Рішення № 80275914, 26.02.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6735/18

Провадження № 2/711/483/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про скасування заборони - обтяження № 5072116 від 05.06.2007 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про скасування заборони - обтяження № 5072116 від 05.06.2007 року.

В обґрунтування позову вказує, що 01.09.2000 року було укладено договір купівлі-продажу квартири № 108, що знаходиться по вул. Калініна 41 в м. Черкаси.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2, яка на даний час припинила нотаріальну діяльність та передала документи в нотаріальний архів.

За умовами вказаного договору продавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а вона – ОСОБА_1 купила вказану квартиру без будь-яких заборон на подальше відчуження.

З метою забезпечення виконання вказаного договору купівлі-продажу, договір іпотеки не укладався, інших договорів про забезпечення виконання зобов’язання не укладалося. Крім того, не повідомлялося щодо арешту чи заборони відчуження вказаної квартири покупця.

Відповідно до витягну з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна міститься запис: заборона (архівний запис) щодо квартири, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна)АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження № 5072116, який зареєстрований 05.06.2007 року в 11:52:32 за № 5072116, реєстратор: Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі договору купівлі-продажу, 4414 від 01.09.2000 року, приватний нотаріус ОСОБА_2

Вказує, що вона набула право власності на вищевказану квартиру, тому відповідно до ст. 41 Конституції України має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вказує, що заборона щодо вказаної квартири порушує її право, як власника в частині розпорядження ним, а тому з метою відновлення свого права вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Просить скасувати заборону (архівний запис) щодо квартири, яка розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Нижня Горова (Калініна)АДРЕСА_1, реєстраційний номер обтяження № 5072116, який зареєстрований 05.06.2007 року в 11:52:32 за № 5072116, реєстратор: Перша Черкаська державна нотаріальна контора на підставі договору купівлі-продажу, 4414 від 01.09.2000 року, приватний нотаріус ОСОБА_2

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.08.2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про скасування заборони - обтяження № 5072116 від 05.06.2007 року. Відповідачу наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

В судовому засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не з’явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Представником позивачки ОСОБА_5 до суду направлено письмове клопотання в якому він просив розглянути справу у його відсутність. В судовому засіданні 03.12.2018 року представник позивачки – ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив їх задовольнити.

В судове засіданні представник відповідача – Першої Черкаської державної нотаріальної контори не з’явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. 18.02.2019 року завідувачем Першої Черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 до суду подано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_5 (дані в судовому засіданні 03.12.2018 року), дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17 липня 1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 316-317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред’явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені наступні поняття:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

- державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб’єктів.

- реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 вищевказаного Закону державним реєстратором є: 1). громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2000 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони був укладений Договір купівлі-продажу квартири № 108 по вул. Калініна (нині Нижня Горова), 41 в м. Черкаси, відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купила вказану квартиру.

З вказаного договору вбачається, що квартира продана за 19250 грн. (еквівалент 3500 умовних одиниць), з яких 11000 грн. (еквівалент 2000 умовних одиниць), продавці одержали повністю в рівних частинах до підписання цього договору, а решту 8250 грн. (еквівалент 1500 умовних одиниць) покупець зобов’язався сплатити до 31.01.2002 року (а.с. 7).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 22.06.2017 року реєстратором – Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 05.06.2007 року об 11:52:32 зареєстровано обтяження - заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5072116 підставою якого став договір купівлі-продажу, 4414 від 01.09.2000 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_2

Крім того, з даної Інформаційної довідки вбачається, що обтяження на вказану квартиру було зареєстроване ще 04.09.2000 року, архівний номер 2176634CHERKASY1, архівна дата 04.09.2000 року, дата виникнення: 04.09.2000 року, № реєстра: 144022-181, внут. № 0D01B5252AF13E2B7E2C (а.с. 8). Тобто вказане обтяження було зареєстроване відразу після укладення Договору купівлі-продажу квартири від 01.09.2000 року, оскільки частина коштів не була сплачена продавцям та мала бути сплаченою до 31.01.2002 року.

Як вбачається з листа Першої Черкаської державної нотаріальної контори від 03.09.2018 року за № 2105/02-17 представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_5 на його запит надавалося роз’яснення про те, що підставою обтяження квартири АДРЕСА_2 є договір купівлі-продажу вказаної квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 01.09.2000 року за р. № 4414. Також з вказаного листа вбачається, що зазначена заборона накладалася вказаним нотаріусом, а Перша Черкаська державна нотаріальна контора лише здійснила реєстрацію заборони (внесла запис про накладену заборону) до Реєстру обтяжень, тобто нотаріальна контора не була безпосереднім обтяжувачем та не приймала самостійного рішення про накладення заборони.

Також даним листом представнику ОСОБА_1 було роз’яснено право сторін договору звернутися до нотаріальної контори для зняття вказаної заборони або до суду для вирішення питання зняття заборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси уповноважені на вчинення такої нотаріальної дії як накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації.

Також чітко регламентовано процедуру накладення заборони статтею 73 Закону України «Про нотаріат» та пунктами 2-4 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, відповідно до яких у випадках передбачених чинним законодавством, накладання заборони відчуження щодо нерухомого майна, здійснюється нотаріусом за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку (квартири); при посвідченні договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, або при посвідченні договору про внесення змін щодо предмета застави (іпотеки), якщо це передбачено договором; за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання (догляду); за повідомленням іпотекодержателя; при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років); при одержанні повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя; при посвідченні спадкового договору; у всіх інших випадках, передбачених законом. Накладання заборони щодо відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, арештів, накладених на майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Про накладені заборони щодо відчуження робиться запис в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 5 глави 15 розділу II вищевказаного Порядку встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; в інших випадках, передбачених законом, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) – у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто в процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії по накладенню заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі, та проставлення відмітки на правочині), та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

Оскільки реєстратором – Першою Черкаською державною нотаріальною конторою 05.06.2007 року о 11:52:32 було вчинено лише реєстраційну дію, а саме державну реєстрацію обтяження квартири АДРЕСА_3, заборона на відчуження якої накладалася приватним нотаріусом ОСОБА_2 04.09.2000 року після посвідчення договору купівлі-продажу від 01.09.2000 року, архівний номер обтяження 2176634CHERKASY1, архівна дата 04.09.2000 року, дата виникнення: 04.09.2000 року, № реєстра: 144022-181, внут. № 0D01B5252AF13E2B7E2C (а.с. 8 зворот) і вказана заборона на даний час не знята підстав для скасування вчиненої 05.06.2007 року о 11:52:32 реєстратором – Першою Черкаською державною нотаріальною конторою реєстраційної дії – заборони (архівний запис) немає, оскільки відповідно до чинного законодавства скасування державної реєстрації обтяження можливе лише після зняття заборони відчуження нерухомого майна.

А в даному випадку така заборона (обтяження) була накладена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 04.09.2000 року після посвідчення договору купівлі-продажу від 01.09.2000 року, архівний номер обтяження 2176634CHERKASY1, архівна дата 04.09.2000 року, дата виникнення: 04.09.2000 року, № реєстра: 144022-181, внут. № 0D01B5252AF13E2B7E2C і позивач не просить її скасувати, така вимога позивачем не заявлялася.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки вимог про скасування самого обтяження (заборони), яке було накладено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_2 04.09.2000 року, архівний номер обтяження 2176634CHERKASY1 позивачем не заявлялося, підстав для скасування державної реєстрації цієї заборони, яка зареєстрована в Державному реєстрі реєстратором Першої Черкаської державної нотаріальної контори 05.06.2007 року, реєстраційний номер 5072116 немає.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про скасування заборони - обтяження № 5072116 від 05.06.2007 року.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 321, 391, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 274-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Черкаської державної нотаріальної контори про скасування заборони - обтяження № 5072116 від 05.06.2007 року – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 26.02.2019 року.

Головуючий: В.М. Скляренко