Рішення № 8027952, 19.02.2010, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22ц-119/2010 р. Головуючий у I інстанції Висоцька Н.В. Категорія цивільна Доповідач Євстафіїв О.К.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Шарапової О.Л., суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А., при секретарі Штупун О.М., за участю: представника ЗАТ КБ „ПриватБанк” начальника юридичного відділу філії „Чернігівське регіональне управління” Падалки О.В., ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” і ОСОБА_6 на рішення Корюківського районного суду від 06 листопада 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет застави і за позовом ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання факту виконання ним кредитного договору в повному обсязі, стягнення коштів, зобовязання підтвердити факт виконання ним договору, третя особа Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Інгосстрах”,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2009 р. ЗАТ КБ „ПриватБанк” предявило позов до ОСОБА_6, в якому, після уточнення позовних вимог, просило розірвати укладений між ними кредитний договір і в рахунок погашення заборгованості за даним договором у загальній сумі 4789 грн. 05 коп., що еквівалентна 626,84 долари США, звернути стягнення на предмет застави, яким забезпечено кредитний договір, на належний ОСОБА_6 легковий автомобіль седан-В ВАЗ 21104, 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, шляхом продажу цього автомобіля товариством з укладенням від імені ОСОБА_6 відповідного договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України та наданням ЗАТ КБ „ПриватБанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу даного автомобіля, і відшкодувати йому судові витрати. Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що 03.05.2006 р. між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно з яким останньому воно надало кредит для придбання автомобіля у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 6631 доларів США і в сумі 875,31 доларів США на сплату страхових платежів. На забезпечення виконання зобовязань за цим договором між ними також 03.05.2006 р. укладено договір застави вищевказаного автомобіля. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_6 зобовязань за кредитним договором в нього перед товариством станом на 17.07.2009 р. утворилася заборгованість у загальній сумі 626,84 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 406,18 доларів США, прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитом 148,66 доларів США, пеня у сумі 58,07 доларів США і прострочена заборгованість по комісії в сумі 13,93 доларів США. У звязку з невиконанням ОСОБА_6 зобовязань за кредитним договором товариство має право розірвати цей договір і звернути стягнення на предмет застави з метою задоволення своїх вимог.

У лютому 2009 р. ОСОБА_6 предявив позов до ЗАТ КБ „ПриватБанк”, в якому просив визнати, що ним виконано зобовязання за названим вище кредитним договором, а саме що ним сплачено даному товариству 6631 доларів США, стягнути з останнього на його користь 3371 грн. 48 коп. неправомірно стягнутих з нього даним товариством коштів та зобовязати ЗАТ КБ „ПриватБанк” надати йому розписку про виконання цього договору. Свої вимоги ОСОБА_6 мотивував тим, що на виконання умов кредитного договору, про який йдеться, 03.05.2006 р. він уклав з ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” договір особистого страхування та договір страхування автотранспорту, надавши відповідну інформацію Корюківській філії Чернігівського регіонального управління ЗАТ КБ „ПриватБанк”, і в період з 03.05.2006 р. по 08.04.2008 р. шляхом щомісячного внесення платежів погасив заборгованість за кредитним договором, сплативши товариству 7050 доларів США (у тому числі й пеню). В червні 2007 р. за усним розпорядженням начальника даної філії ним сплачено 419 доларів США. При цьому остання пояснила, що кошти в такій сумі раніше було знято з його кредитного рахунку і сплачено банком страховикам за вищезазначеними договорами страхування. Сплата даних коштів страховикам здійснена без попередження його про це та без його згоди. Йому невідомо, на оплату яких послуг витрачено дані кошти і в якій конкретно сумі їх сплачено. Крім того, після повного виконання зобовязань за кредитним договором він попросив видати йому про це довідку, але працівники Корюківської філії Чернігівського регіонального управління ЗАТ КБ „ПриватБанк” протиправно відмовили у її видачі.

Ухвалою суду від 27.02.2009 р. вищевказані позови обєднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 27.10.2009 р. до участі у справі як третю особу залучено ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах”.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ЗАТ КБ „ПриватБанк” відмовлено, позов ОСОБА_6 частково задоволено: зменшено розмір заборгованості за укладеним між ним та ЗАТ КБ „ПриватБанк” кредитним договором на суму 218,66 доларів США і відмовлено в решті позову; з ОСОБА_6 до державного бюджету стягнуто 30 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати дане рішення в частині зменшення заборгованості за кредитним договором на суму 218,66 доларів США і постановити рішення про те, що ним перед ЗАТ КБ „ПриватБанк” зобовязання за кредитним договором виконано. При цьому він посилається наступне.

Висновок місцевого суду про наявність в нього перед банком заборгованості за кредитним договором внаслідок того, що банк сплатив витрати за укладеними ним (ОСОБА_6) договорами страхування, не відповідає наявним у справі доказам. Так, на виконання умов укладеного між ним ОСОБА_6 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” кредитного договору ЗАТ КБ „ПриватБанк” 02.05.2007 р. сплатило ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” з його кредитного рахунку страховий платіж в сумі 42 долари США згідно з укладеним між цим товариством і ним (ОСОБА_6) договором страхування. Але в період з 07.06.2007 р. по 20.09.2007 р. ці кошти ним відшкодовано банку. За період з 03.05.2007 р. по 02.05.2008 р. за договором страхування автомобіля він мав сплатити страховику 1875 грн. 30 коп., але банком з його кредитного рахунку страхові платежі за даним договором сплачено на загальну суму 421 долар США, що згідно з тодішнім курсом долара США відносно гривні становить 2134 грн. 47 коп. 08.04.2008 р. він повністю сплатив борг за кредитним договором і не виявив бажання продовжити договірні стосунки з ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах”.

Його заборгованість за кредитним договором протягом двох років постійно збільшувалася з вини працівників банку.

ЗАТ КБ „ПриватБанк” у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду І інстанції по даній справі та постановити рішення по суті позовних вимог. Доводи цієї скарги зводяться до такого.

Висновок місцевого суду про те, що товариство не ставило питання про стягнення з ОСОБА_6 боргу за кредитним договором, є невірним, т.я. воно на підставі ст.ст. 589, 590 ЦК України і ст. 20 Закону України „Про заставу” звернулося до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави.

Висновки суду про недоведеність позову ЗАТ КБ „ПриватБанк”, про те, що вартість предмету застави в декілька разів перевищує суму боргу, про невірність зарахування коштів, сплачених ОСОБА_6 на погашення боргу за кредитним договором, не ґрунтується на матеріалах справи.

В рішенні місцевого суду зазначено, що суд розглядав позовні вимоги ЗАТ КБ „ПриватБанк” про розірвання кредитного договору з ОСОБА_6, але в уточненій позовній заяві така вимога відсутня.

У судовому засіданні сторони підтримали свої апеляційні скарги, а апеляційні скарги одна одної не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ЗАТ КБ „ПриватБанк” підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що підстав для розірвання судом укладеного між сторонами кредитного договору нема, оскільки його умови ОСОБА_6 у повному обсязі виконано, що останній перед ЗАТ КБ „ПриватБанк” має заборгованість за даним договором в сумі 4789 грн. 05 коп., яка виникла у звязку з сплатою банком ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” страхового платежу відповідно до умов цього ж кредитного договору на виконання укладеного між вказаною компанією й ОСОБА_6 договору страхування предмета застави належного ОСОБА_6 автомобіля, яким забезпечено кредитний договір, що дана заборгованість виникла і у звязку з тим, що банк не довів до відома ОСОБА_6 про порушення ним умов кредитного договору, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором ЗАТ КБ „ПриватБанк” не заявляло, що доказів порушення ОСОБА_6 укладеного з банком договору застави не надано, що термін дії кредитного договору закінчився 02.05.2008 р., що вартість предмета застави значно перевищує розмір заборгованості, забезпеченої цією заставою, у звязку з чим нема підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет застави, що оскільки кошти, які ОСОБА_6 вимагає стягнути на його користь, ним не сплачено, то нема підстав стягувати їх з ЗАТ КБ „ПриватБанк”, і що всі інші позовні вимоги ОСОБА_6 не ґрунтуються на законі. Але даних висновків місцевий суд дійшов без дотримання у повному обсязі норм матеріального й процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, по справі встановлено наступне.

03.05.2006 р. між ЗАТ КБ „ПриватБанк” і ОСОБА_6 укладено кредитний договір № CNKOAK00040006 (його копія на а.с. 6-8). Згідно з цим договором банк надав ОСОБА_6 кошти готівкою в розмірі 6631 доларів США на купівлю автомобіля і в сумі 875, 31 доларів США на сплату страхових платежів за договором страхування придбаного автомобіля зі сплатою 0,08% на місяць за користування кредитом, що нараховуються на суму залишку кредиту, 1% винагороди за надання фінансового інструменту від суми виданого кредиту в момент його надання і 0,21% щомісяця в період сплати від суми виданого кредиту. Період сплати за даним договором встановлено з 23 по 30 число кожного місяця, а місячний платіж ними встановлено у сумі 293,15 доларів США, у який входить заборгованість по кредиту, відсотках та по винагороді, але сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. Згідно з даним договором ОСОБА_6 до отримання кредиту зобовязався оформити договір застави на забезпечення даного кредитного договору і договір страхування заставленого майна. Останній доручив банку щорічно перераховувати суму коштів, необхідних для виконання договорів страхування, у випадку непредявлення ним банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їх сплати, визначених договорами страхування. Термін повернення кредиту сторони у договорі визначили до 02.05.2008 р. Також цим договором передбачено, що за порушення ОСОБА_6 договірних зобовязань він сплачує товариству 2,49% в місяць за користування кредитом, що нараховуються від суми непогашеної в строк заборгованості, а також пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. 00 коп. за кожен день прострочення. Даний договір діє до повного виконання сторонами зобовязань, що з нього випливають.

На забезпечення зазначеного вище кредитного договору сторони 03.05.2006 р. уклали договір застави, згідно з яким на забезпечення виконання ОСОБА_6 кредитних зобовязань він надає ЗАТ КБ „ПриватБанк” у заставу належний йому легковий седан В автомобіль ВАЗ, модель 21104, 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, вартістю 44650 грн. 00 коп. (копія даного договору на а.с. 5, 8).

На виконання умов кредитного договору ОСОБА_6 уклав два договори страхування автомобіля, що є предметом застави за цим договором: № 05/кп-6669 від 03.05.2006 р. з акціонерним страховим товариством „АИС поліс” (його копія на а.с. 49-52) і № CNKO000399АК від 03.05.2006 р. з ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” (копія якого на а.с. 55).

До 07.04.2008 р. включно ОСОБА_6 неповністю погашено заборгованість за кредитним договором, але борг, що утворився у звязку з сплатою ЗАТ КБ „ПриватБанк” ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” страхових платежів за договором страхування заставленого ОСОБА_6 автомобіля, останнім до вказаної дати повністю погашено. 08.04.2008 р. ОСОБА_6 на погашення заборгованості за кредитом сплатив товариству 295 доларів США, погасивши у такий спосіб пеню за прострочення сплати заборгованості по відсотках у сумі 0,17 доларів США, заборгованість по сплаті простроченої винагороди за надання фінансового інструменту в сумі 13,93 долари США, 3,13 долари США на погашення заборгованості по прострочених відсотках і 277,94 долари США на погашення простроченого кредиту. Таким чином, на вказану дату в ОСОБА_6 залишилася непогашеною заборгованість за простроченим кредитом в сумі 3,36 долари США, у звязку з чим товариством нараховано пеню за прострочення її сплати в сумі 0,07 долари США, 13,93 долари США поточної винагороди за надання фінансового інструменту (комісія), поточна заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 0,53 долари США і 402,82 долари США поточної заборгованості за кредитом. Тож станом на 17.07.2009 р. (на дату, що вказана в уточненій позовній заяві, а.с. 130-131) ОСОБА_6 має заборгованість перед товариством у загальній сумі 626,84 доларів США, а саме: за простроченим кредитом 406,18 доларів США (3,36 долари США +402,82 долари США), пеня за прострочення сплати кредиту згідно з п. 3.2 договору в сумі: 406,18 доларів США х 2,49% за кожен місяць прострочення протягом періоду з 06.05.2008 р. по 17.07.2009 р. = 148,66 доларів США, прострочена винагорода за надання фінансового інструменту (комісія) - у сумі 13,93 долари США і передбачена п. 4.1 кредитного договору пеня в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш ніж 1 грн. 00 коп. за кожен день прострочення, - за прострочення сплати відсотків у сумі 0,60 доларів США (0,07 доларів США + 0,53 долари США) і простроченої комісії в сумі 13,93 долари США в сумі 58,07 доларів США. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_6 за укладеним між ним і ЗАТ КБ „ПриватБанк” кредитним договором (а.с. 133-148) та розрахунками, що містяться у наданих банком апеляційному суду поясненнях. Дані розрахунки відповідають умовам договору і не суперечать всім іншим наявним у справі доказам.

З встановленого випливають наступні висновки.

Принаймні з квітня 2008 р. по даний час ОСОБА_6 не виконує зобовязань перед ЗАТ КБ „ПриватБанк”, передбачених укладеним між ними кредитним договором, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість за цим договором у загальній сумі 626,84 долари США.

Стаття 526 ЦК України приписує, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Непогашення ОСОБА_6 ЗАТ КБ „ПриватБанк” боргу за кредитним договором в сумі 626,84 долари США протягом вказаного вище періоду, який є тривалим, доводить апеляційний суд висновку про те, що ОСОБА_6 істотно порушує умови укладеного з товариством кредитного договору, внаслідок чого останнє значною мірою позбавляється того, на що воно розраховувало при укладенні договору. Отож позовна вимога ЗАТ КБ „ПриватБанк” про розірвання укладеного з ОСОБА_6 договору підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги банку про те, що він не підтримує дану позовну вимогу, суд не бере до уваги, з огляду на наступне. Ні в суді І інстанції, ні у суді ІІ інстанції банк не заявляв про відмову від даної вимоги і ухвала про прийняття такої відмови судом не постановлялася, як то передбачено ст. 174 ЦПК України. Подана ЗАТ КБ „ПриватБанк” позовна заяв, датована 13.10.2009 р., за своєю юридичною суттю є не зміненою, а уточненою, оскільки в ній йдеться лише про збільшення суми боргу ОСОБА_6 за кредитним договором і не йдеться про відмову від вимог про розірвання даного договору. Тож підстав для нерозгляду цієї вимоги апеляційним судом нема.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений термін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Іншого ні укладений між сторонами договір, ні правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають. Оскільки по даній справі встановлено, що ОСОБА_6 у неповному обсязі виконав кредитні зобовязання перед ЗАТ КБ „ПриватБанк”, внаслідок чого він має погасити зазначену вище заборгованість за даним договором, то в силу названих норм права позовні вимоги банку про звернення стягнення на заставлений ОСОБА_6 автомобіль на забезпечення виконання ним зобовязань за кредитним договором мають бути задоволені. Спосіб, у який товариство просить звернути стягнення на належний ОСОБА_6 автомобіль, прямо передбачено укладеним між ними договором застави.

Мотиви, з яких місцевий суд відмовив у задоволенні вимог про розірвання кредитного договору і звернення стягнення на предмет застави, суперечать вищенаведеним нормам права і ст. 20 Закону України „Про заставу”.

Також з зазначених вище мотивів не підлягають задоволенню всі заявлені ОСОБА_6 позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги останнього не містять підстав для її задоволення, оскільки вони не спростовують вищевикладеного.

Так, всі здійснені ОСОБА_6 платежі на погашення боргу за кредитним договором згідно з квитанціями, копії яких на а.с. 25-48, враховано банком, що прямо вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_6 за укладеним між ним і ЗАТ КБ „ПриватБанк” кредитним договором (а.с. 133-148).

Правомірність сплати ЗАТ КБ „ПриватБанк” ЗАТ „Страхова компанія „Інгосстрах” платежів на виконання зобовязань, що випливають з укладеного між ОСОБА_6 і цією компанією договору страхування автомобіля (предмету застави), підтверджується п.п. 2.1.3 і 2.2.7 укладеного між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ „ПриватБанк” кредитного договору. Жодного доказу, що банк сплатив ці платежі у неналежному (завищеному) розмірі, та що заборгованість ОСОБА_6 перед банком виникла з вини останнього, суду не надано.

Таким чином, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням рішення про задоволення позову ЗАТ КБ „ПриватБанк” і про відмову ОСОБА_6 у позові.

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з останнього на користь товариства належить стягнути всі документально підтверджені ним судові витрати: за предявлення позову - в сумі 81 грн. 00 коп., за подання апеляційної скарги на рішення по цій справі в сумі 171 грн. 00 коп., а саме витрати по сплаті судового збору й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (примірники платіжних доручень на а.с. 3, 217).

Оскільки ОСОБА_6 за предявлення позову не сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, то в порядку ч.ч. 3, 5 ст. 88 ЦПК України ці витрати належить стягнути з нього при постановленні даного рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 1, 316 ЦПК України, ст. ст. 16 ч. 2, 526, 590, 651 ч. 2, 653 ч. 2, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу”, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задовольнити, рішення Корюківського районного суду від 06 листопада 2009 року скасувати; позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” задовольнити.

Розірвати кредитний договір № CNKOAK00040006, укладений 03 травня 2006 р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” і ОСОБА_6.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 Закритому акціонерному товариству комерційний банк „ПриватБанк” в загальній сумі 626 (шістсот двадцять шість) доларів 84 центи США за кредитним договором № CNKOAK00040006 від 03 травня 2006 р. звернути стягнення на легковий седан В автомобіль ВАЗ, модель 21104, 2006 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6, шляхом продажу його Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” від імені ОСОБА_6 з наданням товариству всіх повноважень, необхідних для здійснення такого продажу, в тому числі на укладання від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу цього автомобіля будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям його з обліку в органах ДАІ.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання факту виконання ним кредитного договору в повному обсязі, стягнення коштів, зобовязання підтвердити факт виконання ним договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” 81 (вісімдесят одну) грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_6 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи до державного бюджету м. Чернігова на розрахунковий рахунок № 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО банку 853592, код ЄДРПОУ 22825965.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” 171 ( сто сімдесят одну) грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: