Рішення № 80272577, 25.02.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8267/18

Провадження № 2/638/1412/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив:

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути в порядку регресу суму в розмірі 50642,02 грн. та суму судового збору у розмірі 1762 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27.11.2015 р. в м. Харкові, на перехресті вул. ОСОБА_2 та пр. 50 років СРСР сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: 1) автомобіля марки Рено, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1; 2) автомобіля марки Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3. Згідно довідки ДАІ та постанови Московського районного суду м. Харкова вказана ДТП відбулась внаслідок порушення відповідачем ПДР України. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована, потерпіла особа звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі звіту № 224 про оцінку матеріального збитку спричиненого автомобілю ОСОБА_4, був складений наказ № 1706 від 03.03.2016 року про виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 50000 грн. Також позивачем були понесені витрати за послуги аварійного комісара в розмірі 642,02 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного вирішення справи не заперечував.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з’явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв’язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.02.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності та взаємозв’язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.11.2015 року о 02:40 годині на перехресті вул. ОСОБА_2 та пр. 50 років СРСР в м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Рено» державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5

Ці обставини підтверджуються постановою Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року у справі №643/20357/15-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с. 5).

Судом встановлено, що 27.11.2015 року потерпіла особа звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.8).

Зазначена постанова набула чинності 25.01.2016 року, доказів скасування її суду не надано.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

01 лютого 2016 року до МТСБУ звернувся власник автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_3 із заявою, в якій просив перерахувати суму відшкодування на свій розрахунковий рахунок (а.с. 25).

Згідно звіту №224 від 14.01.2016 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_5, складеного суб’єктом судово-експертної діяльності, ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, у тому числі з ПДВ, складає 83239,44 грн. (а.с.10).

04.03.2016 року позивачем по справі було здійснено виплату відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу - «Хюндай» державний номер НОМЕР_5 в розмірі 50 000,00 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується платіжним дорученням №1706рв від 04.03.2016 року, згідно якого кошти у розмірі 50000,00 грн. були перераховані на особистий рахунок ОСОБА_4 в якості страхового відшкодування згідно наказу №1706 від 03.03.2016 року.

Крім того, позивачем сплачено за послуги аварійного комісара кошти у розмірі 642,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36рв від 11.02.2016 року, які також відносяться до витрат, понесених позивачем у зв’язку із відшкодуванням шкоди, завданої відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст.1166 КЦ України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобам, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст.29 вказаного Закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.27 ЗУ «Про страхування», керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 280-282 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_6, м.Харків, вул.Дерев’янка буд.3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8 ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600101284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313) сплачене страхове відшкодування у розмірі 50 642 (п’ятдесят тисяч шістсот сорок дві) гривні 02 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_6, м.Харків, вул.Дерев’янка буд.3) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8 ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600101284871 в Укрексімбанку м.Києва, МФО 322313) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25.02.2019 року.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк