Ухвала суду № 80278219, 19.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10040/18

Провадження № 4-с/752/49/19

У Х В А Л А

Іменем України

19.02.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.,

з участю секретаря Закаблуківської О.А.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві. заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, відповідно до якої просив визнати незаконною бездіяльність щодо розгляду його скарги від 11.05.2018 р., зобов»язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби м.Київ, Головного територіального управління юстиції у м.Києві повернути виконавчий документ з виконання рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 20.11.2015 р. стягувачу в зв»язку із закінченням строків передбачених ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга обґрунтована тим, що 20.11.2015 р. Голосіївським районним судом м.Києва ухвалено рішення про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 159803,73 гривні, на підставі якого 25.05.2016 р. судом видано виконавчий документ.

08.06.2017 р. на підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження.

11.054.2018 р. він звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки закінчились строки, передбачені ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки транспортний засіб, розшук якого здійснювався поліцією, протягом року не розшукано.

В ході розгляду скарги заявник підтримав вимоги за скаргою та просив її задовольнити, посилаючись на те, що в ході виконавчого провадження транспортни засіб, що належить йому на праві власності, був оголошений в розшук. Протягом року даний транспортний засіб не був розшуканий, що є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник суб»єкта оскарження в судове засідання не з»явився, надавши копії матеріалів виконавчого провадження.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з»явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином, в зв»язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2016 р. Голосіївським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 752/5167/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» боргу в сумі 159803,73 гривні.

06.06.2017 р. стягував звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві про відкриття виконавчого провадження, на підставі якої 08.06.2017 р. головним державним виконавчем ОСОБА_3 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 54080362.

07.08.2017 р. головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Желтіковою О.А, винесена постанова про розшук майна боржника, а саме оголошення в розшук, затримання та направлення на штраф майданчик транспортного засобу «Тайота» д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1

Того ж дня, головним державним виконавцем Желтіковою О.А. винесена постанова про об»єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження в зв»язку з тим, що на виконанні знаходиться декілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 за № 54460603.

11.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі положень ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 ст.11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій ( ч.7 ст.12).

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік дій, які виконавець має право та зобов'язаний вчиняти.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що державним виконавцем були вчинені дії щодо розшуку транспортного засобу, а саме щодо направлення зазначеної постанови до виконання до органів поліції, інформації про виконання даної постанови.

Крім того, матеріали виконавчого провадження містять інформацію про наявність у ОСОБА_1 іншого майна, а саме транспортного засобу «Ягуар» д.н. НОМЕР_1 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Звертаючись до суду заявник просить визнати бездіяльність Голосіївського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві незаконною щодо розгляду його заяви від 11.05.2018 р.

Судом встановлено, що дана заява була передана на виконання державному виконавцеві Бабковій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим приписами ч. 1, 2 ст. 18 вказаного Закону визначені обов'язки виконавців, а саме виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки

Тобто, з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження» саме на державного виконавця покладено обов»язок розглянути у визначені строки клопотання сторони виконавчого провадження та повідомити про результати його розгляду, а не на відділ державної виконавчої служби як орган.

Під бездіяльністю слід розуміти невиконання певною особою обов»язків, визначених законом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги щодо визнання бездіяльності незаконною заявлені не до належної особи.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві. заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя