відзиву документи щодо стану здоров’я дочки ОСОБА_7 суд оцінює критично, оскільки вони містять виключно консультативні висновки, які датовані 2014 роком та один із них 2018 роком. Проте жодного документу, що свідчив би про витрати на лікування дитини відповідачем не надано, як не надано доказів щодо витрат пов’язаних із станом здоров’я самого відповідача (а.с.60-68).

Позивач з 29.12.2011 року знаходиться диспансерному обліку у лікаря – ендокринолога КУ «Міська лікарня №8» з діагнозом Цукровий діабет, II тип, середнього ступеню важкості, не працює (а.с.20-22).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач 20.09.2010 року придбав квартиру АДРЕСА_2, 22.05. 2017 року придбав квартиру АДРЕСА_3. Має на праві власності квартиру АДРЕСА_4.

Твердження відповідача про надання позивачем до суду неправдивої інформації щодо наявності у нього нерухомого майна, суд вважає безпідставними, оскільки придбання відповідачем об’єктів нерухомого майна підтверджується наданою до позовної заяви інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №134561284 від 16.08. 2018 року. (а.с.17-19).

Відповідачем жодного документального підтвердження на спростування вищезазначеної інформації про придбання відповідачем об’єктів нерухомого майна не надано.

Більше того, до відзиву надані докази придбання відповідачем у власність для особистих потреб автомобіля Nissan, державний номер НОМЕР_1, 2017 року випуску, вартість якого складає 491500,00 гривень (а.с.74-82).

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене збільшення розміру аліментів до 1/4 частки доходів відповідача, жодним чином не вплине на можливість утримання інших членів родини відповідача, у тому числі лікування дитини, відповідача та оренди житла у іншому місті, не порушить права інших малолітніх дітей відповідача і не буде надто обтяжливим для платника аліментів, а тому суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити повністю.

Збільшити розмір аліментів на неповнолітню дитину, що стягуються за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-1835/2009 від 19.03.2009 року та стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, РНОКПП НОМЕР_4, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_7, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_6, судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. в дохід держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 04.03.2019 року.

Суддя: Я.Р.Марко