Вирок № 80285071, 06.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.03.2019

Справа № 320/847/19

Провадження № 1-кп/320/594/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140000037 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працює, неодруженого, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, бул.30-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КК України,

за участю - прокурора Капліної К.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 згідно з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, виконавчий лист №2-11110/10 від 22.12.2010 року, зобов’язаний до виплати аліментів на користь ОСОБА_2, на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.10.2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Однак ОСОБА_1 в період часу з 19.09.2018 року по 01.01.2019 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), платежі не сплачував. Будучи працездатним, заходів щодо працевлаштування не вживав, будь-якої іншої матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини не надав. В результаті систематичної невиплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини утворилася заборгованість перед ОСОБА_2 у розмірі 4605 гривень, що сукупно перевищує суму виплат по аліментах за три місяці.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю та пояснив, що не було можливості сплачувати аліменти у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем та відсутністю роботи. У вчиненому щиро розкаюється.

Від потерпілої ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином невеликого ступеню тяжкості, особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню обставин в кримінальному проваджені, обставинами що пом'якшують покарання підсудного у відповідності до вимог ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілої.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним і достатнім для обвинуваченого ОСОБА_1 покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових злочинів, є покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді громадських робіт.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: