Рішення № 80281887, 11.02.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8919/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Гончарука В.П.

за участі секретаря - Краснової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, -

учасники справи: представник позивача - ОСОБА_3

представники відповідача - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6 740,28 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень 00 копійок; стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та витрати по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 листопада 2016 року о 20:10 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Хоткевича та вул. П.Усенка в м. Києві наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_1, коли останній переходив проїздну частину по пішохідному переходу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода, що призвело до його травмування. Внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху останній скоїв наїзд на ньогго. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року по справі № 755/416/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (за скоєння зазначеної ДТП), останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті винних дій відповідача та отриманих внаслідок ДТП травм з 08 листопада 2016 року по 15 листопада 2016 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги. Після виписки з лікарні він продовжує лікування амбулаторно. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він був вимушений витрачати кошти на лікування. Крім того, протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивачеві довелося самостійно шукати кошти для ремонту автомобіля, через що позивач тривалий час не міг вночі спокійно спати. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почав нервово до всього відноситися. Дана ситуація спричинила порушення нормального способу життя позивача, больові відчуття та головні болі після дорожньо-транспортної пригоди, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягає, просить задовольнити їх в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 листопада 2016 року о 20:10 годин ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Хоткевича та вул. П.Усенка в м. Києві наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_1, коли останній переходив проїздну частину по пішохідному переходу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода, що призвело до його травмування.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року по справі № 755/416/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (за скоєння зазначеної ДТП), останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 30449 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, ОСОБА_1 з 08 листопада 2016 року по 15 листопада 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з основним діагнозом: струс головного мозку, удавлення м'яких тканин голови та забій м'яких тканин шиї. (а.с. 9).

Крім того, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 210 Київської міської клінічної лікарні № 18, ОСОБА_1 з 17 лютого 2017 року по 06 березня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні №18 з основним діагнозом: «неспецифический язвенный колит, левостороннее поражение, хронически рецидивирующее теснение средней степени тяж ести, активность №3» (а.с. 5-6).

Крім того, зі змісту медичної карти амбулаторної хворого ОСОБА_1 убачається, що останній проходив відповідні медичні обстеження, пов'язані із наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після проведення стаціонарного лікування було здійснено придбання відповідної кількості ліків, необхідних для відновлення стану здоров'я, зокрема, на суму 6 740 гривень 28 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 11-16).

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 445/18-61, складеного 13 листопада 2018 року судовим експертом Левчуком Г.В., ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що мала місце 08.11.2016 року та отримання в наслідок цього фізичних страждань та травм, спричинені психологічні страждання, завдана моральна шкода.

При цьому, практика застосування подібних правовідносин Вищим спеціалізованим судом України відносно середньо унормованої особистості без проведення спеціальних досліджень свідчить про розумність і справедливість відшкодування моральної шкоди: в межах 3-25 мінімальних заробітних плат на час судового розгляду внаслідок подібного ушкодження здоров'я; відсутність дієвих проявів каяття і достовірних доказів добровільної компенсації частини завданої шкоди, об'єктивно допускає подальші наміри уникати відшкодування, що збільшує моральні страждання. Психіка досліджуваної особистості має особливості, які об'єктивно посилюють відчуття моральної шкоди внаслідок даних психотравмуючих подій у порівнянні з середньо унормованою особистістю. При задоволенні позову, з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики, як розумна та справедлива компенсація, рекомендується для застосування: внаслідок каліцтва в ДТП і його наслідків - в межах 10 мінімальних заробітних плат на день судового розгляду.

В той же час, в розрізі даного цивільно-правового спору, суд критично відноситься до наданого висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 445/18-61, складеного 13 листопада 2018 року судовим експертом Левчуком Г.В., оскільки дослідження розміру моральної шкоди в даному висновку значно перевищує розмір завданої моральної шкоди позивачу в наслідок ДТП, що мало місце 08.11.2016 року.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, в межах розгляду даної цивільної справи, суд не приймає до уваги наданий суду висновок соціально-психологічного дослідження.

Враховуючи наведені позивачем обгрунтування в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд приймає до уваги, що спричинені збитки здоров'ю позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призвели до погіршення стану здоров'я, значних витрат на його відновлення, порушення звичного способу життя, здійснення баззаперечно непередбачуваних витрат, пов'язаних із вказаними витратами, порушенням нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з чим в розрізі даного спору вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 7000 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що під час розгляду справи за даним позовом позивач уклав з адвокатом Каленюком А.В. договір про надання правової допомоги від 27.07.2017 року, відповідно до умов якого адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта та вести від його імені справи в судах усіх інстанцій. (а.с. 31-37)

09.10.2017 року представником позивача адвокатом Каленюком А.В. до суду подано квитанцію про сплату позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. (а.с. 45).

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів коли відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не з'вився без поважних причин або без повідомлення причин та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.

Враховуючи, що суд не приймає в основу доказування наданий суду висновок соціально-психологічного дослідження, судом не здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних із його проведенням.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1280,00 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6740, 28 грн. матеріальної шкоди, 7000 грн. за відшкодування моральної шкоди, 5000 грн. витрат пов»язаних з оплатою правової допомоги, а всього стягнути 18 740 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1280 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 14 лютого 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, дреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: