Рішення № 80275930, 14.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/525/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Семиволос І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача за довіреністю ОСОБА_2

представників відповідачів

за довіреністю ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 державного технологічного університету про визнання недостовірною та спростування інформації, захист честі, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (в подальшому уточнений в редакції від 17.05.2018 т.2 а.с.91-97) до ОСОБА_5, ОСОБА_6 державного технологічного університету про визнання недостовірною та спростування інформації, захист честі, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03 листопада 2017 року, під час судового засідання у Придніпровському районному суді м. Черкаси у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, ОСОБА_6 державного технологічного університету (ЧДТУ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, їй стало відомо, що 30 жовтня 2017 року до Придніпровського районного суду, в якості доказів по справі, представником Міністерства освіти і науки України ОСОБА_7 було подано лист ОСОБА_5 до Державного секретаря Міністерства освіти і науки України ОСОБА_8 від 23 червня 2017 року та подання конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ від 23 червня 2017року за підписом ОСОБА_5, які містять недостовірну інформацію про діяльність ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ.

Зазначає, що згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач стверджує, що інформація про те, що за період її перебування на посаді ректора (травень 2014 року - червень 2015 року) ЧДТУ було: заподіяно матеріальних збитків; втрачено три корпуси; втрачено спеціальне обладнання для військових потреб, що її: одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково - педагогічні працівники та згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт; її діями знищено науковий фонд університетської бібліотеки, що судами першої та апеляційної інстанції було встановлено протиправність її дій щодо звільнення працівників ЧДТУ; що її протиправними діями ЧДТУ було завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди, - є такою, що не відповідає дійсності, так як названі події та обставини або не існували взагалі, або відомості про них є умисно спотворені - перекручені.

Оскільки, станом на 23 червня 2017 року ректор ОСОБА_9, згідно-наказу № 294-к 22.06.2017р. був відсутнім на роботі через хворобу, а ОСОБА_1, яка була поновлена на посаді ректора ЧДТУ наказом Міністерства освіти і науки України №295-к від 22.06.2017 року до виконання своїх посадових обов’язків ще не приступила, то позивач вважає, що ОСОБА_5, який станом на дату підписання вище названого листа перебував на посаді першого проректора, то підписав лист як посадова особа ЧДТУ.

А тому, враховуючи що лист, який був адресований Державному секретарю МОНУ ОСОБА_8, підписаний посадовою особою ЧДТУ - першим проректором ОСОБА_5, оформлений на фірмовому бланку ЧДТУ (009375) та містить реєстраційний номер вихідної документації ЧДТУ (вих. № 1122/01-01 від 23.06.2017р.), то ОСОБА_6 державний технологічний університет є тією особою, яка поширила про позивача – ОСОБА_1 вищевказану недостовірну інформацію: «За незаконної діяльності ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ були виявлені порушення, що призвели до матеріальних збитків, втрати трьох корпусів, а також спеціального обладнання (для військових потреб), що недопустимо в час…» (абз.3 стор.1 листа); «ОСОБА_1 одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково-педагогічні працівники… (абз3 стор.1 листа); «Екс-ректором своїми непродуманими діями знищено науковий фонд університетської бібліотеки (яку неможливо поновити), що впливає на використання першоджерел студентами вузу» (абз.3 стор.1 листа); «… за керівництва екс-ректора ОСОБА_1 у технологічному вузі, єдиному в регіоні, були одноосібно згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт. Це унеможливлює підняття обороноздатності держави, підготовки спеціальних технічних кадрів, виділення спеціального обладнання (укрспецзв»язку), перепідготовки військових і технічних кадрів для потреб АТО» (абз3 стор.1 листа).

Крім того, зазначає, що недостовірну інформацію про позивача також містить подання конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ від 23 червня 2017 року за підписом ОСОБА_5, разом із витягом із протоколу позачергової конференції трудового колективу ЧДТУ від 23 червня 2017 року та іншими документами, які були подані до Придніпровського районного суду м. Черкаси представником МОНУ ОСОБА_7 в якості доказу по справі № 711/6158/17. Згідно вказаного протоколу конференція трудового колективу ЧДТУ такого документу, як подання про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ не затверджувала і не приймала рішення про доручення ОСОБА_5 (ні як головуючому на засіданні, ні як першому проректору) підготувати та подати такий документ до МОНУ.

Вказує, що Посадовою інструкцією першого проректора ЧДТУ від 24 травня 2017 року визначено, що ОСОБА_5, як перший проректор, може діяти в інтересах університету та представляти його інтереси тільки в межах, визначених Статутом та за дорученням ректора. Оскільки ні Статутом ЧДТУ, ні Посадовою інструкцією не передбачено право першого проректора виступати від імені органу громадського самоврядування - конференції, до того ж подання конференція трудового колективу ЧДТУ 23 червня 2017 року не приймала, то так зване подання за підписом ОСОБА_5, не є документом юридичної особи - ЧДТУ.

Крім того, згідно із ст. 15 ЗУ « Про вищу освіту» направлення до МОНУ подання про відкликання ректора є повноваженням вищого колегіального органу громадського самоврядування навчального закладу, тож ОСОБА_5, надіславши до МОНУ підписане ним подання, яке містить неправдиві відомості про ОСОБА_1, поширив недостовірну інформацію як фізична особа, стверджує позивач.

Також недостовірною інформацією вважає: «… вчинення протиправних дій по незаконному звільненню працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій»; «… такими протиправними діями ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди (абз.3 стор.2 подання).

Тож, ОСОБА_1 вважає, що неправдива інформація про її діяльність на посаді ректора ЧДТУ, явно має характер негативної, оскільки в ній вказано про те, що перебуваючи на посаді ректора ЧДТУ, ОСОБА_1 вчинила протиправні діяння, якими завдала майнові збитки університету, згорнула важливі для обороноздатності України наукові дослідження, порушила законодавство про працю тощо. Поширення такої неправдивої інформації негативно вплинула на її честь, як законослухняної особи та науковця (ім’я ОСОБА_1 відоме в науковому і освітньому середовищі як України, так і за її межами, як доктора економічних наук, професора, заслуженого економіста України), а також негативно позначилась на її діловій репутації, як керівника вищого навчального закладу, оскільки вона майже десять років здійснювала керівництво науково-дослідною роботою та міжнародною діяльністю ЧДТУ, перебуваючи, до призначення на посаду ректора, на посаді проректора з науково-дослідної і міжнародної роботи ЧДТУ. Недостовірна інформація про неї, як про ректора, який допустив порушення законодавства, негативно вплинула на ставлення до неї керівників інших навчальних закладів, що безумовно, спричинило проблеми із її працевлаштуванням, то ж на даний час вона, маючи майже 20 річний стаж керівної роботи (завідуючою кафедрою, проректор, ректор), змушена працювати на 0.5 ставки рядовим професором. Недостовірна інформація, яка була викладена у листі та поданні, зумовила формування негативного образу ОСОБА_1 і в очах керівництва МОНУ, зокрема, - у Державного секретаря МОНУ ОСОБА_8 та членів експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників вищих навчальних закладів, установ та організацій, які належать до сфери управління МОНУ, які не були з нею знайомі, не знали про її роботу, як ректора ЧДТУ. До того ж, вона вважає, що саме наслідком поширення про неї недостовірної інформації стало видання наказу № 313-к від 26 червня 2017 року, яким вона знову була звільнена з посади ректора ЧДТУ (через два робочих дні після виконання рішення суду про поновлення її на роботі).

Крім того, позивач вважає, що поширенням негативної недостовірної інформації, яка посягає на її честь, як особи, та ганьбить її ділову-репутацію, як керівника, їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у сумі 100 000 грн., яка є співмірною тому рівню душевних та фізичних страждань, яких вона зазнала через поширення про неї недостовірної інформації, наслідком чого стало її повторне звільнення роботи, про що вона дізналась 27 червня 2017 року, і через пережитий стрес на два тижні опинилась на лікарняному ліжку, а потім ще два тижні лікувалась амбулаторно. Для повного відновлення душевної рівноваги, вона потребує проходження повторного курсу лікування та оздоровлення, на що і планує використати кошти за відшкодування майнової шкоди.

Оскільки ОСОБА_5 є автором листа і подання, враховуючи, що ці документи надійшли до МОНУ з ЧДТУ, то позивач вважає, що ЧДТУ є поширювачем недостовірної інформації і має нести разом з фізичною особою ОСОБА_5 солідарну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд, -

визнати недостовірною інформацію, викладену у листі ОСОБА_5 Державному секретарю Міністерства освітні науки України ОСОБА_8 від 23 червня 2017 року, а саме: «За незаконної діяльності ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ були виявлені порушення, що призвели до матеріальних збитків, втрати трьох корпусів, а також спеціального обладнання (для військових потреб)»; «ОСОБА_1 одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково-педагогічні працівники...»; «Екс-ректором своїми непродуманими діями знищено науковий фонд університетської бібліотеки (яку неможливо поновити), що впливає на використання першоджерел студентами вузу»; «...за керівництва екс-ректора ОСОБА_1М…..були одноосібно згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт..»;

визнати недостовірною інформацію, викладену у поданні конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ від 23 червня 2017 року: «Підставою для визнання вчинення порушення трудової дисципліни ректором ОСОБА_1 є вчинення протиправних дій по незаконному звільненні працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.»; «...такими протиправними діями ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди»;

зобов’язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 державний технологічний університет у 5-ти денний строк з дати вступу у законну силу рішення по даній справі спростувати вищевикладену недостовірну інформацію, шляхом направленням на ім’я Державного секретаря Міністерства освіти і науки ОСОБА_8 листа (у довільній формі), у якому вказати, що відомості про вчинення ОСОБА_1М, в період перебування на посаді ректора ЧДТУ протиправних дій у вигляді заподіяння ЧДТУ майнових збитків та вчинення протиправних дій по незаконному звільненні працівників ЧДТУ, які були зазначені ним у листі від 23 червня 2017 року та у поданні конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ від 23 червня 2017року є недостовірними, до якого додати копію ухваленого по справі судового рішення;

стягнути з ОСОБА_5 та ЧДТУ солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100 000грн, судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

Ухвалою суду від 02 лютого 2018 року відкрито провадження у справі суддею Казидуб О.Г.

Ухвалою суду від 06 березня 2018 задоволено заяву про відвід судді та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2018 року справу передано судді Позарецькій С.М.

Ухвалою суд від 13 березня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Позарецькою С.М. та призначено підготовче судове засідання, та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_6 державний технологічний університет.

Ухвалою суду від 14 червня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

05.03.2018 року до суду відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на первісний позов від 22.01.2018 року (на остаточну редакцію позову від 17.05.2018р. т.2 а.с.91 відзив ОСОБА_5 подано не було), за яким зазначено, що на думку позивача, інформація, яку вона просить суд визнати неправдивою та такою, що ганьбить її честь, а її поширення завдало шкоди діловій репутації ОСОБА_1, міститься в листі на ім'я ОСОБА_8 від 23.06.2017 року, та в поданні конференції трудового колективу від 23.06.2017 року. Таким чином, позивач оскаржує саме інформацію, що на її думку, завдала шкоди її діловій репутації та сформувала негативний образ ОСОБА_1 в очах керівництва МОН України. З моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора, наказом від 22.06.2017 року 295-к, який надійшов факсом в ЧДТУ 23.06.2017 року (п'ятниця), до дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1 26.06.2017 року (понеділок), ОСОБА_1, за вихідні дні не встигла набути в суспільстві оцінку своїх ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків, оскільки як вона сама неодноразово заявляла в судових засіданнях, на її думку, вона не приступила до фактичного виконання своїх трудових обов'язків на посаді ректора. Що стосується інформації, викладеної в листі вих. № 1122/01-01 від 23.06.2017 року, на ім.»я ОСОБА_8 та можливість завдання нею шкоди діловій репутації ОСОБА_1 Цей лист є супровідним листом, до протоколу позачергової Конференції трудового колективу ОСОБА_6 державного технологічного університету від 23.06.2017 року та протоколу №16 від 23.06.2017 року, позачергового засідання Вченої ради ЧДТУ.

23.06.2017 року, вищим колегіальним органом громадського самоврядування - Конференцією трудового колективу, було прийнято рішення про відкликання з посади ректора ЧДТУ - ОСОБА_1 ОСОБА_4 рішення було зафіксоване в протоколі позачергової Конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року і саме воно є підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади ректора. Для того, щоб дане рішення було розглянуто Міністерством освіти і науки України, воно було направлено разом з додатками та супровідним листом (супровідний лист вих.№1122/01-01 від 23.06.2017 року). Посилання позивача на те, що даний супровідний лист не міг підписувати ОСОБА_5, оскільки даний лист не був прийнятим органом самоуправління чи органами самоврядування ЧДТУ, є надуманим. Враховуючи те, що підставою для звернення до Міністерства, є рішення вищого колегіального органу - Конференції трудового колективу, на якій головував ОСОБА_5 і, відповідно до п.118 «Інструкції з діловодства у ОСОБА_6 державному технологічному університеті», протокол підписується головуючим на засіданні колегіального органу та секретарем, то і супровідний лист, до якого було додано це рішення Конференції - також підписав головуючий на конференції трудового колективу ОСОБА_5 Щодо тверджень позивача стосовного того, що інформація, наведена в супровідному листі, була оприлюднена Державним секретарем МОНУ ОСОБА_8 на засіданні експертно-кадрової комісії 26.06.2017 року, як вбачається з протоколу №5 засідання експертно-кадрової комісії від 26.06.2017 року, першим виступив доповідач Полянський П.Б. та ознайомив присутніх про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ. Також він повідомив, що Міністерство отримало витяг з протоколу позачергової конференції Трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року та витяг з протоколу Вченої ради №16 від 23.06.2017 року, та оголосив результати таємного голосування членів Вченої ради ЧДТУ та результати таємного голосування Конференції трудового колективу ЧДТУ. Супровідний лист вих.№1122/01-01 від 23.06.2017 року - він не зачитував, і зі змістом присутніх він не знайомив. Даний документ на експертно-кадровій комісії 26.06.2017 року - не розглядався. Як вбачається з наказу про звільнення ОСОБА_1 №313-к від 26.06.2017 року, в ньому на підставу для дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1, також жодного посилання на цей лист. Отже, даний лист не був підставою для прийняття рішення та видання наказу №313-к від 26.06.2017 року про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1, дана інформація не могла вплинути на рішення комісії та «сформувати негативний образ ОСОБА_1 в очах керівництва МОНУ».

Що стосується інформації, наведеної в поданні Конференції трудового колективу від 23.06.2017 року, а саме: «Підставою для визнання вчинення порушення трудової дисципліни ректором ОСОБА_1 є вчинення протиправних дій по незаконному звільненню працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції. Такими рішеннями є рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від №711/5202/15-ц про визнання незаконного рішення, скасування результатів конкурсу за позовом ОСОБА_10, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси по справі № 712/4536/15-ц про поновлення на роботі ОСОБА_11, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі №711/8227/16-ц про поновлення на роботі ОСОБА_12, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди» та «... такими протиправними діями ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди».

Дана інформація, ідентична інформації, наведеній в поданні Вченої ради ОСОБА_6 державного технологічного університету про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора від 23.06.2017 року і є предметом судового розгляду в Соснівському районному суді м.Черкаси (суддя Мельник І.О., справа №712/11753/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання недостовірною та спростування інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Дане подання не було предметом розгляду та обговорення на засіданні експертно-кадрової комісії 26.06.2017 року, що підтверджується протоколом №5 засідання експертно-кадрової комісії від 26.06.2017 року.

Отже, дана інформація не була розповсюджена на засіданні експертно-кадрової комісії 26.06.2017 року. В зв'язку з тим, що дана інформація на комісії не розглядалась, відповідно вона не могла вплинути і на рішення цієї комісії, та «сформувати негативний образ ОСОБА_1 в очах керівництва МОНУ» та, як наслідок - завдати шкоди діловій репутації ОСОБА_1

Відповідав вважає, що позивач не наводить жодного доказу на підтвердження того, що внаслідок поширення інформації, яка міститься в супровідному листі та поданні Конференції, було порушено її особисті немайнові права.

Таким чином відповідач ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову.

Позивачем через представника за довіреністю ОСОБА_2 подано відповідь на відзив ОСОБА_5 від 26.04.2018 року, за яким вказує, що відповідач не заперечує факт підписання ним листа на ім'я Державного секретаря МОН України ОСОБА_8 від 23.06.2017 (вих. №1122/01-01) та подання Конференції трудового колективу, які містять інформацію, які позивач просить визнати недостовірною, але заперечує той факт, що поширення цієї інформація порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 Сторона позивача вважає, що така позиція відповідача є помилковою. Із текстів листа і подання вбачається, що названа в ньому інформація є категоричним твердженням, оскільки містить відомості про факти, які ніби то мали місце (з використанням дієслів доконаного виду), а саме: - були виявлені порушення, що призвели до матеріальних збитків, втрати трьох корпусів, а також спеціального обладнання (для військових потреб)»; - «ОСОБА_1 одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково-педагогічні працівники...»; - «...знищено науковий фонд університетської бібліотеки ...»; - «за керівництва ОСОБА_13...були одноосібно згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт...»; - «вчинення протиправних дій по незаконному звільненні працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції»; - що «протиправними діями ОСОБА_13 завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди». При цьому, вважає, що відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував факти, названі ним у тексті свого листа та поданні. Зазначає, що відзив не містить посилання на документи чи інші докази, які засвідчують (підтверджують) названі відповідачем, у своєму листі та у підписаному ним поданні, факти чи джерела отримання ним таких відомостей. Враховуючи зміст відзиву, ОСОБА_5 не заперечує факт підписання ним листа та подання і не називає іншої особи (інших осіб), яка створила (написала) тексти. З врахуванням того, що ним не надано доказів, які б підтверджували достовірність названих у текстах листа ти подання фактів, то позивач вважає, що він є автором недостовірної інформації. У своєму відзиві на позовну заяву від 01.03.2017 відповідач ОСОБА_5 також визнає факт надсилання ним до МОНУ вищеназваних текстів, то ж він є також поширювачем недостовірної інформації. Відповідачем не надано жодного доказу того, що відомості у вигляді названих фактів, звані ним у листі та поданні дійсно мали місце, тобто є достовірними. Відомості про ОСОБА_1, які були доведені до відому Державного секретаря МОНУ ОСОБА_8 IП.Б., мають характер негативної інформації, оскільки у ній стверджується про вчинення нею протиправних дій у вигляді заподіяння шкоди (матеріальних збитків) майну очолюваного нею державного навчального закладу ЧДТУ та порушення прав працівників університету. Поширення про позивача інформації про те, що її поведінка на посаді ректора ЧДТУ суперечила загальноприйнятим уявленням про добро і зло, посягає на її честь, як особи. Доведення такої інформації до посадової особи, до повноважень якої належить питання призначення/звільнення з посади ректора університету (Державного секретаря МОНУ), мало вплив на формування у нього своєрідного (негативного) уявлення про ОСОБА_1, як про особистість, що безумовно вплинуло на прийняття ним рішення про її звільнення з посади ректора ЧДТУ. Отримана Державним секретарем МОНУ негативна інформація про ОСОБА_1, як про керівника, який допускав порушення законодавства у вигляді протиправних дій, якими було заподіяно шкоду державному майну («майнова шкода» ЧДТУ), негативно вплинуло на оцінку ним ділової репутації ОСОБА_1, як керівника ЧДТУ, наслідком чого стало прийняття ним рішення про розірвання трудового контракту з ОСОБА_1 через три дні (один робочий) після виконання судового рішення про поновлення її на посаді ректора ЧДТУ.

Тож, позивач вважає, що поширенням недостовірної інформації про ОСОБА_1, відповідачем було заподіяно шкоду її честі та діловій репутації, тобто були порушені її немайнові блага. Просить позов ОСОБА_1 задовольнити.

Незважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_6 державним технологічним університетом не було подано до суду відзив на позовну заяву (в редакції від 17.05.2018р.), представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 14.06.2018 року подано відповідь на відзив ЧДТУ, який було отримано позивачем 11.06.2018 року, про що зазначено у відповіді. Зокрема, зазначено, що з відзиву вбачається, що ЧДТУ визнає, що лист № 1122/01-01 від 23.06.2017р. за підписом ОСОБА_5, адресований Державному секретарю МОН України ОСОБА_8 та документ під заголовком «Подання конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ» від 23.06.2017р. за підписом ОСОБА_5, були надіслані ЧДТУ на адресу Міністерства освіти і науки України. Проте, визнаючи факт поширення інформації про позивача, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки, на його думку, викладена у надісланих до МОН України документах інформація «є виключно оціночними судженнями тих фактів, що мали місце за час перебування на посаді ректора ЧДТУ ОСОБА_1М.» та не є такою, що порушує її особисті немайнові права. Сторона позивача вважає, що вищеназвана позиція відповідача є помилковою.

Позивач вважає, що з текстів вищеназваного листа і подання вбачається, що названа в ньому інформація є категоричним твердженням, оскільки містить відомості про факти, які нібито мали місце. При цьому, автором зазначено: «...були виявлені порушення, що призвели до матеріальних збитків, втрати трьох корпусів, а також спеціального обладнання (для військових потреб)» (абз. 2 стор.1 листа); «...одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково-педагогічні працівники...» (абз.2 стор.1 листа); «знищено науковий фонд університетської бібліотеки...» (абз.2 стор. 1 листа); « ...були одноосібно згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт...» ( абз. 3 стор. 2 листа); «вчинення протиправних дій по незаконному звільненню працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанції» (абз. 2 стор. 2 подання); «протиправними діями ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди» (абз. 3 стор. 2 подання).

Також у відповіді на відзив позивач в особі представника вказує на те, що як вбачається із текстів листа і подання, - вказані у них відомості, які позивач вважає недостовірною інформацією, не є вираження суб'єктивної думки і поглядів, чи критичною оцінкою її управлінських дій на посаді ректора ЧДТУ, як і не містять оціночних суджень щодо її поведінки, як особи, оскільки сформульовані у вигляді констатації фактів та викладені без використання мовно-стилістичних засобів (гіпербол, алегорій, сатири). То ж твердження відповідача про те, що викладена у надісланих МОНУ листі та поданні інформація є оціночним судженням, є безпідставним.

Сторона позивача також не погоджується з позицією відповідача про те, що в даній ситуації «відсутній склад правопорушення, що міг би бути підставою для захисту честі, гідності та ділової репутації», оскільки поширення інформації не порушує особисті немайнові права позивача. На думку сторони позивача, із текстів листа і подання, викладена в них інформація негативно характеризує позивача, як особу, оскільки вказує про нібито вчинення нею протиправних дій по відношенню до підлеглих їй працівників (незаконне звільнення з роботи), що безумовно ганьбить її честь, як законослухняного громадянина, а названі у листі і поданні факти про нібито заподіяння нею майнової шкоди (матеріальні збитки, втрата майна тощо) очолюваному університету негативно впливає на її ділову репутацію, як керівника.

Отже, для захисту своїх немайнових прав (честі та ділової репутації), які порушені поширенням про позивача недостовірної інформації, позивач просить визнати названу в позовній заяві інформацію недостовірною. На думку позивача, відповідач також безпідставно звинувачує позивача у порушенні «процесуальних прав», стверджуючи, що «має місце дублювання предмету спору». Так, предметом спору у справі № 712/11753/17, на яку посилається відповідач, - є поширення недостовірної інформації, яка була викладена у поданні Вченої ради ЧДТУ, яке було оприлюднене, шляхом зачитування його на Конференції трудового колективу, тоді як у даній справі позивач просить визнати недостовірною інформацію, яка викладена у листі до Державного секретаря МОНУ ОСОБА_8 та у поданні Конференції трудового колективу ЧДТУ і була поширена, шляхом надсилання названих документів до МОНУ.

Отже, позивач вважає, що відзив ЧДТУ не містить належних і переконливих доказів, які б підтверджували, названі у надісланих ЧДТУ до МОНУ листі та поданні, факти про вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, якими нібито була заподіяна шкода правам працівників ЧДТУ та завдані збитки університету, а твердження про те, що вказані у названих документах відомості є суб’єктивними судженнями ЧДТУ є абсурдним, оскільки юридична особа не наділена (на відміну від людини) здатністю думати, висловлюватись, мати судження. Просить задовольнити позов ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції від 17 травня 2018 року підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Крім того, підтримала доводи відповідей на відзиви, суду додатково пояснила, що на ім’я ОСОБА_8 подано лист за підписом ОСОБА_5, який виготовлено на бланку ЧДТУ, містить всі необхідні реквізити та подання, інформація в яких має негативний характер щодо ОСОБА_1, незаконне обвинувачення щодо законослухняного громадянина та посадової особи - ректора. Це вплинуло на її ділову репутацію оскільки вона у червні 2015 року була звільнена з посади ректора, на які й поновлена 22.06.2017 року, а після наказу про поновлення 23.06.2017 року на адресу Міністерства освіти і науки направлено лист, в якому ОСОБА_5 зазначив, що він від імені колективу просить звільнити ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ та поновити ОСОБА_9 Тобто, цей лист не був зверненням громадян, так як мав прохальну частину про звільнення, ця інформація посягає на честь і ділову репутацію ОСОБА_1 Щодо подання від 23 червня 2017 року зазначила, що в ньому також містяться недостовірні відомості щодо позивача із посиланням на судові рішення, які свідчать про вчинення нею протиправних дій. При цьому, хоч і зазначено, що подання від трудового колективу, але воно підписане ОСОБА_5 Що стосується моральної шкоди, то 100000 грн. є співмірним розміром відшкодування тим моральним стражданням, які були завдані ОСОБА_1, оскільки 23.06.2017 року вона прийшла на роботу, і факт повторного звільнення її вразив, що призвело до душевних страждань та шокового стану, внаслідок чого вона опинилась на стаціонарному лікуванні на межі серцевого зриву. ОСОБА_1 не може через порушення психо-емоційного стану всередині колективу реалізуватися, маючи науковий ступінь та нагороди. В неї є дитина 10-ти річного віку, яка проживає в м. Черкаси з батьком, оскільки ОСОБА_1 приходиться їздити на роботу до м. Києва. А тому просить стягнути моральну шкоду солідарно з ОСОБА_5, який створив недостовірну інформацію та з ЧДТУ, який поширив вказану інформацію, виклавши її у листі та поданні від 23.06.2017 року, яку оцінює у 100000грн. як компенсацію душевних страждань.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала пояснення свого представника ОСОБА_2 Також надані письмові пояснення по суті позову.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Підтримали свої доводи, викладені у відзиві на позов, поданому 05 березня 2018 року, де зазначили, що на думку позивача ОСОБА_1, інформація, яку вона просить суд визнати неправдивою та такою, що ганьбить її честь, - міститься в листі адресованому на ім'я ОСОБА_8 від 23 червня 2017 року і в поданні Конференції трудового колективу від 23 червня 2017 року. Тобто, вона оскаржує саме інформацію, що на її думку, завдала шкоди її діловій репутації та сформувала негативний образ ОСОБА_1, в очах керівництва МОН України. З моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора, наказом від 22 червня 2017 року 295-к, який надійшов факсом в ЧДТУ 23.06.2017 року - у п'ятницю, до дострокового розірвання контракту з ОСОБА_1 26.06.2017 року – понеділок, ОСОБА_1, за вихідні не встигла набути в суспільстві оцінку своїх ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків, оскільки як вона сама неодноразово заявляла в судових засіданнях, на її думку, вона не приступила до фактичного виконання своїх трудових обов'язків на посаді ректора. Відносно інформації, викладеної в листі вих. № 1122/01-01 від 23.06.2017 року на ім’я ОСОБА_8 та можливість завдання цією інформацією шкоди діловій репутації ОСОБА_1, то даний лист є супровідним листом до протоколу позачергової Конференції трудового колективу ОСОБА_6 державного технологічного університету (який є вищим колегіальним органом громадського самоврядування) та протоколу №16 від 23 червня 2017 року позачергового засідання Вченої ради ОСОБА_6 державного технологічного університету, де було прийнято рішення про відкликання з посади ректора ЧДТУ - ОСОБА_1, яке зафіксоване в протоколі позачергової Конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року, і саме воно є підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади ректора. Для того, щоб дане рішення було розглянуто Міністерством освіти і науки України, воно було направлено разом з додатками та за супровідним листом (супровідний лист вих.№1122/01-01 від 23.06.2017 року), який не містить прохальної частини. Посилання позивача на те, що даний супровідний лист не міг підписувати ОСОБА_5 є надуманим, оскільки він був підписаний ним як головуючим Конференції трудового колективу ЧДТУ 23.06.2017 року, і даний лист висвітлює позицію делегатів конференції, колективу закладу. Протокол та подання від 23.06.2017 року ОСОБА_5 підписав як головуючий, але він їх не складав. У супровідному листі викладені факти, які обговорені на Вченій раді та Конференції.

Крім того, з протоколу № 5 вбачається, що ОСОБА_8 лише повідомив присутніх на засіданні експертно-кадрової комісії від 26 червня 2017 року про отримання Міністерством витягу з протоколу позачергової Конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року та витягу з протоколу Вченої ради №16 від 23.06.2017 року, та оголосив результати таємного голосування членів Вченої ради ЧДТУ, результати таємного голосування Конференції трудового колективу ЧДТУ. Супровідний лист, про який говорить позивач, - він не зачитував, і з його змістом присутніх не знайомив, тобто цей документ на експертно-кадровій комісії - не розглядався. Тож, даний лист не був підставою для прийняття рішення та видання наказу № 313-к від 26.06.2017 року про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1 Тож доводи позивача, що інформація, яка наведена у супровідному листі від 23.06.2017 року була розповсюджена на засіданні експертно - кадрової комісії 26.06.2017 року, - нічим не підтверджуються. Подання та лист не є погрозою чи тиском на ОСОБА_8 Оскільки вищевказана інформація не була розповсюджена на засіданні комісії 26.06.2017 року, то вона не могла вплинути і на рішення цієї комісії, та сформувати негативний образ ОСОБА_1 в очах керівництва МОНУ, та як наслідок, завдати шкоди діловій репутації ОСОБА_1 Подання це рішення трудового колективу. Таким чином, позивачем не надано до суду жодного доказу, що дана інформація завдала шкоди її діловій репутації, в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. А тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник співвідповідача ОСОБА_6 державного технологічного університету – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. З приводу відшкодування моральної шкоди зауважив, що сам представник позивача вказує, що 23 червня 2017 року ОСОБА_1 дізналась про наказ про поновлення на роботі. 26 червня 2017 року її було звільнено з займаної посади, а з 27 червня 2017 року вона була на лікарняному, тобто їй стало погано після отримання наказу про її звільнення. Про лист і подання вона не знала, а дізналась значно пізніше, при розгляді судом іншої справи. Отже, моральної шкоди через погіршення стану здоров’я та душевних страждань їй не завдано. Крім того, порядок підготовки та підписання подання позивачем не оскаржується, а лише оскаржується інформація, викладена у поданні, яка ідентична тексту подання вченої ради (щодо цього вже розглядалася інша справа, де відмовлено у задоволенні позову, так як інформація у поданні вченої ради носить оціночні судження). Тобто в даному позові є дублювання предмету, а не підстав позову. Щодо листа, про який зазначає позивач, то підтримав думку відповідача ОСОБА_5, що він є супровідним листом, де вказано про додаток, що направлявся до Міністерства освіти. Комісією досліджувались та були підставою для звільнення ОСОБА_1 26 червня 2017 року документи: витяг з протоколу конференції. Лист і подання Міністерством не досліджувались при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1, так як він був адресований Державному секретарю МОНУ ОСОБА_8, а не до комісії, якій ці документи не були відомі. Лист не можна вважати листом-зверненням, це лише супровідний лист. Судові рішення щодо поновлення на роботі працівників закладу підтверджують, що за керівництва ОСОБА_1 були звільнені особи викладацького складу. Станом на 23.06.2017 року, саме в цей день було два ректора ОСОБА_9 та ОСОБА_1 При цьому, ОСОБА_5 мав право підписувати лист-супровідний як головуючий на Конференції, який був адресований Державному секретарю МОНУ ОСОБА_8

ОСОБА_8 в судовому засіданні при розгляді іншої справи 01.02.2019 надав пояснення про те, що лист, який було йому адресовано, сприйнятий комісією як супровідний лист до додатків і суть листа не була врахована комісією. Судження, думки, не перевіряються на предмет недостовірності. У листі є оцінка фактів, що мали місце під час керівництва ОСОБА_1 А тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до подання Вченої ради ЧДТУ від 23.06.2017 року, Вчена рада керуючись п.15 ч.2 ст. 36, ст.ст. 39, 42 ЗУ «Про вищу освіту» та Статуту ЧДТУ вносить подання на конференцію трудового колективу щодо розгляду питання про дострокове припинення повноважень ректора ЧДТУ ОСОБА_1 та прийняття рішення про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 як такої, що порушила Статут ЧДТУ та умови контракту №1-110 від 16.05.2014 року.

Відповідно до протоколу позачергової Конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року головуючий Конференції обрано ОСОБА_5 Крім того, розглядалось подання Вченої ради університету про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1, за результатами якого прийнято рішення про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 за порушення Статуту університету та умов контракту №1-110 від 16.05.2014 року, відповідно до п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України (підстави передбачені контрактом).

За поданням Конференції трудового колективу про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ від 23.06.2017р. за підписом головуючого конференції ОСОБА_5 зазначено, що відповідно до ст. 42 ЗУ «Про вищу освіту» та Статуту ЧДТУ трудовий колектив ЧДТУ за результатами проведення конференції трудового колективу від 23.06.2017р. прийняли рішення про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 як таку, що порушила Статут ЧДТУ та умови контракту №1-110 від 16.05.2014 року.

Крім того, у поданні зазначено: «…Підставою для визнання вчинення порушення трудової дисципліни ректором ЧДТУ ОСОБА_1 є вчинення протиправних дій по незаконному звільненні працівників ЧДТУ, незаконність звільнення яких підтверджена рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Такими рішеннями є: рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси по справі № 711/5202/15-ц про визнання незаконного рішення, скасування результатів конкурсу за позовом ОСОБА_10, рішення Соснівського районного суду м.Черкаси по справі № 712/4536/15-ц про поновлення на роботі ОСОБА_11, стягнення невиплаченої заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/8227/16-ц про поновлення на роботі ОСОБА_12, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди».«…такими протиправними діями ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків у шкоди вигляді відшкодування середньомісячної заробітної плати та моральної». «Вказані доводи дають підстави трудовому колективу ЧДТУ дійти висновку про порушення ректором ЧДТУ ОСОБА_1 Статуту ЧДТУ та контракту №1-110 від 16.05.2014р.».

Як вбачається з тексту листа від 23.06.2017 року №1122/01-01 головуючий конференції трудового колективу ЧДТУ ОСОБА_5 звернувся до Державного секретаря Міністерства освіти і науки України ОСОБА_8 з проханням почути і підтримати думку трудового колективу ЧДТУ з приводу поновлення на посаді ректора закладу університету ОСОБА_1 Також зазначено: «Трудовий колектив і вчена рада ЧДТУ висловили недовіру колишньому ректору закладу ОСОБА_1, яку наказом Міносвіти за підписом ОСОБА_14 звільнено за численні порушення чинного законодавства та розірвано з нею контракт. Про порушення законодавства засвідчили результати перевірки інспекції МОН України. За незаконної діяльності ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ були виявлені порушення, що призвели до матеріальних збитків, втрати трьох корпусів, а також спеціального обладнання (для військових потреб), що недопустимо в час проведення гібридної війни на території України ОСОБА_1 одноосібним рішенням ліквідовано ряд кафедр, звільнені потужні науково-педагогічні працівники, а заклад не має змоги увійти в нормальний процес підготовки науково-технічних кадрів, співпраці з провідними науково-промисловими комплексами та виконувати якісну підготовку фахівців для виконання і розвитку індустріально-промислових центрів, підняття і збереження престижу національного відродження України. Екс-ректором своїми непродуманими діями знищено науковий фонд університетської бібліотеки (яку неможливо поновити), що впливає на використання першоджерел студентами вузу». Повідомлено про те, що 23.06.2017 року відбулося засідання Вченої ради та конференція трудового колективу, під час якого колектив висловився таємним голосуванням про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 за порушення Статуту та контракту в порядку п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. На думку науково-педагогічних кадрів і всього трудового колективу ОСОБА_1 скомпрометувала себе як керівника, призвела до зниження іміджу університету та його руйнування. Зазначено: «Звертаємо Вашу увагу, що за керівництва екс-ректора ОСОБА_1 у технологічному вузі, єдиному в регіоні, були одноосібно згорнуті наукові дослідження у галузі прикладних і фундаментальних робіт». Також висловлена думка трудового колективу підтримати колектив ЧДТУ та відкликати наказ МОН України про поновлення екс-ректора ОСОБА_1, поновити на посаді ректора ОСОБА_9 Зазначено про те, що залишають за собою право на законні зібрання з цього приводу, повернення ОСОБА_9 на посаду ректора, звернення до європейської спільності тощо. Також зазначено, що додаються копії витягів з протоколів засідань конференції трудового колективу університету та Вченої ради, лист реєстрації делегатів конференції, протокол засідання лічильної комісії конференції з додатками на 21 аркушах.

У протоколі №5 засідання експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників вищих навчальних закладів, установ та організацій, як належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України від 26.06.2017 року зазначено, що державним секретарем МОНУ ОСОБА_8 здійснено доповідь щодо розгляду звернення трудового колективу ЧДТУ від 26.06.2017 року №15322/0/2-17 щодо відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 Ознайомлено присутніх про поновлення ОСОБА_1 на посаді ректора ЧДТУ на виконання ухвали ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 року №6-30757 св16 на підставі постанови органів ДВС за виконавчим провадженням №54076968. Зазначено про отримання витягу з протоколу позачергової Конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року про розгляд подання Вченої ради ЧДТУ про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 із викладенням інформації, що міститься у протоколі, зокрема рішення конференції з цього приводу. Крім того, за результатами розгляду порушеного питання комісія вирішила рекомендувати державному секретарю МОНУ достроково розірвати контракт з ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ відповідно до ч.3 ст. 42 ЗУ «Про вище освіту» та п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до наказу №313-к від 26.06.2017 року державним секретарем Полянським П.Б. достроково розірвано контракт від 16.05.2014 року №1-110 та звільнено ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ 27.06.2017 року відповідно до п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: витяг з протоколу позачергової конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року, протокол експертно-кадрової комісії МОНУ від 26.06.2017 року №5, абз.11 ч.3 ст. 42 ЗУ «Про вище освіту», п.п.1 п.30 контракту від 16.06.2014 року №1-110, п.8 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України). Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст.299 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб – підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За роз'ясненнями п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5, 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як зазначено у п.5 згаданої постнови Пленуму ВСУ №1, відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) приспростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого майнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 19 цієї постанови зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб’єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як передбачено пунктом 18 згаданої постанови №1, згідно з положеннями статті 277 ЦК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_15 Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв’язку із цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Отже, якщо позивач – публічна особа, вона має бути готовою до підвищеного рівня критики, у порівнянні з приватною собою, в тому числі до критики у грубій формі. Адже публічні особи є об’єктом прискіпливої, інколи доскіпливої уваги суспільства, на яку вони погодилися, коли обрали кар’єру. У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

За змістом статті 32 Закону України «Про вищу освіту», безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник ректор (президент), начальник, директор тощо. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень, крім іншого, вирішує питання діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис, видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників; визначає функціональні обов'язки працівників. Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 державний технологічний університет (код ЄДРПОУ 05390336 відповідно до виписки від 26.06.2017) є юридичною особою публічного права, то відповідно і ректор, в даному випадку ОСОБА_1, відноситься до публічної особи.

Вирішуючи даний спір, як на думку суду, ОСОБА_5, як головуючий конференції трудового колективу, будучи обраним під час Конференції трудовим колективом, та підписавши листа №1122/01-01 від 23.06.2017 року на адресу державного секретаря МОН України ОСОБА_8, діяв як фізична особа, тобто як один із членів саме трудового колективу, в якому він працює (перший проректор ЧДТУ), а не посадова особа, а тому викладена у цьому листі інформація не може бути поширенням певної інформації як представника юридичної особи ОСОБА_6 державного технологічного університету.

Крім того, вказаного листа від 23.06.2017 року із викладеною інформацією головуючим конференції направлено державному секретарю Міністерства освіти і науки України, тобто роботодавцеві, (в даному випадку ОСОБА_8Б.) для надання оцінки та перевірки викладеного, враховуючи його повноваження, що зазначені у п.10-2 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ від 05.04.2017р. №225, а тому вважати, що мав місце факт поширення недостовірної інформації, підстави відсутні. Зокрема, за п.п.11, 12 п.10 Положення, державний секретар призначає та посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОН; притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління МОН тощо.

Також, суд звертає увагу на те, що інформація листа від 23.06.2017 року не свідчить про ознаки криміналу. Даного листа скеровано лише одному суб»єкту, що не свідчить про поширення інформації певному колу осіб.

Слід також звернути увагу на те, що зміст інформації викладено від імені трудового колективу («…почути та підтримати думку трудового колективу…», «…трудовий колектив та вчена рада ЧДТУ висловили недовіру…», «…23.06.2017 трудовий колектив висловив недовіру…», «…просимо врахувати нашу позицію та підтримати трудовий колектив…», «…залишаємо за собою право….» тощо). Тобто, в даному випадку відображені (висловлені) оціночні судження, а не фактичні твердження, які, відповідно не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зазначене свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації. Аналогічне роз'яснення висловлено і Верховним Судом України у абзаці 2 пункту 16 постанови Пленуму № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

Отже, оскільки ОСОБА_5, як головуючий конференції, діючи в даному випадку як фізична особа, один із працівників учбового закладу, висловив та навів, в тому числі і свою особисту думку та аргументи з питань, що обговорювались колективом ЧТДУ щодо обставин здійснення ректором ОСОБА_1 організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов»язків/функцій, а тому, враховуючи норми ст. 40 Конституції України, мав право направляти до державного секретаря – вищестоящого керівника МОНУ листа, що не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь чи ділову репутацію позивача ректора ОСОБА_1

До того ж, інформація є закритою – між юрособою ЧДТУ та держсекретарем МОНУ, стосується внутрішньої діяльності ЧДТУ та окремої особи ректора ОСОБА_1 ОСОБА_14 по собі той факт, що інформація у листі від 23.06.2017 року викладена на бланку ЧДТУ, містить реквізити (дату, номер), також не свідчить про поширення недостовірної інформації, оскільки бланк не є документом суворої звітності.

Також, не можливо вважати недостовірною інформацію, що викладені у поданні конференції трудового колективу ЧДТУ від 23.06.2017 року про відкликання ОСОБА_1 з посади ректора ЧДТУ, оскільки інформація щодо обставин діяльності ОСОБА_1 є відображенням суб»єктивної думки певного кола осіб – трудового колективу. Крім того, відповідно до порядку денного конференції, що відображено у протоколі від 23.06.2017 року, розглядалось подання Вченої ради університету про відкликання з посади ректора ЧДТУ ОСОБА_1 і за його результатами було одноголосно прийнято відповідне рішення.

На думку суду, безпідставними є твердження позивача про те, що інформація листа від 23.06.2017 року та інформація саме подання конференції трудового колективу від 23.06.2017 року стали підставою для прийняття рішення державним секретарем МОНУ ОСОБА_8 відносно ОСОБА_1 про дострокове розірвання з нею контракту від 16.05.2014 року №1-110 та звільнення її з посади ректора ЧДТУ, враховуючи дані протоколу №5 від 26.06.2017 року та наказу №313-к від 26.06.2017 року.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову щодо ОСОБА_5, оскільки він був на конференції трудового колективу як фізична особа, як член трудового колективу закладу і, відповідно не може бути суб»єктом поширення недостовірної інформації.

Крім того, слід відмовити у задоволенні позову і в частині позовних вимог до ОСОБА_6 державного технологічного університету, оскільки інформація у поданні конференції трудового колективу від 23.06.2017 року викладена не ЧДТУ, як юридичною особою, а трудовим колективом і, яка була обговорена безпосередньо на конференції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, роз?яснення п. 3, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, норми права дають підстави вважати, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйняття особою вчинених стосовно неї протиправних дій, що досягло певного психологічного стану фізичних чи душевних страждань (відчуття неспокою, хвилювання, образи, дискомфорту тощо). Враховуючи положення п.5 згаданої постанови, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З»ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, на думку суду, відсутні належні, допустимі та переконливі докази протиправних дій з боку відповідачів щодо порушення особистого немайнового права позивача, внаслідок чого останньому було б завдано моральної шкоди і, яка б підлягала відшкодуванню.

Отже, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову в частині визнання недостовірною та спростуванні інформації, захисті честі та ділової репутації позивача, то відповідно не підлягає до задоволення й вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 100000грн.

На думку суду, вказане судове рішення відповідає висновкам постанови ВСУ від 29.11.2017 року у справі №6-639цс17, ВС від 08.05.2018 року у справі №369/1052/16-ц.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивача ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, оскільки вона є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням №2330018022, виданим Пенсійним фондом України (серія ААІ №054907).

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЦК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ЗУ «Про вищу освіту», ЗУ «Про судовий збір», ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-84, 200, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (паспорт серія НЕ №731598, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_5 (06.05.1977р. народження, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2 кім. 311), ОСОБА_6 державного технологічного університету (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 460, код ЄДРПОУ 05390336) про визнання недостовірною та спростування інформації, захист честі та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_16