Рішення № 80275044, 26.02.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2108/16-ц

Провадження по справі №2/635/1269/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: м.Київ, вул.Ковпака, 29, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Берегова, 11 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 18 вересня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №851/10/27-11/7-101 за яким відповідач отримав кредит у розмірі 129240 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 12,6% річних та строком повернення - до 10.09.2014 року. Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 21.01.2016 року становить 192576 грн.42 коп. і яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 66351 грн.84 коп.; заборгованості по оплаті відсотків - 43125 грн.42 коп.; пені за невсоєчасне повернення кредиту - 34676 грн.21 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом - 11990 грн.48 коп.; інфляційних витрат - 27071 грн.48 коп.; інфляційних витрат - 9360 грн.91 коп. В добровільному порядку відповідач відмовляється сплачувати виниклу заборгованість, тому просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2888 грн.65 коп.

24 березня 2016 року судом з відділу обліку та моніторингу інформації щодо зареєстрованого місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області була отримана інформація щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Караченцева І.В. від 25 березня 2016 року позов було прийнято до провадження суду.

У червні 2016 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

У вересні 2017 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення проти позову.

06 серпня 2018 року, у зв'язку зі звільненням судді Караченцева І.В. у відставку, на підставі розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області №01-02/66 від 06.08.2018 року, було проведено повторний авторозподіл справи і справу було передано в провадження судді Панас Н.Л.

Ухвалою Харківського районного суду Харківсько області від 06 грудня 2018 року підготовче судове засідання по справі було закрито і справу було призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність. Заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за участю його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково і не заперечував проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, відстоткам і інфляційним витратам в межах строків позовної давності, в частині стягнення пені - в задоволенні позову просив відмовити. Надав суду пояснення аналогічні викладеним в запереченнях.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 18 вересня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №851/10/27-11/7-101 за яким відповідач отримав кредит у розмірі 129240 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 12,6% річних та строком повернення - до 10.09.2014 року. Кредитні кошти надавалися відповідачеві на придбання транспортного засобу "Hyundai Tucson", 2007 року випуску, чорного кольору (а.с.4-11).

Відповідач належним чином не виконував взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 21.01.2016 року становить 192576 грн.42 коп. і яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 66351 грн.84 коп.; заборгованості по оплаті відсотків - 43125 грн.42 коп.; пені за невсоєчасне повернення кредиту - 34676 грн.21 коп.; пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом - 11990 грн.48 коп.; інфляційних витрат - 27071 грн.48 коп.; інфляційних витрат - 9360 грн.91 коп. (а.с.15-16).

Відповідачем у справі та його представником заявлено про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 10 числа кожного місяця кошти у сумі 1538 грн.57 коп. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати відсотків є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Останній зобов'язався за договором повертати кредит з відсотками періодичними платежами до 10 вересня 2014 року включно.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 10 вересня 2014 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 10 вересня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати відсотки періодичними (щомісячними) платежами до 10 числа кожного місяця. Починаючи з 11 вересня 2014 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі №6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі №6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі №6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі №6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Судом встановлено, що останній платіж у розмірі 1345 грн.36 коп. відповідачем був зроблений 21 березня 2011 року, що підтверджується наданим відповідачем і перевіреним судом розрахунком заборгованості, а тому саме з цієї дати починається відлік строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду 02 березня 2016 року, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту, яка утворилася з 12.03.2011 року по 14.09.2014 року у розмірі 55388 грн.44 коп.

Що стосується відсотків, які повинен був сплатити за період з 12.03.2011 року по 14.09.2014 року відповідач і щодо яких у нього утворилась заборгованість, то суд зазначає наступне.

У позові позивач зазначає, що 20 жовтня 2008 року між ним та відповідачем була укладена додаткова угода до укладеного раніш кредитного договору, якою була змінена відсоткова ставка за кредитом з 12,6% річних на 14,6% річних.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак позивачем не надано жодного доказу того, що між ним та відповідачем була укладена додаткова угода щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором. А за таких обставин при розрахунку відсотків, які відповідач повинен сплатити на користь позивача за користування кредит суд враховує відсоткову ставку у розмірі 12,6% річних.

Розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача буде становити:

- за період з 12 вересня по 30 вересня 2011 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 19 днів : 360 = 368 грн.33 коп;

- за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2011 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 листопада по 30 листопада 2011 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 грудня по 31 грудня 2011 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 січня по 31 січня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 лютого по 29 лютого 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 29 днів : 360 = 562 грн.19 коп.;

- за період з 01 березня по 31 березня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 квітня по 30 квітня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 травня по 31 травня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 червня по 30 червня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 липня по 31 липня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 серпня по 31 серпня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 вересня по 30 вересня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 листопада по 30 листопада 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 грудня по 31 грудня 2012 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 січня по 31 січня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 лютого по 28 лютого 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 28 днів : 360 = 542 грн.81 коп.;

- за період з 01 березня по 31 березня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 квітня по 30 квітня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 травня по 31 травня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 червня по 30 червня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 липня по 31 липня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 серпня по 31 серпня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 вересня по 30 вересня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 листопада по 30 листопада 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 грудня по 31 грудня 2013 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 січня по 31 січня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 лютого по 28 лютого 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 28 днів : 360 = 542 грн.81 коп.;

- за період з 01 березня по 31 березня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 квітня по 30 квітня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 травня по 31 травня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 червня по 30 червня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 30 днів : 360 = 581 грн.58 коп.;

- за період з 01 липня по 31 липня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 серпня по 31 серпня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 31день : 360 = 600 грн.97 коп.;

- за період з 01 вересня по 11 вересня 2014 року - 55388 грн.64 коп. х 0,126 х 11 днів : 360 = 232 грн.63 коп.

Загальний розмір заборгованості по відсоткам, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 21227 грн.42 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати кредиту та відсотків, то суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Враховуючи той факт, що останній платіж за кредитним договором відповідач повинен був внести 10 вересня 2014 року, то суд приходить до висновку про те, що строк позовної давності за позовними вимогами щодо стягнення з відповідача пені у позивача сплив 10 вересня 2015 року. З позовними ж вимогами щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання позивач звернувся лише 02 березня 2016 року, тобто з пропуском строків позовної давності. Ані в позові, ані в подальших процесуальних документах позивач не просив поновити строк позовної давності за цими вимогами, не наводив доказів щодо поважності причин пропуску цього строку.

А за таких обставин суд доходить до висновку про те, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

У той же час суд зазначає, що у відповідності з вимогами ст.625 ЦК України, позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних витрат, пов'язаних з простроченням відповідачем виконання зобов'язання.

ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" та Постановою КМУ №1078 від 17 липня 2003 року (з наступними доповненнями та змінами) "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" встановлено, що індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Таким чином, розмір інфляційних виплат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання зобов'язання, становить: 76616 грн.06 коп. (загальна сума боргу за кредитним договором) х 113,58 (сукупний індекс інфляції заперіод з 12.09.2011 року по 11.09.2014 року) : 100% - 76616 грн.06 коп. = 10404 грн.32 коп.

Щодо витрат по оплаті судового збору суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача були задоволені частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по оплаті судового збору 1305 грн.31 коп. (87020 грн.38 коп. : 192676 грн.42 коп. х 2888 грн.65 коп.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: м.Київ, вул.Ковпака, 29, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Берегова, 11 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Берегова, 11 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: м.Київ, вул.Ковпака, 29 заборгованість за кредитним договором №851/10/27-11/7-101 від 18 вересня 2007 року у розмірі 87020 (вісімдесят сім тисяч двадцять) грн.38 коп. та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн.31 коп., а всього 88325 (вісімдесят вісім тисяч триста двадцять п'ять) грн.69 коп.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: м.Київ, вул.Ковпака, 29, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Берегова, 11 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення пені відмовити.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас